— Добре, — несподівано тихо і спокійно сказала вона. — Можеш іти жити до тата. Я не проти. — Що… правда? — розгублено і здивовано перепитала дівчинка, підозрюючи, що в цих словах криється якийсь хитрий підступ. — Так. Іди збирай свої речі, я сама тебе до нього відвезу. Маринка неймовірно зраділа! Вона прожогом побігла до своєї кімнати, гарячково покидала в спортивну сумку підручники, зошити, улюблений одяг і всілякі важливі дрібниці. Тату вона дзвонити не стала. Вирішила зробити сюрприз, адже точно знала, що він теж буде безмежно щасливий. Тепер вони зможуть проводити купу часу разом!
Маринка завжди свято вірила, що в розлученні батьків винна виключно мама. Ну а хто ж іще? Це вона вічно ходила похмура, буркотлива, їй завжди все було не так, і вона постійно скаржилася на втому. Хоча тато теж працював, але ж він повертався з роботи з радісною усмішкою! Вони з Мариною постійно жартували, дуріли, влаштовували веселі … Read more