Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
Розлучення позаду. Квартира з відмінним ремонтом та новими меблями. Настя раділа, що позбулася мотлоху. Як же добре, що чоловік вважав усе це барахло цінними речами. Нові меблі були тільки в їхній спальні, але вони й залишилися. Чоловік із неї вивіз лише ліжко, його було не шкода. Настя одразу його замінила.

Розлучення позаду. Квартира з відмінним ремонтом та новими меблями. Настя раділа, що позбулася мотлоху. Як же добре, що чоловік вважав усе це барахло цінними речами. Нові меблі були тільки в їхній спальні, але вони й залишилися. Чоловік із неї вивіз лише ліжко, його було не шкода. Настя одразу його замінила.

Viktor
17 Січня, 202617 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Розлучення позаду. Квартира з відмінним ремонтом та новими меблями. Настя раділа, що позбулася мотлоху. Як же добре, що чоловік вважав усе це барахло цінними речами. Нові меблі були тільки в їхній спальні, але вони й залишилися. Чоловік із неї вивіз лише ліжко, його було не шкода. Настя одразу його замінила.

– А я до вас. Дмитро зовсім мене забув. А це що? У вас меблі нові? А де стінка моя?…

— Знаєш, це батько написав. Гроші переказав на онуку — цілих сто тисяч. І каже, що сам завтра приїде. Вранці приїде, день побуде з нами, а вночі знову на потяг. Дружина аж очі витріщила від подиву: — А чого ж ти при матері змовчав? Вони ж у розлученні вже багато років… Невже твоїй мамі не було б байдуже? — Не захотів якраз через це, — зітхнув він. — Раптом їй боляче стане? Ти ж знаєш, яка вона в мене вразлива

— Знаєш, це батько написав. Гроші переказав на онуку — цілих сто тисяч. І каже, що сам завтра приїде. Вранці приїде, день побуде з нами, а вночі знову на потяг. Дружина аж очі витріщила від подиву: — А чого ж ти при матері змовчав? Вони ж у розлученні вже багато років… Невже твоїй мамі не було б байдуже? — Не захотів якраз через це, — зітхнув він. — Раптом їй боляче стане? Ти ж знаєш, яка вона в мене вразлива

Viktor
17 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Знаєш, це батько написав. Гроші переказав на онуку — цілих сто тисяч. І каже, що сам завтра приїде. Вранці приїде, день побуде з нами, а вночі знову на потяг. Дружина аж очі витріщила від подиву: — А чого ж ти при матері змовчав? Вони ж у розлученні вже багато років… Невже твоїй мамі не було б байдуже? — Не захотів якраз через це, — зітхнув він. — Раптом їй боляче стане? Ти ж знаєш, яка вона в мене вразлива

У молодого подружжя сталася велика радість — у їхній оселі з’явилося довгоочікуване малятко. Коли маму з донечкою привезли додому, ввечері…

Боляче було Марії слухати такі слова, але з якого боку не подивитися, він мав рацію, Дмитро дітей хоче, а вона не може.

Боляче було Марії слухати такі слова, але з якого боку не подивитися, він мав рацію, Дмитро дітей хоче, а вона не може.

Viktor
17 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Боляче було Марії слухати такі слова, але з якого боку не подивитися, він мав рацію, Дмитро дітей хоче, а вона не може.

Чоловікові зателефонували з опіки й сказали забрати рідну доньку, якої в нього ніколи не було… – Марія, сядь, будь ласка,…

Я сама відправила маму на заробітки в чужу країну.

Я сама відправила маму на заробітки в чужу країну.

Viktor
17 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я сама відправила маму на заробітки в чужу країну.

Я та сама донька, яка відправила маму на заробітки. Але ви не думайте, що хотіла, аби ненька заробила грошей мені…

 Що це твоя мама сюди ходить, як по святу воду? Я скоро замки поміняю в нашій квартирі, дістало! Тут не прохідний двір, – нарікав Орест. Хоча мама простягнула нам руку помочіале те що сталося потім приголошмило всіх це вголові невкалдається

 Що це твоя мама сюди ходить, як по святу воду? Я скоро замки поміняю в нашій квартирі, дістало! Тут не прохідний двір, – нарікав Орест. Хоча мама простягнула нам руку помочіале те що сталося потім приголошмило всіх це вголові невкалдається

Viktor
17 Січня, 202617 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до  Що це твоя мама сюди ходить, як по святу воду? Я скоро замки поміняю в нашій квартирі, дістало! Тут не прохідний двір, – нарікав Орест. Хоча мама простягнула нам руку помочіале те що сталося потім приголошмило всіх це вголові невкалдається

У мене з чоловіком досить велика різниця у віці. Можна сказати, що він мені у батьки годиться. Орест молодший від…

Нізащо! Моя дитина не буде прислужувати Люсі і твоїй матері. Ще чого надумала

Нізащо! Моя дитина не буде прислужувати Люсі і твоїй матері. Ще чого надумала

Viktor
17 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Нізащо! Моя дитина не буде прислужувати Люсі і твоїй матері. Ще чого надумала

— Вітя, якщо мені доведеться розлучитися з тобою, щоб забезпечити дочці гідне майбутнє, я це зроблю! — говорила чоловікові Віра….

Родичі всі засуджували Аллу, казали, що неможливо не любити свою дитину, а чоловіка можна пробачити, кожен може оступитися. Але Алла була категорична, вона нізащо не пробачить зраду. А дитині краще з люблячим батьком, ніж із ображеною на весь світ матір’ю

Родичі всі засуджували Аллу, казали, що неможливо не любити свою дитину, а чоловіка можна пробачити, кожен може оступитися. Але Алла була категорична, вона нізащо не пробачить зраду. А дитині краще з люблячим батьком, ніж із ображеною на весь світ матір’ю

Viktor
17 Січня, 202617 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Родичі всі засуджували Аллу, казали, що неможливо не любити свою дитину, а чоловіка можна пробачити, кожен може оступитися. Але Алла була категорична, вона нізащо не пробачить зраду. А дитині краще з люблячим батьком, ніж із ображеною на весь світ матір’ю

Родичі всі засуджували Аллу, казали, що неможливо не любити свою дитину, а чоловіка можна пробачити, кожен може оступитися. Але Алла…

– Ось так, мамо. Залишилися ми ні з чим, – сказала Аліна. – Обібрав нас братик. А ми розмріялися! Дачу продамо! У Олени пів квартири заберемо! Справді, напередодні візиту до нотаріуса Лідія Василівна та Аліна планували, як розпорядяться отриманою спадщиною. Чомусь вони вирішили, що квартира, іпотеку за яку Микола та Олена виплатили разом, дача та машина, придбані ними у шлюбі, обов’язково дістануться їм.

– Ось так, мамо. Залишилися ми ні з чим, – сказала Аліна. – Обібрав нас братик. А ми розмріялися! Дачу продамо! У Олени пів квартири заберемо! Справді, напередодні візиту до нотаріуса Лідія Василівна та Аліна планували, як розпорядяться отриманою спадщиною. Чомусь вони вирішили, що квартира, іпотеку за яку Микола та Олена виплатили разом, дача та машина, придбані ними у шлюбі, обов’язково дістануться їм.

Viktor
17 Січня, 202617 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Ось так, мамо. Залишилися ми ні з чим, – сказала Аліна. – Обібрав нас братик. А ми розмріялися! Дачу продамо! У Олени пів квартири заберемо! Справді, напередодні візиту до нотаріуса Лідія Василівна та Аліна планували, як розпорядяться отриманою спадщиною. Чомусь вони вирішили, що квартира, іпотеку за яку Микола та Олена виплатили разом, дача та машина, придбані ними у шлюбі, обов’язково дістануться їм.

У кабінеті нотаріуса сиділи троє людей. На столі лежала непомітна сіра тека. Зараз господар кабінету відкриє її, і всі присутні…

Заснув Андрій. І сон йому сниться, ніби він у рідному домі, батьковому домі: пічка топиться, на плиті вариться курячий суп, а на столі мамині пироги. І запахи їжі все сильніші… Андрій відкрив очі… та це зовсім не сон. На тумбочку мати викладає їжу, намагається тихо поставити, щоб синочка не розбудити…

Заснув Андрій. І сон йому сниться, ніби він у рідному домі, батьковому домі: пічка топиться, на плиті вариться курячий суп, а на столі мамині пироги. І запахи їжі все сильніші… Андрій відкрив очі… та це зовсім не сон. На тумбочку мати викладає їжу, намагається тихо поставити, щоб синочка не розбудити…

Viktor
17 Січня, 202617 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Заснув Андрій. І сон йому сниться, ніби він у рідному домі, батьковому домі: пічка топиться, на плиті вариться курячий суп, а на столі мамині пироги. І запахи їжі все сильніші… Андрій відкрив очі… та це зовсім не сон. На тумбочку мати викладає їжу, намагається тихо поставити, щоб синочка не розбудити…

– А що, Андрійко, навіщо твоїй мамі великий будинок, вона ж все одно одна. А ми за містом замість дачі,…

— Ми відпочиваємо в Карпатах. Взяли відпустку… — Які Карпати?! Олег мені нічого не казав! Негайно повертайтеся! У нас плани були!

— Ми відпочиваємо в Карпатах. Взяли відпустку… — Які Карпати?! Олег мені нічого не казав! Негайно повертайтеся! У нас плани були!

Viktor
16 Січня, 202616 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Ми відпочиваємо в Карпатах. Взяли відпустку… — Які Карпати?! Олег мені нічого не казав! Негайно повертайтеся! У нас плани були!

— Ми відпочиваємо в Карпатах. Взяли відпустку… — Які Карпати?! Олег мені нічого не казав! Негайно повертайтеся! У нас плани…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • Татку, ви ж бачите, як Толік старається, — зітхала вона, дивлячись на море. — Але все в оренду, все на чужих кутках. Серце болить за дітей. А Павло… Павло молодець, він господар. Йому те місто тільки заважатиме. Він там задихнеться серед бетону. Йому простір треба, земля. Ви ж знаєте, він у нас людина від природи. Свекор слухав, кивав, але нічого не обіцяв. Він був людиною старої закалки, для якої справедливість була не порожнім словом. Проте крапля камінь точить. До кінця відпустки він уже почав думати, що, можливо, Ірина має рацію. Може, дійсно, віддати все старшому, щоб той нарешті став на ноги, а Павло… Павло ж сильний, він зрозуміє. Павло дізнався про ці плани випадково. Старий сусід по батьківській квартирі, з яким вони колись разом рибалили, зателефонував запитати, чи не продають вони житло. — Та ніби ні, дядю Степане, — здивувався Павло. — Звідки такі думки? — Та бачив я твого брата з жінкою минулого тижня. Вони тут з якимось чоловіком ходили, вікна міряли, про перепланування говорили
  • – Ти мусиш мені якусь компенсацію платити! Хоч 8 тисяч на місяць, це ж не чесно! – Коли чоловік мене покинув, я не сварилась, та вирішила з ним домовитися
  • -Так, знаю …. І тому спитаю тебе прямо: ти вважаєш це нормально, коли у чоловіка проблеми і проблеми з грошима, а його дружина з донькою беруть і їдуть на курорт? Це нормально, по-твоєму? Хороша дружина завжди чоловіка свого підтримує, а така вертихвостка без штанів останніх залишить! І питається чи потрібна тобі така дружина?
  • Побачивши Зінаїду Петрівну й Олега, він трохи зніяковів, оскільки не очікував зустріти їх тут, але ввічливо привітався й навіть посміхнувся. Він зрозумів, що Вероніка не втрималася й повідомила про цю радісну подію матері по телефону. Звісно, була радість, крики немовляти, його ніжний запах. Але потім зять, дочка та онук поїхали не до Зінаїди Петрівни, а до своєї орендованої однокімнатної квартири.
  • Оксано! — почав чоловік. — Я тут багато думав про наше майбутнє. Ми вступаємо в новий етап. І я хочу, щоб наші стосунки були максимально чесними та партнерськими. Як у цивілізованому світі. Оксана відставила келих і напружилася. Щось у його тоні підказало їй, що зараз романтика закінчиться. — До чого ти клониш, Андрію? — Я пропоную сьогоднішній рахунок, ну, і взагалі надалі, розділити порівну. Як два рівноправні партнери. Щоб ти не почувалася просто «дружиною при чоловікові», а відчувала власну фінансову гідність. Розумієш? Давай кожен заплатить за свою частину вечері. Це ж так по-сучасному, без оцих застарілих патріархальних боргів. У залі ресторану раптом стало дуже тихо. Оксані здалося, що навіть музиканти перестали грати. Вона повільно відкинулася на спинку крісла, і її погляд став холодним, як лід. — Розділити рахунок? — перепитала вона так тихо, що Андрієві стало ніяково. — Ти пропонуєш мені заплатити за свою вечерю в день нашого срібного весілля? — Ну так, — пробурмотів він, відчуваючи, як впевненість кудись випаровується. — Це ж про рівність, Оксано. Про те, що ти — самодостатня жінка
  • Як це… у нас? Вітя, ти ж знаєш, я сама ледь відійшла. Мені не можна важкого, я вранці на процедури ходжу… — Слухай, Олено, не починай, — перебила Люба, оглядаючи нашу вітальню. — У нас квартира на четвертому поверсі, ліфт часто не працює. А у вас приватний сектор, повітря свіже. До того ж, ти зараз не працюєш, на пенсії по інвалідності. Тобі все одно робити нічого, от і будеш за мамою дивитися. — Але ж у Ганни Іванівни трикімнатна квартира! — подав голос батько з кімнати. — Чому б їй не жити у себе, а ви б заходили? — А хто заходитиме? — пирхнув Віктор. — Ми з Любою працюємо з ранку до вечора. У нас кар’єра, діти. А ви тут собі сидите тихенько. Жінки в цих справах кращі, у них терпіння більше. Мама зблідла. Я бачив, як у неї затремтіли руки. Вона почала щось белькотати, виправдовуватися, ніби вона в чомусь винна. Тут я вже не витримав. Я вийшов на середину кухні і став прямо перед Віктором. — А тепер послухайте мене уважно, “родичі”, — мій голос був на диво спокійним, але холодним. — План ваш чудовий, але є одна маленька проблема. Бабуся до нас не поїде
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes