Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Ось вcе і cпливло! Резнiков вiдповів щодо м0жлuвої учаcті Татаpова в об0p0ні cтолиці…

Ось вcе і cпливло! Резнiков вiдповів щодо м0жлuвої учаcті Татаpова в об0p0ні cтолиці…

Viktor
2 Вересня, 2024 Коментарі Вимкнено до Ось вcе і cпливло! Резнiков вiдповів щодо м0жлuвої учаcті Татаpова в об0p0ні cтолиці…

На початку повномасштабної війни російські диверсійно-розвідувальні групи (ДРГ) й справді діяли у Києві.

Але вони не проривалися через лінії оборони ЗСУ, а були інфільтровані заздалегідь.

Про це в ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода розповів Олексій Резніков, який у той час був міністром оборони України.

Цю заяву він зробив на тлі повідомлень журналістів та учасників оборони Києва про те, що російських ДРГ у Києві нібито не було, а всі випадки їх «виявлення» був «дружнім вогнем».

«Що стосується, чи були ДРГ в Києві, так, вони були. Я це точно знаю як міністр оборони.

І вони знищувалися нашими силами безпеки і правопорядку. На жаль, були трагічні випадки і friendly fire («friendly fire» – ред.), як то кажуть, і гинули і нацгвардійці…

ДРГ були в місті Києві, вони були інфільтровані заздалегідь. Мені навіть ресторатори розповідали, як за два дні до того люди не розраховувались в ресторані і казали: «нічого, нічого, через…» і на російську мову далі переходили: «через два дні ви нам будете всі винні». Тому росіяни або їх колаборанти були в Києві, це правда», – сказав Резніков, відповідаючи на питання, чи міг заступник керівника Офісу президента Олег Татаров «вбивати чеченців у Києві».

Резніков не зміг ані підтвердити, ані спростувати інформацію те, що «Татаров нібито особисто брав участь в обороні Києва».

Раніше учасник оборони Києва, ветеран Олег Симороз в етері Свобода Live заявив, що російських ДРГ у Києві не було.

Однак, чи мав він на увазі лише такі, які теоретично могли прорвати оборону, чи й такі, які могли бути інфільтровані заздалегідь, не відомо.

«Це вже не таємниця. Про це не хочеться говорити, але, на жаль, у перші дні повномасштабного вторгнення у Києві ті повідомлення, які давала українська влада і багато інших публічних осіб, які розповідали, що у Києві працюють російські ДРГ, і ДРГ вбивають, на жаль, це виявилося «дружнім вогнем», – сказав Симороз.

Про це також говорив військовий оглядач Юрій Бутусов.

Джерело

Навігація записів

Тpօє пօдpуг зí Cлօв’янcькa: українки пօїxaли у օмрíяну вíдпуcтку í там всí заruнулu в стрaашнíй кaтaстрօфí. Фото
Вipянu тa cвящeннuкu УПЦ МП нaпucaлu Oнyфpiю лucтa! Тiлькu пocлyxaйтe пpo щo пpocять…

Related Articles

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Цікаве за сьогодні

  • Щойно жінка дізнається, що у мене є машина — «А ти приїдеш за мною?» Якщо я пропонував зустрітися в кафе, «А в якому саме? Дорогому?» А коли офіціант приносив рахунок, вона ніби ігнорувала його, занурюючись у телефон. Я не жадібний але мені хотілося зрозуміти: цікавий я як людина чи приваблює лише моє фінансове становище. І одного разу я вирішив провести маленький експеримент. За реакцією одразу зрозумів, хто переді мною…
  • – Так, пробачити зраду важко, але, судячи з усього, це ти змусив дружину шукати опору собі і своїм дітям
  • – Ніно, де ключі від дачі? Просив же завжди вішати їх ось тут, на цвяшок! – Кирило вкотре перерив шухляду в передпокої, не помічаючи, що ключ висить саме там, де він просив його залишити.
  • Як ти могла так вчинити, Лесю? — плакала сестра. — Бабуся ж нас обох любила, а ти просто за спиною обібрала мене! — Оксана з гуркотом опустила керамічну чашку на масивний дубовий стіл. Леся стояла біля вікна, вдивляючись у посірілий сад. — Я нікого не дурила, Оксано. Це було виключно її бажання, — голос Лесі звучав глухо, але впевнено. — Ти ж прекрасно знаєш: останні п’ять років, коли вона занедужала і лежала лише, поруч була я. Я її доглядала. А де була ти? Оксана різко відштовхнула стілець. — О, знову пісня про “святу”? Звісно, ти завжди вміла подати себе так, ніби ти — втілення доброчесності, а я — якась безсердечна егоїстка! А те, що я щомісяця надсилала чималі суми на догляд, на ліки, на продукти — це, по-твоєму, ніщо? Ти думаєш, на твою скромну вчительську зарплату ми б змогли купувати ті дорогі препарати, які їй були потрібні? — Гроші — це не турбота, Оксанко. Гроші — це лише папірці. Бабусі потрібні були людське тепло, розмова, чашка чаю, подана вчасно. Ти хоч раз зателефонувала їй не для того, щоб запитати, чи все добре з документами на землю, а просто, щоб почути її голос. Але сестра вже не чула її
  • — Ти з глузду з’їхав?! Жiнка трiйню на світ привела! Це операцiя, це бiль, це вiдновлення! А ти їй?! Мити пiдлогу?! — Мамо, але ж ти казала… — Я?! Це ти обiцяв, що впораєшся. Що любиш. Що все пiд контролем. Я повiрила! — Хто взагалi тобi таке в голову вбив?!
  • Пустив до себе жити жінку з дитиною. Через пів року я зрозумів, що зробив помилку, а тепер не знаю, що мені робити…
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes