Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • КУХНЯ
  • ОБЕРЕЖНО! ЦЕ ДУЖЕ СМАЧНО! Готуємо смачні смажені пиріжки з м’ясом на сковороді з дріжджового тіста

ОБЕРЕЖНО! ЦЕ ДУЖЕ СМАЧНО! Готуємо смачні смажені пиріжки з м’ясом на сковороді з дріжджового тіста

Viktor
16 Липня, 2025 Коментарі Вимкнено до ОБЕРЕЖНО! ЦЕ ДУЖЕ СМАЧНО! Готуємо смачні смажені пиріжки з м’ясом на сковороді з дріжджового тіста

ОБЕРЕЖНО! ЦЕ ДУЖЕ СМАЧНО!
Готуємо смачні смажені  пиріжки з м’ясом на  сковороді з дріжджового  тіста за рецептом улюбленої свекрухи. Спробувавши раз, ви будете готові їх їсти на сніданок, обід та вечерю хоч щодня.

Інгредієнти на 20 шт

Тісто

  • Вода тепла – 2 склянки
  • Сіль – 1 год.
  • Цукор – 1 ст.л
  • Дріжджі сухі – 12 гр
  • Олія – ​​60 мл
  • Борошно – близько 5-6 склянок

Начинка

Свинина – 600-700 грЯловичина – 300-400 грЦибуля ріпчаста – 2-3 штКартопля – 1-2штМорква – 1 штПерець запашний – 5 горошинЛавровий лист – 3 штПерець мелений за смакомСіль за смаком

Як приготувати пиріжки з м’ясом на сковороді з дріжджового тіста?

Готуємо начинку

М’ясо заливаємо водою, додаємо лавровий лист, запашний перець, солимо до смаку. Варимо з моменту закипання приблизно 1:00. Готове м’ясо дістаємо з бульйону та остуджуємо.

Начинки для піци

Моркву та картопля миємо та відварюємо до готовності в окремій каструлі. Готові овочі остудити та очищати.

Відварене м’ясо та овочі пропускаємо через м’ясорубку. Перемішуємо начинку, додавши в процесі 1-1.5 склянки бульйону, що залишився після варіння м’яса. Начинку солимо і перчимо до смаку.

Цибулю дрібно нарізаємо і обсмажуємо до золотистого кольору на розпеченій олії.

Викладаємо в сковороду м’ясний фарш та перемішуємо. Обсмажуємо фарш із цибулею ще протягом 5 хвилин, постійно перемішуючи.

Замішуємо тісто

У глибоку миску наливаємо 1 склянку теплої води. Додаємо 1 чайну ложку солі, 1 столову ложку цукру. Всипаємо 12 г сухих дріжджів і перемішуємо.

Просіюємо 1 склянку борошна, перемішуємо. Накриваємо рушником і залишаємо на 15-20 хвилин, доки не з’явиться піна.

Потім вливаємо в опару ще 1 склянку теплої води та перемішуємо. Частками просіюємо борошно, що залишилося (її може знадобитися трохи менше або більше). М’яке тісто замішуємо спочатку за допомогою ложки, а потім руками.

Наприкінці замісу вливаємо 60 мл олії і ретельно вимішуємо дріжджове тісто для пиріжків.

Миску з тістом накриваємо рушником або кришкою і залишаємо в теплому місці приблизно на 1:00, щоб тісто підійшло і збільшилося в обсязі. Потім його обминаємо та ще раз залишаємо на 20 хвилин, щоб тісто підійшло.

Формуємо та смажимо пиріжки

Руки та робочу поверхню змащуємо рослинною олією і ділимо тісто навпіл. Потім кожну половинку ділимо на 10 частин і шматочки тіста скочуємо в акуратні кульки. Накриваємо їх рушником, щоб не встигли завітритися, поки формуватимемо пиріжки.

Руками, змащеними олією з кожного шматочка тіста формуємо коржик і викладаємо начинку. Защипуємо краї пиріжків. Викладаємо на стіл швом донизу і залишаємо на 10 хвилин на вистоювання.

У сковороду наливаємо близько 500 мл рослинної олії та розігріваємо її. Перед смаженням кожен пиріжок розплющуємо рукою. Смажимо пиріжки на розпеченій олії на вогні трохи більше середнього з двох сторін до золотистого кольору.

Готові смажені пиріжки з м’ясом викладаємо в каструлю або миску на паперовий рушник, щоб пішов зайвий жир. Зверху накриваємо ще однією серветкою та кришкою – так пиріжки будуть м’якими.

Навігація записів

Верховна Рада звільнила прем’єра Шмигаля і весь Кaбмін
Дружина Трампа приголомшила УКРАЇНЦІВ! Її реакція РОЗІРВАЛА мережу. Такого НЕ ЧЕКАВ НІХТО, послухайте

Related Articles

“– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до “– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

– Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Viktor
17 Березня, 202617 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки.

Viktor
25 Грудня, 202525 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки.

Цікаве за сьогодні

  • – У нас немає житла. – А я тут до чого? Ви хочете жити тут? Ця квартира моєї мами, царство їй небесне. Де ви зустрічалися з моїм чоловіком, там і живіть.
  • Мої батьки зовсім не вимагали від мене такої щедрості, я сама хотіла зробити їм приємне.І, звичайно ж, я не забувала про себе. Своєї квартири у мене ще не було, зате була машина. Я звикла ні в чому собі не відмовляти, тому до якогось моменту я навіть не знала, що мені ще потрібно було для комфортного життя.
  • Мама телефонувала, — глухо мовив чоловік. — Каже, щоб завтра всі були в неї. Має якусь «надважливу справу». — Знову гроші потрібні? — Анжела піднялася, розминаючи затерплу спину. — Я ж уже записала її до обласної лікарні на вівторок. І ліки всі купила. — Не знаю, Анжел. Голос у неї був дивний. Такий, урочистий, чи що. За останні вісім місяців життя їхньої родини перетворилося на суцільний марафон по лікарнях. Не стало свекра і її одного сина Дениса і свекруха дуже здала. Відтоді Анжела повністю взяла на себе координацію лікування свекрухи: пошук ліків, найкращих реабілітологів та оплату рахунків. — Андрій з Іриною будуть? — запитала вона. — Так. І Марія з малим теж прийде. Ти знову про щось своє думаєш, про гроші? — Павло підійшов і обійняв дружину. — Рахую, Пашо. Ми за цей місяць виклали майже тридцять тисяч лише на процедури для мами. Ти зафіксував загальну суму? — Навіщо? — здивувався він. — Ми ж для мами стараємося. Гроші є, бізнес працює. — Просто цікаво, чи хтось інший хоч копійку вклав
  • Після маминої смерті я повернулася в лікарню забрати її речі. А коли з кишені халата випав складений учетверо клаптик паперу, я зрозуміла: мама встигла підготувати для мене щось…
  • Іван… — голос колишньої свекрухи затремтів. — Іван мене не навідує. Вже три роки, як не приїжджав. Тільки на Новий рік дзвонить, і то — на дві хвилини. У нього своя сім’я… четверо дітей. Дружина… вона… — старенька гірко посміхнулася. — Вона не така терпляча, як ти була, Катю. Вона з першого дня сказала: «Або я, або ваша мама». І він вибрав її. Переїхали в іншу область. Я там нікому не потрібна. Я мовчала. Я згадала, як вона колись казала: «Мій син мене ніколи не кине». Життя — дивна штука. Воно завжди повертає борги, але іноді у дуже жорстокій формі. — Я думала… що як краще зроблю… — Ганна Степанівна почала плакати. Це були тихі, сухі сльози старої людини, якій більше нема чого втрачати. — Думала, знайду йому багату, з характером, щоб у житті пробилася. А вийшло… як вийшло. Сама лишилася в тих трьох кімнатах. Пусто там, Катю. Тільки стіни холодні. Вона витерла очі хусткою. — Мені лікування треба… на коліно… — продовжила вона, ледь чутно. — Зовсім ходити не можу. А грошей нема. Пенсія — сльози. На ліки ледь вистачає. Сусіди хліб приносять, і на тому дякую… Іван каже, що в нього кредити, діти, школа… нема в нього для мене грошей. Я зупинила машину біля її під’їзду. Того самого під’їзду, з якого я колись вибігла з валізами
  • Чоловік не довіряв банкам, і вважав за краще вкладати гроші в реальне золото. Ну, на золоті зливки грошей не було, а на прикраси – цілком. Все, що дарувалося їй чи доньці, складалося у сейф. До певного часу прикраси Варю не цікавили. Лежать і лежать. Наче подарунок, але якийсь номінальний, але їй вони не потрібні. Невдовзі все змінюється.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes