Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • – О, а ти що тут робиш? – здивувався Василь, обіймаючи Наталку. – Приїхала додому! А, ти, бачу часу даремно не гаяв! – крикнула Оля. Надворі падав сніг, мороз швидко щипав щоки. Оля взяла до рук свою валізку і попрямувала до сестри. Сльози текли ріками, перехоплювало подих, жаль огортав душу. – Боже, для кого я старалася? На що своє здоров’я там витрачаю, на його коханок? Як він міг? Раптом Оля почула як хтось здалека гукає її. Обернулась і не повірила власним очам…

– О, а ти що тут робиш? – здивувався Василь, обіймаючи Наталку. – Приїхала додому! А, ти, бачу часу даремно не гаяв! – крикнула Оля. Надворі падав сніг, мороз швидко щипав щоки. Оля взяла до рук свою валізку і попрямувала до сестри. Сльози текли ріками, перехоплювало подих, жаль огортав душу. – Боже, для кого я старалася? На що своє здоров’я там витрачаю, на його коханок? Як він міг? Раптом Оля почула як хтось здалека гукає її. Обернулась і не повірила власним очам…

Viktor
24 Січня, 202624 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – О, а ти що тут робиш? – здивувався Василь, обіймаючи Наталку. – Приїхала додому! А, ти, бачу часу даремно не гаяв! – крикнула Оля. Надворі падав сніг, мороз швидко щипав щоки. Оля взяла до рук свою валізку і попрямувала до сестри. Сльози текли ріками, перехоплювало подих, жаль огортав душу. – Боже, для кого я старалася? На що своє здоров’я там витрачаю, на його коханок? Як він міг? Раптом Оля почула як хтось здалека гукає її. Обернулась і не повірила власним очам…

Минав четвертий рік, як Оля гарувала на заробітках. Боялася їхати на чужину, але іншого виходу у неї не було, хотіли з чоловіком квартиру у місті купити, тому трудилися. Василь не став їхати, бо тут добре заробляв. Вони у шлюбі вже восьмий рік, але дітей ще не мали.

Про свій перший від’їзд Оля сказала рідним напередодні різдвяних свят. Засмутилась матір, сестра глибоко видихнула, але таки попрощалися. Хотілося Олі ще трохи побути серед рідних. А потім зібралася і сама не помітила, як промайнуло чотири роки.

Якось до неї серед ночі подзвонила сестра.

– Алло! Олю!

– Алло! Ну що там? Чого тобі не спиться? Сталося щось?

– Аякже! Давно сталось, а ти досі не в курсі! Твій Василь совісті не має! Ходить за ручку з Наталкою, до хати вашої водить! Все село вже прогуділо про їхні шури-мури.

– Що? Як це водить? Ти може когось сплутала з ним? Мій Василь би так ніколи не вчинив!

– То приїдь і подивися!

– А мама тоді чому про це не розповіла? Вони ж разом живуть!

– Маму він здав у дім престарілих. Там у неї напевно телефон відібрали, та й звідки вона могла це знати! Я їздила, хотіла забрати її, але мене навіть не пустили! Не знаю, сестро! Шкода тебе!

Оля тієї ночі більше не заснула. Зранку вона перепросила в начальника, взяла вихідні своїм рахунком і поїхала першим рейсом додому. Вечоріло, Оля заходила на рідне подвір’я, відчиняла ключем двері і впевнено йшла до спальні.

Там на ліжку її Василь обіймався з Наталкою. В серці Олі щось сильно кольнуло і вона не могла сказати ні слова.

– О, а ти що тут робиш? – здивовано спитав Василь, але продовжував лежати на ліжку.

– Приїхала до свого дому! А, ти, бачу часу даремно не гаяв! Сестра мала рацію! А я ще переконувала її, що ти не такий!

– От хто тобі розповів! Зрештою так навіть краще! Ми з Наталкою вже давно разом.

– Де моя мама?

– В санаторій її відвіз! Чи ти думала, що я буду за нею дивитися? Наївна! Ніби у мене інших справ немає!

– Віддавай мої гроші і забирайся звідси!

– Які гроші? Ти думаєш я чим розраховувався за санаторій, а за що я мав жити? Грошей нема!

– Ти гидкий! – Оля більше не могла знаходитись біля них і вибігла з хати.

Надворі падав сніг, мороз швидко щипав щоки. Оля взяла до рук свою валізку і попрямувала до сестри. Сльози текли ріками, перехоплювало подих, жаль огортав душу.

– Боже, для кого я старалася? На що своє здоров’я там витрачаю, на його коханок? Як він міг?

Раптом Оля почула як хтось здалека гукає її. То був Сергій, її перше кохання.

– Олю! А я дивлюся, ти, не ти! Думаю привітаюся, а ти в інший бік від дому йдеш! Сталося щось?

Та коли він зрозумів, що жінка плаче одразу сказав:

– Ой! А ходімо до мене, я тобі чаю зроблю! Ти вже геть замерзла йти у такий мороз, ти що!

І вона покірно пішла разом з ним, їй вже нічого не хотілося на тому світі, забутися і відпочити.

Поки чай заварювався Оля все розповіла Сергію. Вона чомусь відчула на мить, що йому можна довіряти. Не даремно колись між ними спалахнула іскра, обоє вже не пам’ятали чому в них не склалось, може з якоїсь дурості.

Вперше за багато років Оля жалілася на свою долю, а її чемно слухали і кивали, взяли за руку та гладили по волоссю. А потім міцно обійняли і зігріли. Тоді Оля й відчула, що поруч з Сергієм в неї все буде добре.

Навігація записів

Рік я повільно згасала від невідомої хвороби, а вчора побачила, як невістка підсипає білий порошок у мою цукорницю.
Я ще 25 лютого виїхала з Миколаєва з мамою та донечкою в Італію. А чоловік залишився в Україні, не встиг перетнути кордон, бо вже діяв закон. Вдалося швидко знайти нормальне житло на оренду та роботу. Мама бавила Вероніку, а я ходила на роботу, щоб заробити нам копійку на життя. Навіть половину зарплати висилала чоловікові, бо він жалівся, що через війну ціни на продукти виросли. Однак, щоразу, як я казала Сергієві, що хочу бодай на тиждень додому повернутися, він всіляко відмовляв. Аж ось я не витримала, купила квиток, хотіла сюрприз зробити. Ох, знала б я, що Сергій влаштує такий “теплий” прийом – то ноги б моєї у тій квартирі не було!

Related Articles

Ключі від хати давай швидше, Аліно, діти змерзли, а в нас ще м’ясо на вогні не дійшло! — дядько Степан сказав це таким буденним тоном, ніби я була не господаркою садиби, а випадковою людиною, яка просто завадила його планам.

Viktor
17 Травня, 202617 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ключі від хати давай швидше, Аліно, діти змерзли, а в нас ще м’ясо на вогні не дійшло! — дядько Степан сказав це таким буденним тоном, ніби я була не господаркою садиби, а випадковою людиною, яка просто завадила його планам.

– Я не прошу тебе любити мене, – сказав він. – І не збираюся купувати твою згоду. Можу допомогти із лікарнею, відвезти, зустріти. Можу взагалі зникнути, якщо тобі так легше. Але малюка шкода. І тебе також. – Мене не треба шкодувати! – Тоді не буду. Але чай запропоную. Олена несподівано засміялася. Вперше за кілька тижнів.

Viktor
17 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Я не прошу тебе любити мене, – сказав він. – І не збираюся купувати твою згоду. Можу допомогти із лікарнею, відвезти, зустріти. Можу взагалі зникнути, якщо тобі так легше. Але малюка шкода. І тебе також. – Мене не треба шкодувати! – Тоді не буду. Але чай запропоную. Олена несподівано засміялася. Вперше за кілька тижнів.

— Зачекай, — я перегородив їй шлях до машини. — Ти розумієш, що ти зараз робиш? Ти просто кидаєш дітей і тікаєш. Ми з мамою не наймалися на безкоштовних нянь без попередження. У нас теж були плани на ці дні

Viktor
17 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Зачекай, — я перегородив їй шлях до машини. — Ти розумієш, що ти зараз робиш? Ти просто кидаєш дітей і тікаєш. Ми з мамою не наймалися на безкоштовних нянь без попередження. У нас теж були плани на ці дні

Цікаве за сьогодні

  • Ключі від хати давай швидше, Аліно, діти змерзли, а в нас ще м’ясо на вогні не дійшло! — дядько Степан сказав це таким буденним тоном, ніби я була не господаркою садиби, а випадковою людиною, яка просто завадила його планам.
  • – Я не прошу тебе любити мене, – сказав він. – І не збираюся купувати твою згоду. Можу допомогти із лікарнею, відвезти, зустріти. Можу взагалі зникнути, якщо тобі так легше. Але малюка шкода. І тебе також. – Мене не треба шкодувати! – Тоді не буду. Але чай запропоную. Олена несподівано засміялася. Вперше за кілька тижнів.
  • — Зачекай, — я перегородив їй шлях до машини. — Ти розумієш, що ти зараз робиш? Ти просто кидаєш дітей і тікаєш. Ми з мамою не наймалися на безкоштовних нянь без попередження. У нас теж були плани на ці дні
  • Олена влаштувалася доглядальницею в своєї сусідки, бабусі Віри. Вона зайшла, як завжди вранці до Віри, приготувати сніданок, і прибрати в квартирі. – Оленко, підійди, – гукнула бабуся Віра. Олена витерла руки і зайшла в кімнату. – Мене скоро не стане, – раптом почала старенька. – І я маю тобі дещо передати. Віра встала з ліжка і підійшла до старої шафи,  відсунула одяг і вказала на ще одні дверцята в задній стінці. – Ось, дивись, – сказала Віра. Олена підійшла, заглянула всередину і ахнула
  • Оце так сюрприз, а ми до тебе в гості, зустрічай, дорогенька! Саме з цієї фрази, що пролунала біля моєї хвіртки, і почалася вся ця історія, яка повністю змінила наші стосунки з родичами. Я якраз стояла біля теплиці, милувалася першими маленькими огірочками та підв’язувала помідори. Робота на землі — це мій особистий простір, мій спосіб відпочити від міської метушні. І тут під’їжджає машина. Велика, запилена міська автівка. З неї галасливо висипає компанія. Моя двоюрідна сестра Світлана, її чоловік Сергій — чоловік поважний, у вільних шортах і футболці, та двоє їхніх підлітків, Мар’яна й Тарасик. Приїхали, звісно ж, без жодного попередження. Просто вирішили, що субота — ідеальний день для візиту в село
  • Не можу повірити, що ти це зробив! – Андрій дивився на батька з подивом і невдоволенням, що погано приховується. – Це ж треба додуматися!
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes