Через декілька тижнів ми скоро переїдемо у новий будинок. Хоча у нас є двокімнатна квартира, але жити там з трьома дітками дуже тісно.

Якби не моя мама – то я б ніколи не сміла навіть мріяти про власний будинок десь за містом. Вона ще років 10 тому поїхала в Португалію на заробітки, я тоді закінчила 11 клас та вступила до політехніки. 

Після 4 курсу вийшла заміж за Дмитра. Мама на весілля нам подарувала гарну, двокімнатну квартиру на Левандівці. Ми самі зробили невеличкий ремонт, купили меблі. До речі, свекруха, Лариса Леонідівна, нам грошей не дала. Та, якщо чесно, що з неї взяти? Вона працює кухаркою в шкільній їдальні, заробляє мінімум. Хай краще ті гроші собі на спокійну старість відкладе, ніж нам віддасть. 

Нам дуже подобалася ця квартира. Однак, у 2021 році я народила третю дитинку. І наша домівка перетворилася на Рукавичку. Не було місця навіть на те, аби кудись поскладати дитячий одяг. 

Моя мама в Португалії тоді знайшла нового чоловіка, Філіпа. Він часто приїздив у гості, бачився з моїми дітками. До речі, Філіп прийняв мене, як рідну доньку та постійно пересилає гостинці. І каже, що мої дівчатка – його рідні онучки. 

Минулого літа Філіп сам запропонував побудувати будинок. Привіз гроші, разом зі мною вибирав сантехніку та меблі. Ми вирішили не купувати готовий будиночок, а найняти бригаду. Так одразу можна за власним дизайном все зробити, а не переплановувати дім з нуля. 

Свою двушку ми можемо спокійно здавати в оренду, мали б непоганий дохід. Ну кому зараз зайві гроші не потрібні? 

За рік мій чоловік вклав у будинок максимум 3 тисячі доларів. За все платили мама з Філіпом. І от через два тижні вже мають повністю закінчити ремонт та привести двір до ладу. Ми замовили гарні меблі для саду, зробили місце під зону відпочинку. Для діток купили качелі та гірку, аби вони собі розважалися на дворі. 

Однак, декілька днів тому Діма підійшов до мене з дуже серйозним виразом обличчя:

– Треба поговорити. Думаю, що варто забрати мою маму до нас жити.

– З якого це дива?

– Тобто? Вона ж моя мама. 

– Але твоя мама ні копійки нам не дала ні на квартиру, ні на будинок. 

– То ти будеш рахуватися, хто скільки заплатив? Моїй мамі тоді взагалі не можна приходити у гості?

Моїй свекрусі ніц не бракує жива-здорова, на роботу ходить. Чи то їй у голову стрілило, чи Дімка сам вигадав  – не знаю. Але я не збираюся жити з нею у будинку. 

І тут справа не у грошах. Просто моя мама роками гарувала, висилала гроші, продукти. Просто вона нам постійно допомагала, жертвувала собою.

А пані Лариса що? Живе у сусідньому районі, але онуків бачить тільки на вихідних. Не хоче навіть старшого забирати зі школи. 

От мені такий тягар потрібен, скажіть? Чи вона думає, що можна сісти мені на голову та командувати? 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.