Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Найбагатше село Українu: від цuх 20 фото я втратuла дар мовu

Найбагатше село Українu: від цuх 20 фото я втратuла дар мовu

Viktor
10 Грудня, 202410 Грудня, 2024 Коментарі Вимкнено до Найбагатше село Українu: від цuх 20 фото я втратuла дар мовu

Впевнена, що такого ви ще не бачили, хіба що подорожували в Закарпатській області. За життя вже склалося уявлення про село, однак це точно не про цю місцевість. Тут ви не побачите невеличку хату, великий сад, город чи сараї. Нижня Апша – село, яке розвіяло всі стереотипи. Саме так живуть люди в поселені, недалеко від українсько-румунського кордону.

Це село називають найбагатшим в Україні. Причина в тому, що будинки в ньому не схожі на типові житла мешканців сільської місцевості. Господарі облаштовують свої будинки так, щоб у дворі обов’язково були оранжереї, басейни, а в будинках – по кілька спалень і віталень, лазні і сауни.

Кожен будинок – це справжній витвір мистецтва! Кожне житло має свій стиль: одні легкі й повітряні, інші – міцні і масивні. Тут можна побачити злітаючі вгору башточки в східному стилі, будови нагадують стародавні замки і палаци з казки “1000 і 1 ніч”.

Ці палаци почали будувати в 80-х роках. Тоді українські румуни попрямували на заробітки за кордон. А найперший капітал забезпечені жителі Нижньої Апші заробили на початку 90-х. Тоді місцеві сім’ї торгували спиртом. За ним в Діброву приїжджали з усіх регіонів України та сотнями літрів вивозили за кордон.

Головною визначною пам’яткою села є пам’ятник сакрального дерев’яного зодчества – церква Св. Миколая Чудотворця, збудована в 1604 році. Від первісної церкви збереглися зруби стін і перекриття над бабинцем. Церква Св. Миколи Чудотворця належить до дуже вузького кола кількох найдавніших дерев’яних пам’яток Закарпаття.

1. Це село вважається найбагатшим на території України.

2. Архітектура будівель настільки вражає, що здається, ніби це європейське містечко. Але ніяк не село.

3. І чим далі до центру села, тим будинки красивіші і багатші.

4. У Нижній Апші немає одноповерхових будівель. Жодної.

5. Мешканці будують свої «замки» за принципом: хоч на одну цеглину, але мій будинок буде вище сусідського.

6. Найменший будиночок в селі має 10-15 кімнат. Менше ніхто не будує, тому що сусіди засміють.

7. У таких будинках обов’язково є кілька спалень і віталень, а також сауни та лазні, басейни і оранжереї.

8. Ці будинки стали будувати ще в 1980-х роках, коли українські румуни почали їздити на заробітки за кордон.

9. Нинішні власники цих замків і зараз працюють за кордоном.

10. Більшу частину зароблених грошей вони вкладають в будівництво розкішних маєтків.

11. Деякі здають свої «замки» туристам або наймають сторожів, щоб ті доглядали за територією.

12. Примітно і те, що навіть звичайні магазини, аптеки та інші заклади виглядають також помпезно, як і житлові будинки.

13. Деякі будинки виглядають дуже розкішно, а інші – скромніше, але зате перевершують сусідів, наприклад, кованими воротами.

14. Українські румуни, серед іншого, заробляють будівництвом і люблять цю справу.

15. Кожен будинок має свою родзинку. І у всьому селі ви не знайдете схожих дворів.

16. Нерідко можна побачити, що якісь «вілли» все ще будуються.

17. А вже побудовані «замки» гордо височіють на вулицях села.

18. Видно, що в кожен такий будиночок вкладена велика сума грошей, тому що для них беруться тільки якісні матеріали.

19. Невідомо, скільки ще таких будинків тут побудують.

20. Але точно відомо одне: тепер це найбагатше село України.

Це село варто відвідати хоча б заради того, щоб побачити як можуть жити прості українські люди. А ще – щоб насолодитися колоритом місцевих мешканців і ознайомитися з архітектурою Нижньої Апші.

Навігація записів

Бyтусов: На Пoкровському нaпрямку кpuтuчна сuтуація через відсутність дрoнiв
Щoйнo CШA oroлocuлa нeймoвipнe!  Зeлeнcькuй нe cтpuмaвcя, щoб нe poзnoвicтu…

Related Articles

Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

Viktor
5 Лютого, 20265 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

За рік роботи в них я дізналась, що вагітна. Батьком дитини був Мартін. Цього в моїх планах не було…

Viktor
5 Лютого, 20265 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до За рік роботи в них я дізналась, що вагітна. Батьком дитини був Мартін. Цього в моїх планах не було…

— Що, важко винести сміття? Ти ж удома сидиш! — кинула мені доросла донька. Вранці мама «вийшла на пенсію».

Viktor
24 Січня, 202624 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Що, важко винести сміття? Ти ж удома сидиш! — кинула мені доросла донька. Вранці мама «вийшла на пенсію».

Цікаве за сьогодні

  • – Ти одна, Марин.Ні дітей..ні сімї.. може, підеш звідси нарешті… – сказала мені мама. Толя з Олею з дітьми приїдуть ..Діти, Марин. Їм тісно в їхній однокімнатці, ти ж знаєш. – І куди мені подітися?
  • Мамо, ну що ти передала? Це минулорічна колекція! — кричала Світлана в телефон. — І взагалі, чому ти Оксані на ремонт дала більше, ніж мені? Ти нас завжди ділила! Марія плакала в Греції , миючи підлоги в готелях, але продовжувала давати гроші, сподіваючись купити хоч краплю дочірньої любові. Її доньки не працювали ні дня — вони чекали на перекази, сварилися між собою за спадок, який ще не отримали, і постійно дорікали матері, що вона «мало дає». Ганна спочатку не хотіла відпускати свою Катю за кордон. — Куди ти, дитино? Ти ж тільки університет закінчила, — плакала мати. — Мамо, подивися на нашу хату. Тато хворіє, ліки дорогі. Я поїду на рік-два, підніму вас на ноги, і повернуся. Але «рік-два» розтягнулися на сім. Катя працювала в Мілані бадантою — доглядала за капризною синьйорою. Було важко, було самотньо. Але щомісяця вона надсилала гроші з однією лише приміткою: «На мамин комфорт». Катя була зовсім іншою, ніж її двоюрідні сестри. Вона ніколи не просила нічого для себе. Навпаки, коли Ганна намагалася відкласти їй «на квартиру», Катя сердилася: — Мамо, спочатку зроби капітальний ремонт у селі! Постав нові вікна, щоб не дуло. Проведи воду в хату, щоб ти з відрами не бігала. Моя квартира почекає, я ще молода, зароблю. А ваші роки йдуть.
  • Вимітайся звідси, і щоб духу твого тут не було через годину! — ці слова мого чоловіка Романа прозвучали не як грім серед ясного неба, а як фінальний акорд старої, фальшивої пісні, яку я слухала сім років. Я стояла посеред нашої затишної вітальні й дивилася, як він методично вигрібає мої речі з полиць. Поруч, у моєму улюбленому кріслі, сиділа свекруха, Тамара Петрівна. — Ромчику, ну навіщо ти так галасуєш? Оксанка ж дівчинка розумна. Вона сама розуміє, що сім років ми її терпіли суто з доброти душевної. З однією валізою прийшла — з однією і піде. Справедливість, знаєш, вона така. Я дивилася на них і не вірила своїм вухам. Сім років я намагалася бути ідеальною невісткою. Пекла її улюблені пироги, возила по лікарях, вислуховувала нескінченні скарги на сусідок і високий тиск. Я думала, що ми — сім’я. Виявилося, я була просто зручним персоналом, який не потребував зарплати
  • “..Як маму потрібно було з Польщі привести, всім селом скидалися, а тепер вона жирує, по ресторанах ходить…”. Я ж знаю, хто це написав, через деякий час повідомлення було видалене, хоча я зробила скрін. Ця людина усміхається мені в обличчя і бажає мені і сестрі всього найкращого, але я просто дякую і йду в іншу сторону.
  • – Ти що заради рідних онуків не можеш поїхати на заробітки? – Син мене фактично з хати виганяє, каже, що я винна йому, а я не знаю, як бути
  • Місяць очікування тягнувся, як густа, липка патока, отруюючи повітря в квартирі. Ігор перестав нормально спати. Він сидів ночами в інтернеті, читаючи форуми обдурених чоловіків і вивчаючи статті про спадковість домінантних ознак. Він став експертом у галузі генетики, принаймні у власній уяві. 
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes