Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • На Київщині п’янuй водій прoтаранив вантажівку: легковик перетворився на кyпу металу, є поcтраждалі.

На Київщині п’янuй водій прoтаранив вантажівку: легковик перетворився на кyпу металу, є поcтраждалі.

Viktor
15 Листопада, 202515 Листопада, 2025 Коментарі Вимкнено до На Київщині п’янuй водій прoтаранив вантажівку: легковик перетворився на кyпу металу, є поcтраждалі.

У Броварському районі Київської області п’яний водій автомобіля “ГАЗ” на швидкості протаранив причеп вантажівки. Внаслідок зіткнення легковик перетворився на купу металу, є постраждалі.

Про це повідомили в пресслужбі поліції Київщини. Усі обставини аварії встановлять слідчі.

Водій керував авто напідпитку

За словами правоохоронців, днями ввечері на автодорозі “Київ – Харків”, у напрямку міста Харків, сталася ДТП.

“Поліцейські попередньо встановили, що 39-річний водій легковика “ГАЗ”, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, допустив зіткнення з причепом, який був приєднаний до вантажівки, під керуванням 36-річного чоловіка”, – розповіли в пресслужбі.

На Київщині п’яний водій протаранив вантажівку: легковик перетворився на купу металу, є постраждалі. Фото

Внаслідок зіткнення, пасажир легковика отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до реанімаційного відділення. Також до медичного закладу із забоєм грудної клітки та різаними ранами обличчя доставлено водія “ГАЗ”. На опублікованих пресслужбіою фото можна побачити, що внаслідок зіткнення машина перетворилась на купу металу.

На Київщині п’яний водій протаранив вантажівку: легковик перетворився на купу металу, є постраждалі. Фото

За цим фактом розпочато досудове розслідування (ч. 1 ст. 286-1 Кримінального кодексу України). Винному загрожує позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п’яти років.

На Київщині п’яний водій протаранив вантажівку: легковик перетворився на купу металу, є постраждалі. Фото

Джерело

Навігація записів

Найбільша криза влaди в зeкоманди: ФБР вже розпочало розслідування. Міндича дістануть і в Ізраїлі – Пeндзин
Гарбузові млинці для всієї родини. Смачний, дешевий і легкий рецепт

Related Articles

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Цікаве за сьогодні

  • Моїм батькам вже за 60, і я їхня єдина дочка. Я була впевнена, що у скрутну хвилину вони мене підтримають, але все виявилося зовсім не так, як я думала. Вийшла заміж я в 30 років, і відразу після весілля почалися розмови: «Коли вже онуки?», «Час нам бабусями та дідусями стати!». Перша вагітність далася мені тяжко, адже я носила двійню. Наші хлопчики народилися здоровими, і зараз їм уже два роки. Але батьки, які так чекали на онуків, за цей час відвідали нас лише три рази, хоча ми живемо в одному місті. Ні допомоги, ні підтримки я так і не отримала..
  • – Доню, не переймайся. Незручно вийшло, звичайно. – Незручно, тату? Ти три роки дивився мені у вічі й подавав надію. – Ну… ми думали, що ти зрозумієш. Ти ж у нас самостійна.
  • – Я знаю, що ти мене не пробачиш ніколи, – Павло нарешті зустрівся з дочкою поглядом. – А Олена тим паче. Але мене всі ці роки гризло сумління, розумієш? – П’ятнадцять років – довгий термін для докорів совісті, – Ірина відставила каву убік. – Так, – Павло кивнув. – Надто довгий. Тож ось. Павло дістав із кишені куртки маленьку коробочку і поклав її на стіл перед Іриною. Темно-синій оксамит, трохи потертий на кутах. Ірина подивилася на батька з подивом.
  • Приходити треба о шостій ранку. Я ще сплю в цей час – пізно повертаюся… Вас впустить охоронець і проведе до дитини, і вам тут же принесуть сніданок. Влаштовує така робота? Тим більше, що крім догляду за дитиною вам нічого робити не доведеться. – Найкраща рекомендація – моя Оленка. Вона мовчить, а це головне. Тільки не дуже привчайте її до рук. Вона почне вимагати, щоб і я брала її на руки… Розумієте?
  • – Це Коля, – сказала я. – Артеме, ти що? Я ж тобі показувала його фотки… Він просто бороду зараз відпустив… Ти не впізнав його, чи що? Артем мовчав. – Хто тобі це надіслав? – Запитала я. – Ні, має! – Закричала я. – Це твоя мати надіслала, так? Вона у нас що, тепер у приватні детективи подалася?
  • У тебе хтось є? — запитав він нарешті. — Так. Є людина, яка бачить мене. Яка розмовляє зі мною. Яка знає, яку музику я люблю і чому я сумую вечорами. Олег відсунув тарілку. Їжа раптом стала гіркою. — Я не думав, що все настільки погано, — тихо сказав він, дивлячись у стіл. — Ось у цьому і проблема, Олеже. Ти не думав. Ти просто жив за інерцією. Ти думав, що якщо в хаті чисто і є гроші, то цього достатньо. Але любов — це не тільки відсутність проблем. Це увага. Тепло. Присутність. Без цього стіни стають кліткою. Він підвів голову. У його очах вперше за довгі роки промайнуло щось схоже на живий біль. — І що тепер? — Тепер я забираю частину речей і їду до Андрія. Софія знає. Вона залишається тут, поки закінчить навчання, а там побачимо. Я не забороняю вам спілкуватися, навпаки… Ти гарний батько, Олеже. Але ти перестав бути моїм чоловіком дуже давно. Олег спостерігав, як вона збирає сумку. Він хотів щось сказати, затримати її, пообіцяти, що все зміниться. Але слова застрягали в горлі. Він раптом зрозумів, що навіть не знає, які квіти вона любить зараз. Колись це були ромашки… чи тюльпани? Він не пам’ятав
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes