Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Ми вклали сина спати, і чоловік попросив мене присісти. Спокійним і рівним голосом повідомив, що зустрів іншу, що збирається жити з нею, а я з дитиною щоб їхала до своїх батьків. Виявляється, у нього цей роман вже давно, просто він чекав, щоб сину виповнилося хоча б п’ять років. Зранку чоловік пішов на роботу, а до мене забігла свекруха. Я не дуже хотіла, щоб вона переможно зловтішалася моїм сльозам, тому намагалася з усіх сил триматися. Та, виявляється, свекруха прийшла не за тим

Ми вклали сина спати, і чоловік попросив мене присісти. Спокійним і рівним голосом повідомив, що зустрів іншу, що збирається жити з нею, а я з дитиною щоб їхала до своїх батьків. Виявляється, у нього цей роман вже давно, просто він чекав, щоб сину виповнилося хоча б п’ять років. Зранку чоловік пішов на роботу, а до мене забігла свекруха. Я не дуже хотіла, щоб вона переможно зловтішалася моїм сльозам, тому намагалася з усіх сил триматися. Та, виявляється, свекруха прийшла не за тим

Viktor
5 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ми вклали сина спати, і чоловік попросив мене присісти. Спокійним і рівним голосом повідомив, що зустрів іншу, що збирається жити з нею, а я з дитиною щоб їхала до своїх батьків. Виявляється, у нього цей роман вже давно, просто він чекав, щоб сину виповнилося хоча б п’ять років. Зранку чоловік пішов на роботу, а до мене забігла свекруха. Я не дуже хотіла, щоб вона переможно зловтішалася моїм сльозам, тому намагалася з усіх сил триматися. Та, виявляється, свекруха прийшла не за тим

Ми вклали сина спати, і чоловік попросив мене присісти. Спокійним і рівним голосом повідомив, що зустрів іншу, що збирається жити з нею, а я з дитиною щоб їхала до своїх батьків. Виявляється, у нього цей роман вже давно, просто він чекав, щоб сину виповнилося хоча б п’ять років. Зранку чоловік пішов на роботу, а до мене забігла свекруха. Я не дуже хотіла, щоб вона переможно зловтішалася моїм сльозам, тому намагалася з усіх сил триматися. Та, виявляється, свекруха прийшла не за тим

Ніколи б не подумала, що в мою найскрутнішу хвилину мені допоможе свекруха. Коли 10 років тому, Богдан привів мене знайомитися з нею, по моїх плечах пробіг такий холод, що словами не передати. Одним словом, Марії Василівні я не сподобалася.

Справа в тому, що моя свекруха – дуже сильна і вольова жінка. Практично, все життя вона пропрацювала в сільській раді секретаркою. Для села – це неабияка посада. Люди подейкували, що її боялися більше, ніж голову сільської ради.

Також Марія Василівна практично сама звела два величезних будинки поряд один з одним і поставила на ноги двох синів. Вони обоє закінчили медичний університет і працюють лікарями. Чоловік свекрухи вже років 20, як на заробітках. Справно присилає гроші і приїжджає один раз на рік на зимові свята.

Здається, мою свекруху це не бентежить, як і те, що всі навколо знають, що у свекра закордоном давно інша жінка, то ж чоловік живе, як тепер це модно казати, на дві сім’ї.

Не зважаючи на те, що за мірками свекрухи, я не підходила її синові в жодному разі, після весілля вона дозволила нам оселитися в новому просторому будинку, який вона збудувала поряд із своїм спеціально для свого старшого сина, Богдана, тобто мого чоловіка. Вона ж мріяла, як син приведе багату невістку, і вони будуть добра наживати. А тут на горизонті з’явилася я – ні кола, ні двора.

Ми були щасливі, почали обживатися в новому домі, незабаром у нас з’явився син. Свекруха до нас не вмішувалася, хоч і жила поряд, заходила тільки у свята або по справах.

Так ми прожили п’ять років. Чоловік за цей час став дуже успішним лікарем, до нього з’їжджалися пацієнти з усієї країни. Про нього навіть телебачення відзняло сюжет, як про молодого і дуже талановитого фахівця.

Та з часом я почала помічати, що мій чоловік охолов до мене, часто затримувався на роботі. Спочатку саме роботу я і вважала причиною нашого віддалення, але десь глибоко в душі у мене закралася думка, що з’явилася інша. І я не помилилася.

На день народження нашого синочка, єдиного подарунка, якого просила дитина, було те, щоб тато був присутній. Богдан і справді не запізнився, відклав всі справи на роботі, і весь вечір провів з нашим сином і гостями, яких ми запросили. На одну мить мені навіть здалося, що існування іншої жінки в житті мого чоловіка я собі вигадала. Але це було просто затишшя перед бурею.

Ми вклали сина спати, і чоловік попросив мене присісти. Спокійним і рівним голосом повідомив, що зустрів іншу, що збирається жити з нею, а я з дитиною щоб їхала до своїх батьків. Виявляється, у нього цей роман вже давно, просто він чекав, щоб сину виповнилося хоча б п’ять років.

Я не вірила у те, що чула. Тієї ночі я не спала, не змогла заснути. В голові крутилися думки, як жити далі.

Зранку чоловік пішов на роботу, а до мене забігла свекруха. Я не дуже хотіла, щоб вона переможно зловтішалася моїм сльозам, тому намагалася з усіх сил триматися. Та, виявляється, свекруха прийшла не за тим.

-Я все знаю, про Богдана. І хочу тобі сказати, що вперше в житті я не підтримую свого сина. Якщо хоче, нехай іде – він просто повторить долю свого батька. Але кривдити онука я не дозволю.

Свекруха твердо винесла свій вердикт: – Ти з онуком залишаєшся жити тут. Богдана про це я вже повідомила.

Я була ошелешена – свекруха, яка з перших днів мене не любила, зараз пропонує мені такі нереальні речі.

Богдан з своєю новою пасією пішов жити на знімну квартиру. З мамою перший час він не спілкувався. Потім, холод в їхніх стосунках став трохи меншим, інколи я бачила, як він заїжджає до свекрухи. Нову невістку Марія Василівна так і не прийняла, принаймі, поки-що.

Богдан платить аліменти, я влаштувалася на роботу. Син скоро піде в перший клас. Ніби все налагодилося, але я зовсім незатишно почуваю себе в домі свекрухи, хоча вона поступила щодо мене і онука дуже благородно.

Навігація записів

– І куди мені тепер? – Розгублено запитала мати
Андрій був чудовим батьком і чоловіком. Він убезпечив дружину від усіх матеріальних проблем. Після народження дітей вона більше не повернулася на роботу, і весь час присвячувала вихованню сина та доньки… …– Андрійку, може мені повернутися на роботу? Іванко та Марійка в дитячому садку, а я вдома цілими днями сиджу. Андрій здивовано подивився на дружину.

Related Articles

Мамо, ти вдома? Відчиняй, – моя дочка Анна, яка приїхала до мене з самого ранку, стукала мені у шибку. В той день я чекала гостей, але не Анну точно. До мене мав приїхати Михайло, ми домовилися, що я позичу йому 10 тисяч євро. Я якраз сиділа на кухні, відраховувала необхідну суму, і тут принесло мою доньку. Я у відпустці вже три тижні, а вона всього раз до мене приїхала, в перший день. І то я підозрюю, що не через те, щоб мене побачити після довгої розлуки, а щоб подарунки забрати і грошей попросити, бо після того у неї все часу не знаходилося, щоб маму провідати. Аня настирливо стукала у шибку із словами: “Мамо, я знаю, ти вдома, відчиняй”. Я швидко зібрала зі столу всі гроші, які рахувала, і пішла відчиняти

Viktor
5 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Мамо, ти вдома? Відчиняй, – моя дочка Анна, яка приїхала до мене з самого ранку, стукала мені у шибку. В той день я чекала гостей, але не Анну точно. До мене мав приїхати Михайло, ми домовилися, що я позичу йому 10 тисяч євро. Я якраз сиділа на кухні, відраховувала необхідну суму, і тут принесло мою доньку. Я у відпустці вже три тижні, а вона всього раз до мене приїхала, в перший день. І то я підозрюю, що не через те, щоб мене побачити після довгої розлуки, а щоб подарунки забрати і грошей попросити, бо після того у неї все часу не знаходилося, щоб маму провідати. Аня настирливо стукала у шибку із словами: “Мамо, я знаю, ти вдома, відчиняй”. Я швидко зібрала зі столу всі гроші, які рахувала, і пішла відчиняти

На столах, замість обіцяної осетрини, червоної риби та ікри, красувалися… пластикові миски. У них, потроху обвітрюючись під лагідним сонечком, лежали салати, від душі залиті найдешевшим магазинним майонезом. Поруч — кілька жерстяних банок із кількою в томаті та оселедцем, які навіть не потрудилися перекласти в тарілки. Хліб-«цеглинка», нарізаний грубими, кривими скибками. І оковита. Багато дешевого напою з найближчого супермаркету економ-класу. А запивати цей розкішний бенкет пропонувалося теплим лимонадом «Дзвіночок» у дволітрових пластикових пляшках.

Viktor
5 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до На столах, замість обіцяної осетрини, червоної риби та ікри, красувалися… пластикові миски. У них, потроху обвітрюючись під лагідним сонечком, лежали салати, від душі залиті найдешевшим магазинним майонезом. Поруч — кілька жерстяних банок із кількою в томаті та оселедцем, які навіть не потрудилися перекласти в тарілки. Хліб-«цеглинка», нарізаний грубими, кривими скибками. І оковита. Багато дешевого напою з найближчого супермаркету економ-класу. А запивати цей розкішний бенкет пропонувалося теплим лимонадом «Дзвіночок» у дволітрових пластикових пляшках.

– Дві новини,- сказав Юра,- одна хороша, інша… Теж хороша, але не дуже. З якого почати? – Почни з хорошої, – відповіла Ліда чоловікові. – До нас завтра приїжджає моя мати, – радісно сказав Юра. – Я так за нею скучив

Viktor
5 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Дві новини,- сказав Юра,- одна хороша, інша… Теж хороша, але не дуже. З якого почати? – Почни з хорошої, – відповіла Ліда чоловікові. – До нас завтра приїжджає моя мати, – радісно сказав Юра. – Я так за нею скучив

Цікаве за сьогодні

  • Мамо, ти вдома? Відчиняй, – моя дочка Анна, яка приїхала до мене з самого ранку, стукала мені у шибку. В той день я чекала гостей, але не Анну точно. До мене мав приїхати Михайло, ми домовилися, що я позичу йому 10 тисяч євро. Я якраз сиділа на кухні, відраховувала необхідну суму, і тут принесло мою доньку. Я у відпустці вже три тижні, а вона всього раз до мене приїхала, в перший день. І то я підозрюю, що не через те, щоб мене побачити після довгої розлуки, а щоб подарунки забрати і грошей попросити, бо після того у неї все часу не знаходилося, щоб маму провідати. Аня настирливо стукала у шибку із словами: “Мамо, я знаю, ти вдома, відчиняй”. Я швидко зібрала зі столу всі гроші, які рахувала, і пішла відчиняти
  • На столах, замість обіцяної осетрини, червоної риби та ікри, красувалися… пластикові миски. У них, потроху обвітрюючись під лагідним сонечком, лежали салати, від душі залиті найдешевшим магазинним майонезом. Поруч — кілька жерстяних банок із кількою в томаті та оселедцем, які навіть не потрудилися перекласти в тарілки. Хліб-«цеглинка», нарізаний грубими, кривими скибками. І оковита. Багато дешевого напою з найближчого супермаркету економ-класу. А запивати цей розкішний бенкет пропонувалося теплим лимонадом «Дзвіночок» у дволітрових пластикових пляшках.
  • – Дві новини,- сказав Юра,- одна хороша, інша… Теж хороша, але не дуже. З якого почати? – Почни з хорошої, – відповіла Ліда чоловікові. – До нас завтра приїжджає моя мати, – радісно сказав Юра. – Я так за нею скучив
  • – Так. Мене жодного разу в житті не цілував чоловік, за винятком тих випадків, коли хотіли “ощасливити”, як ви. На мене дивляться зі співчуттям
  • – Пенсії вистачає! – Так казала синові його старенька мати
  • – А що це ви нічого не зробили? – А що ми мали зробити, Антоне Івановичу? – Запитав зять. – Ми розраховували, що ви все тут відремонтуєте, – роздратовано сказала теща
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes