Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Моєму другу вже 37 років, заробляє тисячі доларів, їздить на мерседесі і живе в центрі Львова. Але ніяк не може одружитися через одну причину

Моєму другу вже 37 років, заробляє тисячі доларів, їздить на мерседесі і живе в центрі Львова. Але ніяк не може одружитися через одну причину

Viktor
22 Жовтня, 2024 Коментарі Вимкнено до Моєму другу вже 37 років, заробляє тисячі доларів, їздить на мерседесі і живе в центрі Львова. Але ніяк не може одружитися через одну причину

Одного мого доброго знайомого та співробітника звати Василь. І наче все у нього складається в житті найкращим чином, кар’єра зростає з кожним роком, он вже став заступником директора.

Живе у квартирі в самому центрі, їздить на дорогій машині. Захоплюється музикою, грає на гітарі й скуповує платівки. Ну просто мрія багатьох дівчат. От тільки одружитися він ніяк не може. Які б зусилля не докладав.

– А де ця Даша, така мила дівчина була? – потаю якось в нього.

– Ми розійшлися. Вона чомусь дуже рвалася жити в мою квартиру.

– Чоловіче, це цілком нормальна річ! Ви ж рік зустрічалися! Стосунки потребують розвитку, тим більше у такому віці. Тобі скоро 37, коли ж ти татом станеш?!

– Я ще не був готовий жити з нею разом! Треба людину добре знати, щоб робити наступний крок!

– Цікаво! А що ти тоді робив з нею цілий рік? Можна було її біографію вивчити вздовж і поперек, не кажу вже про характер та цінності і таке інше.

– Та не знаю, не достатньо я дізнався про неї, що тепер казати… – зітхав Вася. – Це їй не сподобалось, псіханула і кинула мене.

Та пригадую, що у Васька була ще одна пасія. Така чорнява Аліна, господиня і характер мала рішучий. Якось так вийшло, що вона одразу почала жити з Василем, вміла смачно готувати. От тільки разом з нею переїхала і її собачка.

Для Василя було табу, аби його платівки чи гітару хтось чіпав. В нього постійно був страх, що собака ненароком зачепить шафу з платівками чи погризе щось. Через це часто виникали сварки. Зрештою Аліна теж не витримала принциповості Василя і пішла від нього.

Скільки було в нього дівчат нема сенсу перераховувати. Але з багатьма він міг спокійно будувати сім’ю. От тільки на заваді стояли його платівки, які він цінував більше ніж стосунки з дівчиною та майбутніх дітей. Здавалося, що він не усвідомлював наскільки помилявся.

– Добре, що хоч платівки у тебе є! – якось підколов його я.

– А ще робота і друзі, і відрядження…

– Але найважливіше з усього цього все одно платівки! Просто хочу пояснити тобі, що через кілька років ти сильно жалітимеш, що не створював сім’ю вчасно.

Що думаєте про таких як Вася?

Навігація записів

У гoлoви Микoлаївської МCЕК знaйшли пoнад 450 тиcяч доларів, у її сина роcійcький паcпoрт
З одного замісу – ціла гора! Довго не черствіють і залишаються мʼякенькими! Улюблені рогалики!

Related Articles

Дзвонив братові — той слухавку не бере. Тоді набрав матір. А свекруха лише зітхнула: «Так, синку, все правда. А що я могла зробити? Батько так вирішив. Виявляється, він тоді зовсім не жартував». Чоловік спершу лютував на батька. Минуло ще два тижні, він поїхав до батьків сам, бо Оксана навідріз відмовилася переступати їхній поріг.

Viktor
30 Березня, 202630 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Дзвонив братові — той слухавку не бере. Тоді набрав матір. А свекруха лише зітхнула: «Так, синку, все правда. А що я могла зробити? Батько так вирішив. Виявляється, він тоді зовсім не жартував». Чоловік спершу лютував на батька. Минуло ще два тижні, він поїхав до батьків сам, бо Оксана навідріз відмовилася переступати їхній поріг.

Ніна Андріївна не любила Юлію з першої зустрічі

Viktor
30 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ніна Андріївна не любила Юлію з першої зустрічі

Ой, приїхала матуся! Як ти себе почуваєш, після лікарні, Аллочко? — сказала незнайомка на порозі її квартири, коли Алла повернулася додому. — З поверненням вас, дорогенька. Проходьте швидше, не стійте на протязі. Алла заклякла, кліпаючи віями. Вона перевела погляд на чоловіка. Той стояв, переминаючись з ноги на ногу. — Дімо, а хто це? — ледь мовила дружина. — І де Олена Іванівна? Де твоя мама? Чому вона не сидить з нашою дитиною? Дмитро зітхнув, заносячи сумки в коридор. — Заходь, Аню, роздягайся. Мама, мама не змогла. — Що значить «не змогла»? Вона захворіла? Тиск? Серце? — Та ні, — Дмитро почухав потилицю, виглядаючи максимально незручно. — Вона приїхала, як і обіцяла. Пробула тут години три. Потім Михайлик почав вередувати — ну, знаєш, коліки ці кляті. Він розплакався, розчервонівся, а вона подзвонила мені на роботу, кричала, що в неї піднявся тиск, що діти зараз «не такі», як ми були. Мовляв, ми лежали тихенько, а цей — як вогник. Сказала, що не може за ним доглядати. Коротше, зібрала речі й поїхала до себе додому

Viktor
30 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ой, приїхала матуся! Як ти себе почуваєш, після лікарні, Аллочко? — сказала незнайомка на порозі її квартири, коли Алла повернулася додому. — З поверненням вас, дорогенька. Проходьте швидше, не стійте на протязі. Алла заклякла, кліпаючи віями. Вона перевела погляд на чоловіка. Той стояв, переминаючись з ноги на ногу. — Дімо, а хто це? — ледь мовила дружина. — І де Олена Іванівна? Де твоя мама? Чому вона не сидить з нашою дитиною? Дмитро зітхнув, заносячи сумки в коридор. — Заходь, Аню, роздягайся. Мама, мама не змогла. — Що значить «не змогла»? Вона захворіла? Тиск? Серце? — Та ні, — Дмитро почухав потилицю, виглядаючи максимально незручно. — Вона приїхала, як і обіцяла. Пробула тут години три. Потім Михайлик почав вередувати — ну, знаєш, коліки ці кляті. Він розплакався, розчервонівся, а вона подзвонила мені на роботу, кричала, що в неї піднявся тиск, що діти зараз «не такі», як ми були. Мовляв, ми лежали тихенько, а цей — як вогник. Сказала, що не може за ним доглядати. Коротше, зібрала речі й поїхала до себе додому

Цікаве за сьогодні

  • Дзвонив братові — той слухавку не бере. Тоді набрав матір. А свекруха лише зітхнула: «Так, синку, все правда. А що я могла зробити? Батько так вирішив. Виявляється, він тоді зовсім не жартував». Чоловік спершу лютував на батька. Минуло ще два тижні, він поїхав до батьків сам, бо Оксана навідріз відмовилася переступати їхній поріг.
  • Ніна Андріївна не любила Юлію з першої зустрічі
  • Ой, приїхала матуся! Як ти себе почуваєш, після лікарні, Аллочко? — сказала незнайомка на порозі її квартири, коли Алла повернулася додому. — З поверненням вас, дорогенька. Проходьте швидше, не стійте на протязі. Алла заклякла, кліпаючи віями. Вона перевела погляд на чоловіка. Той стояв, переминаючись з ноги на ногу. — Дімо, а хто це? — ледь мовила дружина. — І де Олена Іванівна? Де твоя мама? Чому вона не сидить з нашою дитиною? Дмитро зітхнув, заносячи сумки в коридор. — Заходь, Аню, роздягайся. Мама, мама не змогла. — Що значить «не змогла»? Вона захворіла? Тиск? Серце? — Та ні, — Дмитро почухав потилицю, виглядаючи максимально незручно. — Вона приїхала, як і обіцяла. Пробула тут години три. Потім Михайлик почав вередувати — ну, знаєш, коліки ці кляті. Він розплакався, розчервонівся, а вона подзвонила мені на роботу, кричала, що в неї піднявся тиск, що діти зараз «не такі», як ми були. Мовляв, ми лежали тихенько, а цей — як вогник. Сказала, що не може за ним доглядати. Коротше, зібрала речі й поїхала до себе додому
  • — Пожила тут гостею, і вистачить! Тепер у цьому домі будуть господарями рідні люди
  • На порозі тулився ексчоловік. Тільки вона його насилу впізнала. Паша постарів за рік, виглядав блідим, змарнілим, розгубленим. Від колишнього лиску і сліду не лишилося. Поруч стояли сумки. – Тобі чого? – Запитала Клава.
  • Та хоч розлучайся, Юро, але на той город я більше не ступлю ні ногою! — Марта вимкнула воду і різко розвернулася до чоловіка, даючи йому зрозуміти, що вона не жартує. Ці слова прозвучали якось неочікувано. Юрій, який уже почав складати в кутку коридору старі кросівки та робочий одяг, завмер. — Мартусь, ну що ти таке кажеш? Яке розлучення? Мама ж чекає. Вона вже й насіння перебрала, і сусідів попросила допомогти з оранкою на завтра. — Ось нехай сусіди й допомагають! — Марта відчула, як усередині все закипає. — Юро, ми одружені п’ять років. І всі ці п’ять років мої вихідні минають над грядками твого дитинства. — Але ж це традиція… Родинний затишок, спільна праця, — він спробував підійти ближче, але дружина виставила руку вперед, не підпускаючи його. — Традиція — це коли всім приємно. А коли я повертаюся додому в неділю ввечері з болем у спині таким, що не можу розігнутися, а в понеділок мені треба звіти здавати — це не затишок. Юрій зітхнув. Він знав цей тон. Раніше він завжди міг її вмовити, пообіцяти «відпочинок на природі» чи смачний шашлик увечері. Але цього разу щось змінилося. — Мамі важко самій, — тихо мовив він, опустивши очі. — Вона ж для нас старається. Каже: «Діточкам своє, домашнє буде, без хімії». — Юро, та «своє» нам обходиться дорожче, ніж на ринку купити
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes