Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Мій чоловік багато років тому потрапив у страшну аварію. Тоді я і поїхала на заробітки, аби йому на операцію грошей нашкребти. І день, і ніч працювала, вихідних не брала, спала по кілька годин на день. Усе робила, аби коханого поставити на ноги! А він мене, як виявилось, уже й похоронив… Приїхала я додому і ледь не посивіла!

Мій чоловік багато років тому потрапив у страшну аварію. Тоді я і поїхала на заробітки, аби йому на операцію грошей нашкребти. І день, і ніч працювала, вихідних не брала, спала по кілька годин на день. Усе робила, аби коханого поставити на ноги! А він мене, як виявилось, уже й похоронив… Приїхала я додому і ледь не посивіла!

Viktor
3 Березня, 20263 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Мій чоловік багато років тому потрапив у страшну аварію. Тоді я і поїхала на заробітки, аби йому на операцію грошей нашкребти. І день, і ніч працювала, вихідних не брала, спала по кілька годин на день. Усе робила, аби коханого поставити на ноги! А він мене, як виявилось, уже й похоронив… Приїхала я додому і ледь не посивіла!

Три роки тому мій чоловік потрапив у страшну аварію. Якась баба на перехресті поїхала на червоний і так машину мого Михайлика протаранила, що його ледь звідти витягли!

Чоловік, слава Богу, вижив. От тільки хребет йому так пошкодило, що став він лежачим. Поставити його на ноги шанси лишались, та на це все треба були такі гроші, про які я й говорити боялась!

Ми в селі жили: позичити немає в кого, роботу не знайдеш, лікаря іншого теж. Не лишалось мені нічого іншого, як кинути чоловіка на сина та податись десь на заробітки. З документами в мене якісь нелади були, за кордон не випустили. Тому я гайнула грошей в столицю шукати.

Жила у своєї подруги старої, на двох роботах працювала, спала по кілька годин на день… І все це, аби Михайла нарешті до минулого життя вернути.

Їздила я додому раз на кілька місяців, бо роботу пропускати не дозволяли. А за останній рік і взагалі рідних не бачила. Зате ж у чоловіка такий прогрес з’явився, що він уже перші кроки сам робить!

І от недавно вибила я собі вихідний, приїхала додому… А там стільки речей жіночих, наче в магазині якомусь! Зайшла на кухню – мадам якась стоїть! У платті, з макіяжем… При параді, як у нас таке називають. – Здрастя! А ви хто? – питаю я в цієї дами.

– А ви хто? – вирячила вона на мене свої очі.

– Як хто? Жінка Михайла, мама Вови, хазяйка хати цієї, – розгубилась я.

– Так ви ж померли багато років тому! – випалила мені ця діваха.

Я аж присіла, чесне слово… Ця гостя, поки я в себе приходила, лахи зібрала та побігла десь. А я лишилась чекати своїх чоловіків. Аж через дві години вони додому надумали вернутись. Та ще й обоє на своїх двох.

– Ну що, дорогі мої. Воскресла я, як бачите! – з порогу заявила я. – Може ви мені поясните, що це за… Курка блондиниста в нас на кухні товклася, га?!

Ох і зам’ялась вони, очі забігали…

Але там усе просто виявилось. Чоловік мій дізнався, що не все в нього так погано зі спиною було, він більше боявся ходити, ніж не міг. Тому на ноги став дуже швидко. Та тільки мені про це казати не спішив. А й нащо? Він же з медсестрою з лікарні своєї роман закрутив. Мене вже й похоронив. Розказав, що сина сам виховує, важко йому живеться без жінки в хаті. Ще й Вовка йому підігравав весь час… Жили ці лобуряки за ті гроші, які я потом і кров’ю заробляла.

От тобі і вдячність, от тобі і сім’я. Довго я не думала – вигнала обох з хати, яка на мене записана, усі манатки їхні повикидала. Нехай собі і дім новий шукають, як жінку і матір вже знайшли.

Сусіди тепер кажуть, що я безсердечна, чоловіка-інваліда та рідного сина без даху над головою лишила. Але мені вже на ті плітки байдуже… Скільки років життя коту під хвіст пішло!

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Чи може вигнати рідних людей – це вже занадто?

Навігація записів

У подружньому житті я був щасливий і шалено любив дружину. І з першого дня вона не працювала, це був мій принцип. У дружини та будинку повно справ, та ще й на роботі їй працює, немає вже. Який із мене чоловік, якщо я не зможу забезпечити її всім, чим треба. Але було в нас одне ”але”. Ми не могли мати дітей. До яких тільки лікарів ми не зверталися, але нічого не виходило. Аж цілий стан пішов на всі ці обстеження, але без толку. І ось одного вечора я повертаюся з роботи, а Люби немає вдома. Побачив на столі записку: «Пробач, у мене був інший чоловік на стороні, він запропонував поїхати до нього на батьківщину, і я погодилася. Сподіваюся, ти колись мене вибачиш”. Я був готовий віддати все на світі, щоб вона повернулася. І навіть пробачити зраду на боці. Чесно. Я ледве прийшов до тями, і щодня молив усіх богів повернути мені Любу. І через рік, виходячи на роботу, біля порога я побачив її, але…
Дружина підслухала розмову чоловіка з друзями, і вирішила розлучитися

Related Articles

На столах, замість обіцяної осетрини, червоної риби та ікри, красувалися… пластикові миски. У них, потроху обвітрюючись під лагідним сонечком, лежали салати, від душі залиті найдешевшим магазинним майонезом. Поруч — кілька жерстяних банок із кількою в томаті та оселедцем, які навіть не потрудилися перекласти в тарілки. Хліб-«цеглинка», нарізаний грубими, кривими скибками. І оковита. Багато дешевого напою з найближчого супермаркету економ-класу. А запивати цей розкішний бенкет пропонувалося теплим лимонадом «Дзвіночок» у дволітрових пластикових пляшках.

Viktor
5 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до На столах, замість обіцяної осетрини, червоної риби та ікри, красувалися… пластикові миски. У них, потроху обвітрюючись під лагідним сонечком, лежали салати, від душі залиті найдешевшим магазинним майонезом. Поруч — кілька жерстяних банок із кількою в томаті та оселедцем, які навіть не потрудилися перекласти в тарілки. Хліб-«цеглинка», нарізаний грубими, кривими скибками. І оковита. Багато дешевого напою з найближчого супермаркету економ-класу. А запивати цей розкішний бенкет пропонувалося теплим лимонадом «Дзвіночок» у дволітрових пластикових пляшках.

– Дві новини,- сказав Юра,- одна хороша, інша… Теж хороша, але не дуже. З якого почати? – Почни з хорошої, – відповіла Ліда чоловікові. – До нас завтра приїжджає моя мати, – радісно сказав Юра. – Я так за нею скучив

Viktor
5 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Дві новини,- сказав Юра,- одна хороша, інша… Теж хороша, але не дуже. З якого почати? – Почни з хорошої, – відповіла Ліда чоловікові. – До нас завтра приїжджає моя мати, – радісно сказав Юра. – Я так за нею скучив

– Так. Мене жодного разу в житті не цілував чоловік, за винятком тих випадків, коли хотіли “ощасливити”, як ви. На мене дивляться зі співчуттям

Viktor
5 Березня, 20265 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Так. Мене жодного разу в житті не цілував чоловік, за винятком тих випадків, коли хотіли “ощасливити”, як ви. На мене дивляться зі співчуттям

Цікаве за сьогодні

  • На столах, замість обіцяної осетрини, червоної риби та ікри, красувалися… пластикові миски. У них, потроху обвітрюючись під лагідним сонечком, лежали салати, від душі залиті найдешевшим магазинним майонезом. Поруч — кілька жерстяних банок із кількою в томаті та оселедцем, які навіть не потрудилися перекласти в тарілки. Хліб-«цеглинка», нарізаний грубими, кривими скибками. І оковита. Багато дешевого напою з найближчого супермаркету економ-класу. А запивати цей розкішний бенкет пропонувалося теплим лимонадом «Дзвіночок» у дволітрових пластикових пляшках.
  • – Дві новини,- сказав Юра,- одна хороша, інша… Теж хороша, але не дуже. З якого почати? – Почни з хорошої, – відповіла Ліда чоловікові. – До нас завтра приїжджає моя мати, – радісно сказав Юра. – Я так за нею скучив
  • – Так. Мене жодного разу в житті не цілував чоловік, за винятком тих випадків, коли хотіли “ощасливити”, як ви. На мене дивляться зі співчуттям
  • – Пенсії вистачає! – Так казала синові його старенька мати
  • – А що це ви нічого не зробили? – А що ми мали зробити, Антоне Івановичу? – Запитав зять. – Ми розраховували, що ви все тут відремонтуєте, – роздратовано сказала теща
  • — У тебе діти забезпечені, а моїм помагати треба! — голос Алли так різонув повітря, що я аж здригнулася й ледь не впустила чашку з рук. — Ти просто зобов’язана віддати нам речі твого онука! Задарма
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes