Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Мене запросили фотографом на весілля. Однак, я ж до останнього не знала, що наречені – то військові. У мене аж сльози на очі наверталися, коли їх побачила

Мене запросили фотографом на весілля. Однак, я ж до останнього не знала, що наречені – то військові. У мене аж сльози на очі наверталися, коли їх побачила

Viktor
24 Грудня, 2024 Коментарі Вимкнено до Мене запросили фотографом на весілля. Однак, я ж до останнього не знала, що наречені – то військові. У мене аж сльози на очі наверталися, коли їх побачила

Мене запросили познімати весілля в РАГС. Нареченій, майже рік тому, подруга подарувала мій сертифікат на фотосесію. Ось він і став в нагоді… Ми не знайомі…

Будній день без особливих святкувань. Зазвичай від таких зйомок нічого не чекаєш. Пара мого віку, другий шлюб у обох. Замість мами у нареченої в почесних гостях її син підліток.

Наречений – військовий, дужий дядько з сумними добрими очима. З ним його побратими. Церемонія все не починалась, чекали ще одного почесного гостя, зі сторони нареченого. Вразило те, що робітниці РАГСу не влаштовували розбір польотів і теж чекали на одного почесного гостя, більше години (я вже думала буде Залужний).

Все ніяк не дочекались і вирішили починати без нього… Я перша зайшла в зал, зняти стандартну фотку зі свідоцтвом, шампанським і каблучками… Коли побачила пару, ком застряг в горлі: ВІН – з Северодонецьку, ВОНА – з Криму… Люди з втраченим домом, з втраченим всім…

Що їм прийшлось пережити за ці 9 років?!… Але вони продовжують жити і вірити в щастя! Заграла музика, наречені увійшли до зали…

Далі все по шаблону… Одягають каблучки, ставлять підписи, стають в арку навпроти гостей, їх оголошують чоловіком і дружиною… я дивлюсь крізь камеру на нареченого, він дивиться в одну точку, ніби не з нами, ніби бачить щось дуже страшне і очі стають ще сумнішими, він закляк і майже не дихає.

Черкащанин приїхав на власне весілля на танку з Бахмута (ФОТО) -  18000.com.ua

Розвертаю камеру на 180 градусів і бачу в залі довгожданного гостя… І це не Залужний, це юнак, вчорашній школяр в брудній військовій формі з розпізнавальним скотчем на ногах і руках, на реглані маркером написано «Командир», біля РАГСу стоїть його розбитий, прострелений позашляховик, яким він щойно дістався на весілля батька, з самого фронту.

В цей момент батько обіймає сина, вперше з початку війни… Дивлюсь на них, перестаю щось чути, здається падаю в кролячу нору і лечу донизу безкінечно… Сльози самі течуть і їх не зупинити. В залі всі плачуть, але так тихо, ніби бояться своїми емоціями порушити обійми найрідніших…

Церемонімейстер намагається крізь сльози, щось сказати в мікрофон, але замовкає, бо не в силі… Цей молодий командир був підлітком коли почалася війна в його місті, він обрав військову професію і пішов захищати свою землю.

Шикуємося в ряд на сходах РАГСу: він, вона і їх сини… вони більше не виглядають, як наречені, вони – батьки з важким серцем. Очі його сина це порожнеча, в яку неможливо дивитися. Очі її сина – сповненні впевненості і спокійної рішучості.

Поки для нас це: «аби нашим дітям не довелось воювати», чиїсь вже на війні… Потім біля РАГСу родинне фото, наречений просить почекати, хоче перевдягнутися у вишиванку. Наречена пояснює: треба батькам в окупацію відправити фотографії, якщо вороги побачать, що їх син військовий їх можуть вбити… 

Фото не виставляю, війна триває… Колись вона закінчиться і про них напишуть книги… А поки тримаємось, донатимо, молимось за кожне життя і віримо в Перемогу!”

Автор 

Навігація записів

Щoйнo! Шмuraль жօpcmкo звeppнyвcя дo TЦK. “He дaй Бօжe я щe paз щօcь noдiбнe nօчyю…”
Росiйський корaбель, що відoмий пeрeвезенням збрoї, зaтoнув біля узбeрежжя Іспaнії 

Related Articles

Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

Viktor
5 Лютого, 20265 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

За рік роботи в них я дізналась, що вагітна. Батьком дитини був Мартін. Цього в моїх планах не було…

Viktor
5 Лютого, 20265 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до За рік роботи в них я дізналась, що вагітна. Батьком дитини був Мартін. Цього в моїх планах не було…

— Що, важко винести сміття? Ти ж удома сидиш! — кинула мені доросла донька. Вранці мама «вийшла на пенсію».

Viktor
24 Січня, 202624 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Що, важко винести сміття? Ти ж удома сидиш! — кинула мені доросла донька. Вранці мама «вийшла на пенсію».

Цікаве за сьогодні

  • – Що ж, тоді збирай речі й передавай мамі привіт…– Все це можна сказати було наодинці! Ви спеціально це робите… чи само собою виривається? ну дайте відповідь мені, я правда хочу зрозуміти…– У якому сенсі? ..
  • Майже 3 роки не бачила чоловіка, бо працює закордоном у Словаччині. Щоразу Петро наче сам був проти того, аби ми з дітками приїхали до нього бодай на тиждень. Чесно, я вже забула, як він виглядає. Тоді вирішила: більше не чекатиму. Я зроблю йому сюрприз, тим паче на носі було день народження Петра. Однак, не думала, що чоловік сам приготує мені таку “теплу зустріч”. То так зараз чоловіки на заробітках працюють?!
  • Оксанко, я не знаю, що робити, — Наталя плакала на кухні у подруги, тримаючи келих. — Мій чоловік став таким холодним. Постійно на роботі, майже не розмовляємо. Може, я десь помилилася? Оксана шкодувала її, а в голові вже малювала схему. — Люба, ти занадто ідеальна для нього. Сергій — чоловік дії, йому іноді стає нудно від твоєї безмежної доброти. Йому потрібен струс, розумієш? — Оксана зробила паузу. — Може, тобі варто поїхати до мами на тиждень? Дай йому відчути, як це — бути без тебе. — Ти думаєш, це допоможе? — Впевнена. А я нагляну, щоб він хоч їв нормально. Ми ж друзі. Наталя поїхала. А Оксана почала діяти. Вона не просто «наглядала». Вона стала тінню Сергія, бо в неї вже була серйозна мета
  • Вже 15 хвилин, як ми розлучені.Виходжу із рацсу зі своїм колишнім…. Він щось говорить, а я думаю, чи встигну на роботу або краще поїхати додому.І тут я розумію… Він просить повернути обручку і попереджає, що ввечері заїде за грошима.
  • Вона відчувала, як серце стиснулося від жалю. Марія уявила собі маленьку дитину, залишену всіма. Як вона може вижити в такому світі? Хто подбає про неї, хто подарує їй любов і турботу? Вона подивилася на доньку.
  • Гроші чоловіка йшли на виплату боргів по аліментах. У сім’ю він приносив мізер. В основному утримання будинку та їжа були на Раї. При цьому він любив смачно поїсти й хотів, щоб гостей добре приймали. – Гості твої, отже, давай на них гроші! Я більше нічого купувати для них не буду! – Ми сім’я, що вони про нас подумають. Востаннє, Раю.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes