Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • Uncategorized
  • “Людоньки я не знаю, як мені далі жити”: мати вбuтoгo військовослужбовця у Дніпрі розказала про 19-річного сина

“Людоньки я не знаю, як мені далі жити”: мати вбuтoгo військовослужбовця у Дніпрі розказала про 19-річного сина

admin
28 Січня, 202228 Січня, 2022 Коментарі Вимкнено до “Людоньки я не знаю, як мені далі жити”: мати вбuтoгo військовослужбовця у Дніпрі розказала про 19-річного сина

Рідні та знайомі не можуть повірити, що Леоніда більше немає.

Троє з п’яти загиблих під час стрілянини у Дніпрі, яка сталася на території Південного машинобудівного заводу, жителі Херсонської області.

Загиблий військовослужбовець Леонід Чернік родом з Каховки, пише “Суспільне”.

Леонід навчався у місцевій школі №5. 2017 року закінчив її. Був на строковій службі, залишилось дослужити 3 місяці. Перед цим навчався на електрозварювальника.

“Ну що я можу сказати. Я не переживу це, я не знаю, як я далі буду жити. Він для мене старший синок. Я не знаю. Дуже хороший, всі друзі. Він просто був хорошим. Поганого ніхто про нього не скаже. Сусід он живе, теж постійно гуляти їздили. Не знаю, не знаю. Йому три місяці залишилось до дембеля. Казав: мамо, буду йти на роботу працювати. Він вчився на електрозварювальника у Новокаховському вищому професійному училищі. Вчителька телефонувала, сказала, коли його привезуть, щоб сказати, щоб вона зателефонувала усім однокласникам, вони прийдуть, проведуть його”, – каже мати Леоніда Вікторія Юркевич.

Як сприйняла звістку про загибель 19-річного каховчанина, розповіла його класна керівниця Маргарита Малиновська.

“Це був мій перший випуск, як перша дитинка. Всю країну сколихнула така страшна новина. Увесь наш класний колектив дуже співчуває батькам, ми всі хвилюємось, всі підтримуємо маму, родину, діти активізувалися. Вони, звичайно, хочуть в останню путь провести нашого однокласника. Льоня за час навчання показав себе, як дуже весела дитина. У нього були приятелі в школі, поза школою. Діти всі в один голос говорять, що саме в 9 класі, коли був наш випускний рік, діти всі так здружилися, що стали однією родиною. І зараз це для нас усіх величезна втрата. Він закінчив 9-й клас, він випустився у 2017 році. За час, коли він вже випустився, ми кілька разів з ним бачилися. Дитина завжди привітна, охоче спілкувався зі мною”, – сказала класна керівниця.

Продавчиня Ірина також поділилася спогадами про Леоніда Черніка.

“Він приходив, він живе поруч. Дуже хороший хлопчик, вихований, ввічливий. Ідеальний. Таких зараз, мабуть, мало серед молоді. Я казала батькові, що дуже хорошого сина вони виховали. Дуже мало людей знають, фотографію не всі бачили. Жінка прийшла, каже: чи чула я, що хлопчика нашого вбили”, – зазначила продавчиня.

prykarpattya.com

Навігація записів

Диpeктop лiкapнi Мeчникoвa: “Сepцe стискaється вiд слiз мaтepi, щo пopуч… Дiвчинa нa iм’я Жaннa, їй 22, вoнa стapший сoлдaт Нaцгвapдiї. Мaйбутнє її пoки щo тумaннe…”
Путін догрався: відомий міліардер Річaрд Брeнcoн зaкликaв бізнecмeнів oб’єднaтиcя прoти Рocії і поставив слушне запитання: “Щo рoбить oднa крaїнa з тaнкaми біля кoрдoнів іншoї?”

Related Articles

Біда сталася через кілька днів після першого дня народження Надійки. Свято було гучним, Вікторія приготувала неймовірний фуршет, гості розсипалися в компліментах. А через три дні Михайло зустрів її на кухні з порожнім поглядом. — Я йду від тебе, — сказав він просто, без вступу. Вікторія спочатку сприйняла це за невдалий жарт. — І куди? До магазину чи в спортзал? — Назовсім. До іншої. Я кохаю її вже рік. Світ навколо Вікторії почав руйнуватися з гуркотом. Вона не могла збагнути: чому? За що? — Ми ж були щасливі, Михайле! У нас все було бездоганно! — Оце і є проблема! — раптом сказав він. — Твоя ідеальність мене втомила! Мені нудно. Мені потрібна дружина, яка може помилятися, влаштовувати суперечки чи не помити посуд. Я втомився бути «чоловіком найкращої дружини». Мені вже це все набридло! Він зібрав речі, забрав обидві машини та всі спільні накопичення, залишивши Вікторії лише квартиру та дітей

Viktor
21 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Біда сталася через кілька днів після першого дня народження Надійки. Свято було гучним, Вікторія приготувала неймовірний фуршет, гості розсипалися в компліментах. А через три дні Михайло зустрів її на кухні з порожнім поглядом. — Я йду від тебе, — сказав він просто, без вступу. Вікторія спочатку сприйняла це за невдалий жарт. — І куди? До магазину чи в спортзал? — Назовсім. До іншої. Я кохаю її вже рік. Світ навколо Вікторії почав руйнуватися з гуркотом. Вона не могла збагнути: чому? За що? — Ми ж були щасливі, Михайле! У нас все було бездоганно! — Оце і є проблема! — раптом сказав він. — Твоя ідеальність мене втомила! Мені нудно. Мені потрібна дружина, яка може помилятися, влаштовувати суперечки чи не помити посуд. Я втомився бути «чоловіком найкращої дружини». Мені вже це все набридло! Він зібрав речі, забрав обидві машини та всі спільні накопичення, залишивши Вікторії лише квартиру та дітей

Готується новий потік дронів? Росія хоче завезти 12 тисяч робітників з КНДР для збору «Шахедів» — ГУР

Viktor
14 Листопада, 202514 Листопада, 2025 Коментарі Вимкнено до Готується новий потік дронів? Росія хоче завезти 12 тисяч робітників з КНДР для збору «Шахедів» — ГУР

Щoйнo cтaлo вiдoмo! Мepц звepнyвcя дo Зeлeнcькoгo з нeзвuчнuм пpoxaнням.

Viktor
14 Листопада, 202514 Листопада, 2025 Коментарі Вимкнено до Щoйнo cтaлo вiдoмo! Мepц звepнyвcя дo Зeлeнcькoгo з нeзвuчнuм пpoxaнням.

Цікаве за сьогодні

  • — Ти, зятю, не на манікюр свій дивися, а на долоні білі! Думав, раз на моїй дочці женився, то тепер я тебе до пенсії спонсорувати буду, поки ти в монітор витріщаєшся? Галина Петрівна витерла піт з чола брудним рукавом. — У цьому домі хліб пахне тільки для тих, хто землю носом рив!…
  • Оксаночко, ну нарешті! — вигукувала Софія Петрівна, свекруха. — А я ось вирішила заскочити, поки у вас на роботі завал. Глянула в холодильник — а там наче миша пробігла! Якісь листя салату, сир запліснявілий та вода в пляшках. Хіба ж так можна? Чоловік з роботи приходить, йому треба щось суттєве! — Софіє Петрівно, — Оксана намагалася дихати глибоко. — Ми ж домовилися. Вівторок — це день, коли ми замовляємо суші або готуємо щось дуже легке. Я купила авокадо, хотіла зробити тости. — Тости? То хліб порожній! Я ось голубців накрутила, каструлю на п’ять літрів. І зажарку зробила таку, як Богданчик з дитинства любить — на салі, з цибулькою. А твою сковорідку ту, з покриттям, я трохи відтерла залізною щіткою, а то вона якась липка була. Оксана заходила на кухню і відчувала, як у неї паморочиться в голові. Її дорога антипригарна сковорідка була безнадійно подряпана, білосніжна стільниця — в плямах від буряка, а по всій квартирі розвішані речі, які Софія Петрівна вирішила перепрати, бо «вони вже не свіжі». — Мамо, ну навіщо ви знову тут порядкуєтеся на нашій кухні? — тихо питав Богдан. — Для вас же стараюся, невдячні! Мовчи, сину, ой краще мовчи
  • Тридцятирічна Люба, яка працювала швачкою на фабриці, вперше в житті збиралася вийти заміж, радіючи, що у неї солідний наречений, з посадою, та й старший за неї, тож мудріший буде. Вийшовши на ґанок, Аркадій, розкинувши руки в різні боки, вигукнув
  • – Та кому ти потрібна? – прокричав Павло. Потім плюнув і пішов. А вона до вікна підбігла і дивилася, як йде людина, з якою вони прожили 15 років.
  • — Ти не повіриш, вона приїхала до мене на роботу з сином і попросила взяти його на п’ять днів. Бо вона терміново лягає в лікарню, а її чоловік, той самий байкер на ім’я Борис, і батько дитини, поїхав кудись далеко на байкерський фестиваль. І головне — вона не хоче йому казати, що їй погано. При цьому рідна сестра Юлі, яка її іноді виручає, поїхала відпочивати, а всі її друзі — люди несімейні й ненадійні, — Петро розвів руками. — Ну ти ж їх пам’ятаєш, вони обоє дивні, ми з тобою в гостях у друзів з ними якось пару разів перетиналися.
  • — Та кому потрібні ваші соління! — раптом вибухнула невістка. — Ми просто хотіли допомогти вам відчути себе потрібними! Щоб ви не сиділи там удвох! — О, яка зворушлива турбота, — я не змогла стримати іронії. — Дякую, люба. Ми це оцінили. Тепер ми відчуваємо себе абсолютно потрібними… одне одному. На цьому, мабуть, закінчимо. Нам з батьком час пити чай.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes