Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Лукaшeнко звuнyватuв Укрaїну в обстpiлi Бiлоpусі й накaзав “взятu під прuціл” столuці протuвнuкiв

Лукaшeнко звuнyватuв Укрaїну в обстpiлi Бiлоpусі й накaзав “взятu під прuціл” столuці протuвнuкiв

admin
2 Липня, 20222 Липня, 2022 Коментарі Вимкнено до Лукaшeнко звuнyватuв Укрaїну в обстpiлi Бiлоpусі й накaзав “взятu під прuціл” столuці протuвнuкiв

Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко звинуватив Україну в запуску ракет по території Білорусі та наказав своїм військовим “взяти під приціл” центри ухвалення рішень у столицях противників Мінська.

Джерело: Лукашенко 2 липня на урочистих зборах з нагоди Дня незалежності, передає білоруське держагентство БЕЛТА

Пряма мова: “Нас провокують. Мушу вам доповісти: три дні тому, може, трохи більше, з території України намагалися завдати удару по військових об’єктах на території Білорусі. Але, слава богу, протиповітряними комплексами “Панцир” вдалося перехопити всі ракети, які були пущені збройними силами України”.

Деталі: Лукашенко також заявив, що наказав військовим взяти під приціл центри прийняття рішень у столицях противників Мінська. 

Пряма мова: “Хочу попередити “яструбів” і сказати вам відверто: трохи менше місяця тому мною відданий наказ підрозділам збройних сил взяти під приціл, як зараз модно говорити, центри ухвалення рішень у ваших столицях з усіма наслідками, що випливають”.

“Якщо тільки ви посмієте завдати удару, як вони планують, по Гомелю на півдні, по Мозирському нафтопереробному заводу, аеропорту, аеродрому в Лунинці або Бресту, відповідь буде миттєва. Миттєва просто, в одну секунду!”

“Чим відповісти, у нас є. І не тільки тим, про що ми говорили нещодавно з президентом Росії (йшлося про ядерну зброю. – БЕЛТА). Я до цього давно готувався. Пам’ятаєте, я вам казав: “Полонези”, ракетне виробництво та інше. Ви повністю перебуваєте під ударом цих ракет. І я не дивитимусь, хто там в офісах чи в палацах сидить. Відповідатимемо жорстко і рішуче!”

Більше деталей: При цьому самопроголошений президент переконує, що Білорусь не прагне воювати в Україні, і республіці ця війна “абсолютно не потрібна”.

“Я клятвенно вас запевняю: жоден солдат Білорусі на території України не воює”, – сказав він.

“Хочу сказати тим, хто переживає, буде Лукашенко воювати там чи ні: послухайте, ми воюватимемо – ще раз повторюю – тільки в одному випадку – якщо ви переступите останній метр нашої землі і вторгнетесь на нашу землю. Якщо ви вбиватимете наших людей, ми відповімо”, – заявив Лукашенко.

Водночас, самопроголошений президент вважає, що українська влада була б рада вторгненню Білорусі в Україну.

“Вони були б раді, я це точно знаю, якби ми туди увійшли. Їм це треба, тому що наказано “звідти”, і начхати їм на загибель мирних жителів. В українських політиків і президента політика одна: чим більше загине українців, тим більше він кричатиме на весь світ про звірства “фашистів із Росії та Білорусі””, – заявив Лукашенко.

Джерело: Українська правда

Навігація записів

Українські захисники знищили колону російської техніки під Лисичанськом (відео)
Збpойні сили розбoмбuлu вiйськoву бaзу окупaнтів у Мелітопoлі (відео)

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Роман зайнявся документами — чи почав займатися, але в середині тижня у нього з’явився якийсь співрозмовник щодо потенційного проєкту, і документи зависли. Марина дооформила сама – пішла на годину раніше з роботи, поїхала до школи, розібралася.
  • Все всередині кричало – кинути їм ключі в обличчя, вигукнути все, що накопичилося. Але Марія мовчала. – Мамо, стій! – Старша схопилася. – Ти не можеш просто так забрати ключі! – Можу, – відповіла Марія і подивилася на чоловіка. – Олексію, проведи дочок!
  • Ганна з сімʼєю поїхала в село на дачу. Вже здалеку жінка зрозуміла, що щось не так… Її стара хатина сяяла свіжою фарбою, дах був новий, а паркан стояв рівно! – Не туди заїхали, чи що? – сказала Ганна чоловіку. – Та ні… Вона впевнено відкрила хвіртку й зайшла на подвір’я. – Жіночко, а ви хто? Чому це ви заходите сюди, як до себе додому?! – з хати вийшла якась немолода жінка. Вона була в сукні… Яка належала матері Ганни! І витирала руки об мамин фартух! Ганна так і стала не розуміючи, що це таке коїться
  • Наталя приїхала у квартиру своєї матері, якої нещодавно не стало. В квартирі бабусі Ганни зараз жив син та невістка Наталки. Жінка хотіла забрати деякі речі матері. Двері були відчинені, Наталя тихенько зайшла. У спальні було чути голос Насті, невістка розмовляла з кимось по телефону. – Не буду їй заважати, – вирішила Наталя, і вже хотіла було зайти у кімнату матері, як раптом її увагу привернула одна фраза невістки. Наталя підійшла ближче до спальні невістки та сина, тихенько причаїлася, прислухалася до розмови Насті… і аж рота відкрила від почутого
  • Марина відчула себе зле, пішла з роботи раніше. Прийшовши додому, вона налила собі гарячого чаю з медом і лягла в ліжко. Тільки вона почала засинати, як почула звук замку вхідних дверей. Вона стрепенулась, сонливий стан як рукою зняли. Марина знала, що чоловік пізно прийде. – Пройдисвіти залізли? – промайнуло в її голові. – Але де вони ключі взяли? Вона тихо встала і підійшла до зачинених дверей кімнати. Марина почула, як непроханий гість пройшов на кухню, відкрив холодильник і дістав щось звідти. Марина тихо прочинила двері, заглянула на кухню і… ахнула від побаченого
  • Виносьте усе, хлопці, до останньої табуретки, бо тут немає жодної речі, на яку вона б заробила своїми руками, — голос колишнього чоловіка пролунав у порожньому коридорі так буденно, ніби він замовляв доставку піци, а не виносив життя жінки, з якою прожив три десятки років. Ганна стояла біля вікна, стиснувши пальцями підвіконня. Сергій прийшов не один. З ним були двоє кремезних чоловіків у робочих комбінезонах, які без зайвих слів почали відсувати диван. — Сергію, що ти робиш? — Ганна намагалася говорити спокійно, хоча всередині все тремтіло. — Ми ж усе поділили. Ти забрав свою машину, ти забрав свої інструменти, ти забрав навіть набір вудок, якими ні разу не користувався. Він обернувся до неї. — Я забрав те, що влізло в багажник, — кинув він. — А тепер прийшов за рештою. Юрист сказав, що я маю право на все, що було куплено за мій рахунок. А оскільки ти все життя пропрацювала в реєстратурі поліклініки за копійки, то зрозуміло, чиї тут гроші. — Я працювала тридцять років, Сергію. Я вела господарство. Я виховала нашу доньку. — Господарство? — він засміявся, і цей сміх був неприємним. — Це твоя робота була. Обов’язок. За це гроші не платять. Так що відійди вбік, не заважай людям працювати
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes