Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Коли у мене та Вероніки не вистачало коштів на будинок, то вирішили звернутися за допомогою до її батька. Адже у Валерія Павловича був власний бізнес: він продає газонокосарки вже більше 10 років, та і ми одна родина. Однак, тесть відмовив. “Мені ніхто ніколи не допомагав, то і ви самі давайте ради з такими проблемами” – так пояснив пан Валерій. І хто б знав, що за стільки часу потім сам тесть проситиме про допомогу. От все йому повернулося бумерангом!

Коли у мене та Вероніки не вистачало коштів на будинок, то вирішили звернутися за допомогою до її батька. Адже у Валерія Павловича був власний бізнес: він продає газонокосарки вже більше 10 років, та і ми одна родина. Однак, тесть відмовив. “Мені ніхто ніколи не допомагав, то і ви самі давайте ради з такими проблемами” – так пояснив пан Валерій. І хто б знав, що за стільки часу потім сам тесть проситиме про допомогу. От все йому повернулося бумерангом!

Viktor
17 Січня, 202617 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Коли у мене та Вероніки не вистачало коштів на будинок, то вирішили звернутися за допомогою до її батька. Адже у Валерія Павловича був власний бізнес: він продає газонокосарки вже більше 10 років, та і ми одна родина. Однак, тесть відмовив. “Мені ніхто ніколи не допомагав, то і ви самі давайте ради з такими проблемами” – так пояснив пан Валерій. І хто б знав, що за стільки часу потім сам тесть проситиме про допомогу. От все йому повернулося бумерангом!

Я і моя дружина Вероніка одружилися 2 роки тому. Перше, про що ми мріяли, – це власний будинок, з такою великою терасою, аби можна каву зранку на балконі пити.

Але щоб його купити, нам були потрібні кошти. То ж не просто піти в магазин по хліб. І нерухомість через війну піднялася у вартості, то треба хіба нирку продавати!

Я з бідної сім’ї, в мене залишилась лише мама, яка проживає в однокімнатній квартирі і працює продавцем в продуктовому магазині. Самі розумієте, що вона ледь кінці з кінцями зводить, квартира їй точно не по кишені.

Вероніка також залишилася лише з батьком. Валерій Павлович, який має власний бізнес, він продає газонокосарки вже більше 10 років. Коли ми звернулися до батька Вероніки, щоб він допоміг, він відповів:

– А мені хтось допомагав? Я сам от складав гроші на бізнес, брав кредит.

–  Але ми ж все віддамо, можемо навіть розписку дати.

– Слухайте, ви мені ще потім дякую скажете, от побачите.

– Тато, але ж я твоя донечка. Тобі ж все одно, куди ти ті гроші збираєш. З собою на той світ все одно не забереш, а я жити не маю де. Чому ти про мене не думаєш?

–  Хай про тебе тепер думає твій чоловік!

– Якщо так, тоді коли народжу онуків, до них не підходь!

Ми з дружиною розвернулися і пішли. Розуміли, що я не отримаю ні на одній роботі великих коштів, тому вирішив піти служити в державну прикордонну службу. Додому приїжджаю рідко, але гроші потрохи збираємо. Дружина влаштувалася бухгалтером у приватній фірмі.

Але в березні цієї весни до Вероніки подзвонили з лікарні і повідомили, що в батька трапився інфаркт. Звісно, тепер йому потрібен догляд, купувати ліки, здавати аналізи.

– Тату, та в тебе завжди здоров’я було, що в космос можна відправляти.

– Прости мене, донечко. Я програв всі зароблені кошти в казино, закрив фірму і продав будинок, щоб розплатитися за борг. Тому от серце прихопило…

– Ти що, з глузду з’їхав? А на що ти будеш жити? І де ти будеш жити?

– Як де? У тебе, ти ж моя дитина! та і будинок у вас великий, хіба там нема одної кімнатки для мене?

– Тату, ну я просто в шоці. Казино? Інших розвагу не знайшлося?

Якщо чесно, я проти того, аби тесть жив з нами. По-перше, ми ще не виплатили кредит за будинок. А тут ще йому треба ліки купувати, одяг, продукти. Я що, мільйонер чи нафтовий магнат?

Не знаю, як поступити з тестем, який підло віднісся до нас в ті часи, коли ми потребували його допомоги. Що ви можете мені порадити?

Навігація записів

Поки я гнула спину у тій Німеччині, син з невісткою вирішили розпоряджатися моєю квартирою! Працювала на заводах, фермах, теплицях. Загалом, вже років 25 тут точно жила. І ще жодного разу не пошкодувала, що проміняла Україну на Німеччину. Адже тут такі щедрі гроші платили, я таку суму ніколи в руках не тримала. Коли син вирішив одружитися, то я купила молодятам квартиру двокімнатну та машину. Інколи висилала гроші синові, аби він ще ремонт у мене зробив. Але і не підозрювала, які плани в сина на це житло…
– Навіщо мені такий чоловік, як ти?! – Кращого не знайдеш! В дзеркало давно заглядала?

Related Articles

— Ну що, розбагатіла? Тепер і поговорити можна, — посміхнувся колишній. — Мама все пробачила, повертайся

Viktor
18 Травня, 202618 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Ну що, розбагатіла? Тепер і поговорити можна, — посміхнувся колишній. — Мама все пробачила, повертайся

Моя мама — майстер “непомітного” з її точки зору контролю. . У неї є ключ від моєї квартири, який я дав їй “на всякий випадок” десять років тому. З того часу “всякий випадок” настає тричі на тиждень. Я повертаюся з роботи і бачу: мої сорочки посортовані за кольорами, у холодильнику стоїть судочок із котлетами, а мої кактуси политі так рясно, що вони починають гнити.

Viktor
18 Травня, 202618 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Моя мама — майстер “непомітного” з її точки зору контролю. . У неї є ключ від моєї квартири, який я дав їй “на всякий випадок” десять років тому. З того часу “всякий випадок” настає тричі на тиждень. Я повертаюся з роботи і бачу: мої сорочки посортовані за кольорами, у холодильнику стоїть судочок із котлетами, а мої кактуси политі так рясно, що вони починають гнити.

Коли свекруха знову обрaзилa мeне на дачі, я не стала мовчати — виставила чоловіка разом із нею

Viktor
18 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Коли свекруха знову обрaзилa мeне на дачі, я не стала мовчати — виставила чоловіка разом із нею

Цікаве за сьогодні

  • — Ну що, розбагатіла? Тепер і поговорити можна, — посміхнувся колишній. — Мама все пробачила, повертайся
  • Моя мама — майстер “непомітного” з її точки зору контролю. . У неї є ключ від моєї квартири, який я дав їй “на всякий випадок” десять років тому. З того часу “всякий випадок” настає тричі на тиждень. Я повертаюся з роботи і бачу: мої сорочки посортовані за кольорами, у холодильнику стоїть судочок із котлетами, а мої кактуси политі так рясно, що вони починають гнити.
  • Коли свекруха знову обрaзилa мeне на дачі, я не стала мовчати — виставила чоловіка разом із нею
  • Пробач, але на весіллі будуть тільки найгарніші — проголосила наречена
  • Стара батьківська хата на околиці маленького райцентру давно перестала бути домом. Вона стала пасткою. У ній пахло не просто яблуками, сирістю й ліками — у ній пахло втомою, жалістю та чужим життям, яке роками повільно висмоктували з однієї людини.
  • Маленький Тимофій знову заплакав о третій ночі. Анна відкрила очі й зрозуміла, що чоловік навіть не поворухнувся — Олег спав, після важкого робочого дня. Вона встала, підійшла до ліжечка й узяла сина на руки.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes