Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Класна керівничка зіпсувала дітям свято – моя донька повернулася вся у сльозах та влаштувала істерику. А коли я почула, через що саме скасували вечірку – дуже розлютилася!

Класна керівничка зіпсувала дітям свято – моя донька повернулася вся у сльозах та влаштувала істерику. А коли я почула, через що саме скасували вечірку – дуже розлютилася!

Viktor
26 Листопада, 202426 Листопада, 2024 Коментарі Вимкнено до Класна керівничка зіпсувала дітям свято – моя донька повернулася вся у сльозах та влаштувала істерику. А коли я почула, через що саме скасували вечірку – дуже розлютилася!

Донька навчається у 7 класі, вже така доросла, самостійна (в міру) та свідома дитина. І у класі нещодавно розгорівся справжній скандал – все через святкову вечірку. 

Ми, хоча і живемо в Україні, але є певний вплив американської культури. От зараз, наприклад Хеловін. Всі кафе прикрашають тими гарбузами, марлею типу павутини чи привиди, іграшковими павуками та мітли. Навіть готують пряники у формі кажанів чи відрубаних пальців. 

Я до цього спокійно та адекватно ставлюся, хоча ми греко-католики. Зараз просто такий складний час в Україні, війна, обстріли. У нас день через день тривоги. Тому вважаю, що таке свято – це просто хороша нагода, аби діти собі відволіклися від війни, гарно повеселилися, провели час. В цьому нічого поганого нема!

Діти вирішили організувати тематичну вечірку. Скинулися та купили солодощі, хтось приніс з дому колонку велику, аби слухати музику. Навіть вигадали костюми – дівчата типу кішечки, якісь відьмочки як та Венсдей з серіалу. Хлопці взяли футболки з супергероями – Капітан Америка, Халк, Тор, Бетмен. 

Я і сама допомагала доньці з організацією – купили разом у магазині гірлянди та вирізали разом витинанки-гарбузи, аби дошку прикрасити. 

Свято мало відбутися в п’ятницю після уроків. Але донька прийшла вся у сльозах та принесла прикраси:

– Що таке? 

– Вчителька сказала, що не буде вечірки. І вона викликає всіх батьків до школи на збори.

Наступного дня прийшли всі батьки до школи. Анна Василівна влетіла, наче та відьма (правда, без мітли):

– Як ви дітей виховуєте, скажіть? Ви знали, що вони дискотеку хотіли зробити на Хеловін!

– Так, я їм допомагала декор шукати.

– А ми солодощі обирали тематичні.  

– Я навіть синові дозволив колонку взяти, аби музику послухали. 

– Як? Ви б краще дітей вчили колядок та щедрівок, ніж ось цим сатанинським обрядам! 

– А що тут такого поганого? Ніхто сатану не хотів викликати, просто поїсти солодощі та потанцювати. 

– Ні, я не дозволю, аби в школі таке творилося! Хочете дискотеку – то вдома в себе цей шабаш влаштовуйте. А в школі, в першу чергу, треба вчитися! 

– Це ж просто розваги…

– Я не збираюся перед дирекцією червоніти за ваших дітисьок! 

Я не зрозуміла такого звинувачування. І нащо костюмовану вечірку порівнювати з різдвяними святами? Ніхто з батьків не підтримав вчительку та і взагалі – який був сенс цих зборів? Аби виставити всіх поганими чи що? 

Діти вигадали собі розвагу, самі все організували. Добре, що одна мама запропонувала перенести вечірку на вихідні до них – мають великий будинок, дітям буде веселіше на дворі танцювати. Ми разом швидко зібрали всі прикраси з класу і пішли геть.

– Якісь вчителі прокажені.

– І не кажіть!

– Вже й не дозволяють дітям просто повеселитися пару годин! 

– Так, так, таке враження, що там якийсь табір суворого виховання і не можна елементарно радіти! 

Скажіть, це у всіх школах зараз проти вечірок? Чи тільки у нас така “унікальна” класна керівничка? 

Навігація записів

Вiйна забирає найкращих: на фронті загuнув військoвий із Київщини Дмитpо Влacенко
Bcя квapтupa зaвaлeнa дoлapaмu Лuшe подивіться чuє цe жuтлo.. Людu шoкoвaнi 

Related Articles

Мамо, посунься, бо хлопці зараз шафу виноситимуть, — сказав мені син, навіть не дивлячись у вічі. Я стояла в коридорі власної квартири, де прожила сорок років, і не вірила власним вухам. У дверях стояли двоє міцних чоловіків, які вже придивлялися до моїх меблів, а за ними маячила невістка Галина. Вона тримала в руках телефон і щось швидко там занотовувала, оглядаючи стелю та стіни. Жодного «добрий день», жодного погляду в мій бік. — Тарасе, що це означає? — мій голос тремтів, і я намагалася вхопитися за одвірок, щоб не втратити рівновагу. Син нарешті глянув на мене, але в його погляді не було ні жалю, ні любові. Лише якесь дивне роздратування. — Ми ж обговорювали це минулого тижня, — відмахнувся він, кивнувши вантажникам, щоб ті заходили. — Мені треба десь відкрити офіс. Ти сама казала, що тобі важко прибирати таку велику квартиру. Три кімнати на одну пенсіонерку — це занадто. От ми й вирішили: ти переїдеш у будиночок за містом, там спокійно, повітря чисте, город є. А тут ми зробимо ремонт під робочий простір. Я мовчала, намагаючись згадати хоч слово з того «обговорення». Ми нічого такого не вирішували. Була лише коротка розмова за чаєм про те, що в нього справи в бізнесі йдуть не дуже добре. Я тоді ще запропонувала йому трохи грошей зі своїх заощаджень, щоб підтримати, бо серце краялося за рідну дитину. А він прийшов забирати все

Viktor
9 Квітня, 20269 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Мамо, посунься, бо хлопці зараз шафу виноситимуть, — сказав мені син, навіть не дивлячись у вічі. Я стояла в коридорі власної квартири, де прожила сорок років, і не вірила власним вухам. У дверях стояли двоє міцних чоловіків, які вже придивлялися до моїх меблів, а за ними маячила невістка Галина. Вона тримала в руках телефон і щось швидко там занотовувала, оглядаючи стелю та стіни. Жодного «добрий день», жодного погляду в мій бік. — Тарасе, що це означає? — мій голос тремтів, і я намагалася вхопитися за одвірок, щоб не втратити рівновагу. Син нарешті глянув на мене, але в його погляді не було ні жалю, ні любові. Лише якесь дивне роздратування. — Ми ж обговорювали це минулого тижня, — відмахнувся він, кивнувши вантажникам, щоб ті заходили. — Мені треба десь відкрити офіс. Ти сама казала, що тобі важко прибирати таку велику квартиру. Три кімнати на одну пенсіонерку — це занадто. От ми й вирішили: ти переїдеш у будиночок за містом, там спокійно, повітря чисте, город є. А тут ми зробимо ремонт під робочий простір. Я мовчала, намагаючись згадати хоч слово з того «обговорення». Ми нічого такого не вирішували. Була лише коротка розмова за чаєм про те, що в нього справи в бізнесі йдуть не дуже добре. Я тоді ще запропонувала йому трохи грошей зі своїх заощаджень, щоб підтримати, бо серце краялося за рідну дитину. А він прийшов забирати все

Софіє! Невдячна ти така! — закричала мати в телефон. — Ти куди зникла? Де гроші? Гроші де, я питаю?! — Добрий день, мамо. Я ж сказала: грошей більше не буде. Раз десяти тисяч вам було замало — я більше не дам ні копійки. — Нема на неї ради! — репетувала Ірина Олегівна. — Сашко, Борисе, йдіть сюди! Більше цукерок не буде — сестриця ваша жадібна відмовилася давати кошти! Чоловіче, ти був правий — вона невдячна дитина! Гроші переказуй, нам їсти нічого! — Ні, — твердо відрізала Софія. Мати миттєво змінила тон на плаксивий: — Сонечко, ну невже тобі малих, братів своїх, не шкода? Вони фруктів тижнями не бачать. Ну хоча б по п’ять тисяч надсилай, ми вже якось проживемо. Соню? Ти чуєш? Софія просто скинула виклик і заблокувала номер матері назавжди

Viktor
9 Квітня, 20269 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє! Невдячна ти така! — закричала мати в телефон. — Ти куди зникла? Де гроші? Гроші де, я питаю?! — Добрий день, мамо. Я ж сказала: грошей більше не буде. Раз десяти тисяч вам було замало — я більше не дам ні копійки. — Нема на неї ради! — репетувала Ірина Олегівна. — Сашко, Борисе, йдіть сюди! Більше цукерок не буде — сестриця ваша жадібна відмовилася давати кошти! Чоловіче, ти був правий — вона невдячна дитина! Гроші переказуй, нам їсти нічого! — Ні, — твердо відрізала Софія. Мати миттєво змінила тон на плаксивий: — Сонечко, ну невже тобі малих, братів своїх, не шкода? Вони фруктів тижнями не бачать. Ну хоча б по п’ять тисяч надсилай, ми вже якось проживемо. Соню? Ти чуєш? Софія просто скинула виклик і заблокувала номер матері назавжди

— І уяви собі, заходжу я, а вона у вечірній сукні! Вдома! Зустрічає гостей свого чоловіка! — Лаврентій захоплено розмахнувся руками. — Накритий стіл, свічки, музика… І все це у звичайний вівторок!

Viktor
9 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до — І уяви собі, заходжу я, а вона у вечірній сукні! Вдома! Зустрічає гостей свого чоловіка! — Лаврентій захоплено розмахнувся руками. — Накритий стіл, свічки, музика… І все це у звичайний вівторок!

Цікаве за сьогодні

  • Мамо, посунься, бо хлопці зараз шафу виноситимуть, — сказав мені син, навіть не дивлячись у вічі. Я стояла в коридорі власної квартири, де прожила сорок років, і не вірила власним вухам. У дверях стояли двоє міцних чоловіків, які вже придивлялися до моїх меблів, а за ними маячила невістка Галина. Вона тримала в руках телефон і щось швидко там занотовувала, оглядаючи стелю та стіни. Жодного «добрий день», жодного погляду в мій бік. — Тарасе, що це означає? — мій голос тремтів, і я намагалася вхопитися за одвірок, щоб не втратити рівновагу. Син нарешті глянув на мене, але в його погляді не було ні жалю, ні любові. Лише якесь дивне роздратування. — Ми ж обговорювали це минулого тижня, — відмахнувся він, кивнувши вантажникам, щоб ті заходили. — Мені треба десь відкрити офіс. Ти сама казала, що тобі важко прибирати таку велику квартиру. Три кімнати на одну пенсіонерку — це занадто. От ми й вирішили: ти переїдеш у будиночок за містом, там спокійно, повітря чисте, город є. А тут ми зробимо ремонт під робочий простір. Я мовчала, намагаючись згадати хоч слово з того «обговорення». Ми нічого такого не вирішували. Була лише коротка розмова за чаєм про те, що в нього справи в бізнесі йдуть не дуже добре. Я тоді ще запропонувала йому трохи грошей зі своїх заощаджень, щоб підтримати, бо серце краялося за рідну дитину. А він прийшов забирати все
  • Софіє! Невдячна ти така! — закричала мати в телефон. — Ти куди зникла? Де гроші? Гроші де, я питаю?! — Добрий день, мамо. Я ж сказала: грошей більше не буде. Раз десяти тисяч вам було замало — я більше не дам ні копійки. — Нема на неї ради! — репетувала Ірина Олегівна. — Сашко, Борисе, йдіть сюди! Більше цукерок не буде — сестриця ваша жадібна відмовилася давати кошти! Чоловіче, ти був правий — вона невдячна дитина! Гроші переказуй, нам їсти нічого! — Ні, — твердо відрізала Софія. Мати миттєво змінила тон на плаксивий: — Сонечко, ну невже тобі малих, братів своїх, не шкода? Вони фруктів тижнями не бачать. Ну хоча б по п’ять тисяч надсилай, ми вже якось проживемо. Соню? Ти чуєш? Софія просто скинула виклик і заблокувала номер матері назавжди
  • — І уяви собі, заходжу я, а вона у вечірній сукні! Вдома! Зустрічає гостей свого чоловіка! — Лаврентій захоплено розмахнувся руками. — Накритий стіл, свічки, музика… І все це у звичайний вівторок!
  • Я, наприклад, на будинок претендую. У мене дітей четверо, нам у нашій хатинці тісно, – сказала Світлана. -Ну, а мені тоді все господарство. Корову з теличкою, поросят і гусей з качками. Ніхто не проти, я сподіваюся, – ствердно підсумувала Ганна. -Я проти, – пролунав тоненький голосок
  • І от та «нагорода».. Новосілля, перша власна квартира.. Я тоді щиро хотіла, щоб у них було красиво й по-родинному тепло. хай у них буде сервіз не просто як посуд, а як символ. Як благословення на щасливе життя.
  • Мої свекри давно поїхали на заробітки. Коли я тільки почала зустрічатися із Сашком, вони вже облаштувалися в Португалії
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes