Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “Хай Еniфаній nовеpне свята на міcце”: село на Пpuкарпатті “збyнтувалося” npоти новoго калeндаря

“Хай Еniфаній nовеpне свята на міcце”: село на Пpuкарпатті “збyнтувалося” npоти новoго калeндаря

Viktor
28 Грудня, 202428 Грудня, 2024 Коментарі Вимкнено до “Хай Еniфаній nовеpне свята на міcце”: село на Пpuкарпатті “збyнтувалося” npоти новoго калeндаря

У 1990-х роках греко-католики і православні Космача претендували на один храм, що призвело до міжконфесійного конфлікту в громаді.

Після 2023 року село знову розділося – цього разу у датах відзначення релігійних свят.

У селі Космач на Прикарпатті, яке раніше “прославилося” тим, що місцеві жительки напали на жінку та дитину нібито через “співпрацю з ТЦК, тепер новий скандал.

Прихожани найчисельнішої у селі парафії храму святих Петра і Павла відмовилася переходити на Новоюліанський календар.

Попри те, що храм належить до Православної церкви України, яка від 2023 року відзначає релігійні свята вже за новим стилем.

Детально про це йдеться у сюжеті “Громадського”.

Коротко про історію Космача
Космач називають “столицею УПА”.

Під час та після Другої світової війни тут був потужний повстанський рух. Поблизу Космача 1945 року відбувся відомий бій повстанців УПА на чолі з легендарним Мирославом Симчичем з каральними загонами НКВС.

Повстанці тоді отримали перемогу та знищили московитських загарбників.

Проте 6 лютого 2024, в селі Космач місцеві мешканці заблокували автомобіль жінки з 6-річною донькою та побили їх бо вважали, що вона приїхала шпигувати за їхніми чоловіками, щоб “здати” їх військкомату.

Пізніше селяни викликали представників ТЦК на зустріч і викрикували їм “ганьба”, заявлявши, що нібито офіційно в Україні немає війни.

Тепер Космач знову “прославився”. Частина місцевих жителів виступили проти переходу на Новоюліанський календар, який, зокрема, передбачає святкування Різдва 25 грудня, а не 7 січня.

Журналістка Мар’яна П’єцух нагадує, що старовинна церква Петра і Павла до радянської окупації 1944 року була греко-католицькою, але після знищення УГКЦ і так званого Львівського псевдособору 1946 року перейшла на московське православ’я.

Після здобуття незалежності приєдналася до УАПЦ, а тепер належить ПЦУ.

У 1990-х роках греко-католики претендували на храм, проте це призвело до міжконфесійного конфлікту в громаді. УГКЦ збудувала нову велику церкву, неподалік старої.

“Після 2023 року село знову розділося – цього разу у датах відзначення релігійних свят. Православна громада вирішила поки не переходити на Новоюліанський календар.

Тож у Космачі другий рік поспіль відзначають два Різдва”, – розповідає П’єцух.

“Були збори біля церкви і голосування. Проголосували, що 7-го, та й усе”, – каже місцевий житель про те, як вирішували, за яким календарем далі відзначати свят.

Зміна віри?

Деякі вірянки налаштовані радикально – зміну календаря вважають зміною віри.

“Шестого, себто семого (сьомого – Ред.) Різдво. А предки наші як свєткували. Мого чоловіка дідо був на Австрійській (Першій світовій – Ред.) війні. Свєткували семого, ніхто (25 грудня – ред.) не свєткував. З 2014 року війни, але чого тоді не вводили новий стиль, але тепер.

Між людьми вражду робити, гризоту. Ні, в нас нема сварки. Люди шукають собі церквів. Ми просимо бога, аби війна стала, аби людей не вібівали.

А чого Єрусалим (Єрусалимська православна церква – Ред.) не перейшов на новий стиль. Так що треба знати історію”, – емоційно каже місцева жителька з характерним гуцульським діалектом.

“Бо віра ся не міняє. Яку ми мали, в якій родилися, то в такій ми повинні бути далі. Я собі так думаю, якби до нас приїхав Епіфаній, я би йому сказала, аби він нам повернув свята на місце і не змінював релігію.

Це закарбовано у нас у серці. А тепер бери і переступай. Ну за що. Це не стосується Москви. Москва і так нерелігійна.

Все робиться на розбрат людей, аби тільки була гриза”, – додає інша жителька Космача.

Настоятель громади певен, що саме парафіяни мають вирішувати такі важливі для парафії питання.

“Храм від фундмента до хреста на куполі побудований жителями села. Не спитати людей ми не мали права.

Думка людей повинна бути врахована”, – розповідає місцевий православний священник.

Староста Космача Дмитро Мохначук шкодує, що після буремних 1990-х село помирилося і разом відзначало усі свята, а тепер знову поділилося.

“У нас шість церков. П’ять перейшли на новий календар, а шоста – ні. Це головна, найбільша.

У нас до цього не було роз’єднання взагалі. Дві церкви – православна і греко-католицька – прекрасно всі свята разом проводили”, – говорить староста Космача.

Космач – село контрастів
“Космач – село величезних контрастів. Тут поєднується величезна звитяга з людською ницістю. …в часи Радянського Союзу тут було дуже багато людей репресовано, разом з тим було багато сексотів.

Їхні нащадки досі тут живуть”, – різко зауважує місцевий греко-католицький священник.

Його парафіяни відзначатимуть Різдво 25 грудня і впевнені, що саме так правильно – в єдності з усім західним світом

“У нас уже два Різдва. Я обидва буду святкувати”, – каже свою думку місцевий житель Василь.

Натомість місцевий житель і краєзнавець Василь Кравчук зізнається, що чимало православних Космача теж не проти переходу на новий стиль. “Але є пару впертих, є там жінки у нас такі.

Вони там керують”, – розповідає Кравчук, який є прихожанином православної громади, а його дружина – греко-католицької.

За словами журналістки, Різдво ні за старим ні за новим стилем не дочекаються семеро жителів Космача, які загинули в боях за Україну у повномасштабній війні з рф з 2022 року.

Ще до півтори тисячі мешканців виїхали з села закордон від 2022 року.

Джерело

Навігація записів

Ще одне! В Укpаїні запpовадили нове Деpжавне свято.
Ніжні пиpоги з каpтоплею та сиpом. Рідні проcять готувати через дeнь, так смачно

Related Articles

Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

Viktor
5 Лютого, 20265 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

За рік роботи в них я дізналась, що вагітна. Батьком дитини був Мартін. Цього в моїх планах не було…

Viktor
5 Лютого, 20265 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до За рік роботи в них я дізналась, що вагітна. Батьком дитини був Мартін. Цього в моїх планах не було…

— Що, важко винести сміття? Ти ж удома сидиш! — кинула мені доросла донька. Вранці мама «вийшла на пенсію».

Viktor
24 Січня, 202624 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Що, важко винести сміття? Ти ж удома сидиш! — кинула мені доросла донька. Вранці мама «вийшла на пенсію».

Цікаве за сьогодні

  • – Ти одна, Марин.Ні дітей..ні сімї.. може, підеш звідси нарешті… – сказала мені мама. Толя з Олею з дітьми приїдуть ..Діти, Марин. Їм тісно в їхній однокімнатці, ти ж знаєш. – І куди мені подітися?
  • Мамо, ну що ти передала? Це минулорічна колекція! — кричала Світлана в телефон. — І взагалі, чому ти Оксані на ремонт дала більше, ніж мені? Ти нас завжди ділила! Марія плакала в Греції , миючи підлоги в готелях, але продовжувала давати гроші, сподіваючись купити хоч краплю дочірньої любові. Її доньки не працювали ні дня — вони чекали на перекази, сварилися між собою за спадок, який ще не отримали, і постійно дорікали матері, що вона «мало дає». Ганна спочатку не хотіла відпускати свою Катю за кордон. — Куди ти, дитино? Ти ж тільки університет закінчила, — плакала мати. — Мамо, подивися на нашу хату. Тато хворіє, ліки дорогі. Я поїду на рік-два, підніму вас на ноги, і повернуся. Але «рік-два» розтягнулися на сім. Катя працювала в Мілані бадантою — доглядала за капризною синьйорою. Було важко, було самотньо. Але щомісяця вона надсилала гроші з однією лише приміткою: «На мамин комфорт». Катя була зовсім іншою, ніж її двоюрідні сестри. Вона ніколи не просила нічого для себе. Навпаки, коли Ганна намагалася відкласти їй «на квартиру», Катя сердилася: — Мамо, спочатку зроби капітальний ремонт у селі! Постав нові вікна, щоб не дуло. Проведи воду в хату, щоб ти з відрами не бігала. Моя квартира почекає, я ще молода, зароблю. А ваші роки йдуть.
  • Вимітайся звідси, і щоб духу твого тут не було через годину! — ці слова мого чоловіка Романа прозвучали не як грім серед ясного неба, а як фінальний акорд старої, фальшивої пісні, яку я слухала сім років. Я стояла посеред нашої затишної вітальні й дивилася, як він методично вигрібає мої речі з полиць. Поруч, у моєму улюбленому кріслі, сиділа свекруха, Тамара Петрівна. — Ромчику, ну навіщо ти так галасуєш? Оксанка ж дівчинка розумна. Вона сама розуміє, що сім років ми її терпіли суто з доброти душевної. З однією валізою прийшла — з однією і піде. Справедливість, знаєш, вона така. Я дивилася на них і не вірила своїм вухам. Сім років я намагалася бути ідеальною невісткою. Пекла її улюблені пироги, возила по лікарях, вислуховувала нескінченні скарги на сусідок і високий тиск. Я думала, що ми — сім’я. Виявилося, я була просто зручним персоналом, який не потребував зарплати
  • “..Як маму потрібно було з Польщі привести, всім селом скидалися, а тепер вона жирує, по ресторанах ходить…”. Я ж знаю, хто це написав, через деякий час повідомлення було видалене, хоча я зробила скрін. Ця людина усміхається мені в обличчя і бажає мені і сестрі всього найкращого, але я просто дякую і йду в іншу сторону.
  • – Ти що заради рідних онуків не можеш поїхати на заробітки? – Син мене фактично з хати виганяє, каже, що я винна йому, а я не знаю, як бути
  • Місяць очікування тягнувся, як густа, липка патока, отруюючи повітря в квартирі. Ігор перестав нормально спати. Він сидів ночами в інтернеті, читаючи форуми обдурених чоловіків і вивчаючи статті про спадковість домінантних ознак. Він став експертом у галузі генетики, принаймні у власній уяві. 
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes