Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Ha жaль, нaшoї Cвiтлaнкu вжe нeмaє З глuбoкuм cyмoм пoвiдoмляємo

Ha жaль, нaшoї Cвiтлaнкu вжe нeмaє З глuбoкuм cyмoм пoвiдoмляємo

Viktor
14 Серпня, 202514 Серпня, 2025 Коментарі Вимкнено до Ha жaль, нaшoї Cвiтлaнкu вжe нeмaє З глuбoкuм cyмoм пoвiдoмляємo

Попільнянська громада з глибоким сумом повідомила про непоправну втрату — після тяжкої та тривалої хвороби передчасно пішла з життя Світлана Сліпко. Повідомляє Джерело.

Вона була депутаткою Попільнянської селищної ради VIII скликання, віддано відстоювала інтереси мешканців, активно долучалася до суспільного життя та зробила вагомий внесок у розвиток місцевого самоврядування.

Світлана Сліпко була знаною та успішною підприємицею: заснувала кілька магазинів, ресторан «Версаль», тепличне господарство, сад та баштан. Її підприємливість, наполегливість і працелюбність стали прикладом для багатьох.

Вона була людиною великого серця, яка завжди допомагала іншим, підтримувала численні проєкти допомоги Збройним Силам України та тим, хто опинився у скрутному становищі.

Її мудрість, жіноча сила та стійкість залишаться у пам’яті рідних, друзів, колег та всіх, хто її знав.

Світла пам’ять про Світлану Сліпко назавжди житиме в серцях громади. Щирі співчуття рідним та близьким.

FacebookViberWhatsAppTelegram

Навігація записів

Такого ніхто не очікував… Особливий обмін: Коордштаб розкрив секретні деталі…
Гoрить один з найбільших НПЗ системи “Роснефти”: дрoни масовано атакували Сизрань

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • — Ми купили дачу без вашої грошової допомоги. І далі розберемося самі! — сказала невістка.
  • Ніколи. Не треба нам його брудних грошей. Я вже казав: ми впораємося самі. Я не буду просити милостині в того багатія. — Він твій брат, Сергію! — вигукнула Марина, і її голос затремтів. — Ти хоч розумієш, що через твою впертість ми втрачаємо час? Сергій встав, стільчик з гуркотом відлетів назад. — Він мені не брат. Він вискочка. Поїхав у свою столицю, забув про матір, а тепер приїде сюди на дорогому авто і буде вчити мене жити? Не дочекається. Він вийшов, гупнувши дверима так, що задзвеніли шибки. Марина опустилася на стілець і закрила обличчя руками. З кутка вітальні за цим спостерігала Настя. Вона все чула. Вона знала, що вона — причина цих сварок. Дівчинці було страшно, що через неї тато і мама більше не посміхаються одне одному
  • Мій чоловік сміявся, коли я говорила, що в садочку є дитина, схожа на нашу Лілю, як дві краплі води. А потім я сама почула, як та дівчинка вибігла до нього з криком: «Тату!» –
  • Мій чоловік мене поkинув і пішов до іншої жінки. Напевно, ви думаєте, що я nлачу. Ні, не nлачу. Моєму колиաньому чоловікові 60 років, а мені – 58. Я сиділа та думала. І зрозуміла щось важливе: за всі ці роки я жила неправильно. Мене часто питають: чи є чоловік у моєму житті. Мені не хочеться заводити нові стосунки. Моєю найбільшою nомилкою було те, що я не любила себе. Я дбала про чоловіка, про дітей, доглядала їх. Хотіла бути гарною дружиною. Я вважала, що маю приготувати, випрати, вислухати, поступитися, бути покірною. Але я nомилилася: це нікому не потрібно.
  • Що ти сказав? — перепитала вона, наче почула щось іноземною мовою. — Ми переїжджаємо. Я вже знайшов варіант. Двокімнатна на Виставці. Завтра завозимо речі. — Ти з глузду з’їхав? — пані Галина схопилася за серце. — Гроші на вітер? Чужим людям у кишеню? Коли в тебе тут три кімнати, ремонт, усе налагоджено! Я для кого цю квартиру берегла, пил з кожної полиці здувала? Щоб ти невістці підтакував і матір на старості кидав? — Я вас не кидаю, мамо, — Тарас нарешті подивився їй у вічі. — Але я не хочу більше обирати між двома жінками, яких люблю. Я хочу повертатися додому і відпочивати, а не працювати миротворцем. — Це вона тебе накрутила! — пані Галина тицьнула пальцем у мій бік. — Це вона, змія, сина від матері відвертає! Бачте, їй тісно! А де ж тобі було не тісно, як ти сюди з валізою прийшла? Я мовчала. Мені було боляче це чути, але я знала: якщо я зараз відкрию рота, переїзд перетвориться на криваву бійню. — Мамо, досить, — відрізав Тарас. — Питання закрите
  • Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes