Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Ha жaль, нaшoї Cвiтлaнкu вжe нeмaє З глuбoкuм cyмoм пoвiдoмляємo

Ha жaль, нaшoї Cвiтлaнкu вжe нeмaє З глuбoкuм cyмoм пoвiдoмляємo

Viktor
14 Серпня, 202514 Серпня, 2025 Коментарі Вимкнено до Ha жaль, нaшoї Cвiтлaнкu вжe нeмaє З глuбoкuм cyмoм пoвiдoмляємo

Попільнянська громада з глибоким сумом повідомила про непоправну втрату — після тяжкої та тривалої хвороби передчасно пішла з життя Світлана Сліпко. Повідомляє Джерело.

Вона була депутаткою Попільнянської селищної ради VIII скликання, віддано відстоювала інтереси мешканців, активно долучалася до суспільного життя та зробила вагомий внесок у розвиток місцевого самоврядування.

Світлана Сліпко була знаною та успішною підприємицею: заснувала кілька магазинів, ресторан «Версаль», тепличне господарство, сад та баштан. Її підприємливість, наполегливість і працелюбність стали прикладом для багатьох.

Вона була людиною великого серця, яка завжди допомагала іншим, підтримувала численні проєкти допомоги Збройним Силам України та тим, хто опинився у скрутному становищі.

Її мудрість, жіноча сила та стійкість залишаться у пам’яті рідних, друзів, колег та всіх, хто її знав.

Світла пам’ять про Світлану Сліпко назавжди житиме в серцях громади. Щирі співчуття рідним та близьким.

FacebookViberWhatsAppTelegram

Навігація записів

Такого ніхто не очікував… Особливий обмін: Коордштаб розкрив секретні деталі…
Гoрить один з найбільших НПЗ системи “Роснефти”: дрoни масовано атакували Сизрань

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes