Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • КУХНЯ
  • Дуже смачний різдвяний пиріг з горіхами та сухофруктами

Дуже смачний різдвяний пиріг з горіхами та сухофруктами

Viktor
8 Грудня, 20248 Грудня, 2024 Коментарі Вимкнено до Дуже смачний різдвяний пиріг з горіхами та сухофруктами

Продовжуйте традицію з вашим улюбленим різдвяним пирогом!


Для замочування фруктів:

  • 600 г (близько 4 склянок) сушених фруктів і горіхів (фініки, курага, родзинки, журавлина, цукати, глазуровані вишні, кеш’ю, сушені шматочки папаї та ананасу)
  • 2 столові ложки спецій (мелена кориця, запашний перець, кардамон)
  • 3 столові ложки бренді або рому
  • 3 столові ложки золотистого сиропу
  • 2 чайні ложки ванільного екстракту
  • 1 чайна ложка рожевої есенції (за бажанням)
  • 1 чайна ложка лимонної есенції (за бажанням)

Для тіста:

  • 40 г (3-4 столові ложки) пшеничного борошна
  • 90 г (½ склянки) манної крупи
  • 100 г (½ склянки) цукру
  • 110 г (½ склянки) масла (м’якого)
  • 3 жовтки
  • 2 білки
  • 3 столові ложки полуничного джему або желе

Додатково:

  • Мірна склянка: 240 мл
  • Форма для випікання: квадратна 20×20 см

ІНСТРУКЦІЯ:

  1. Розігрійте духовку до 160°C (320°F).
  2. У великій мисці змішайте сушені фрукти, горіхи, спеції, бренді або ром, золотистий сироп, ванільний екстракт і за бажанням есенції. Перемішайте і залиште настоюватися мінімум на кілька годин або на ніч.
  3. В іншій мисці збийте масло з  цукром до легкої кремоподібної консистенції.
  4. По одному додавайте жовтки, добре перемішуючи після кожного.
  5. Обережно підмішайте борошно та манну крупу.
  6. Збийте білки до міцних піків і обережно введіть їх у тісто.
  7. Додайте суміш замочених фруктів і полуничний джем, акуратно перемішайте.
  8. Перелийте тісто у змащену маслом та застелену пергаментом квадратну форму (20×20 см).
  9. Випікайте при 160°C (320°F) 30 хвилин, потім зменште температуру до 140°C (284°F) і випікайте ще 50–60 хвилин. Якщо верх пирога починає підгорати, накрийте його фольгою.
  10. Дайте пирогу повністю охолонути перед нарізанням.

Смачного і радісних свят

Навігація записів

Донька довго не хотіла знайомити нас з нареченим. Але нарешті наважилася запросити в гості. Однак,я ледь не втратила свідомість, коли побачила його!
Я сама відправила маму на заробітки в чужу країну. Адже розуміла, що це єдиний шанс, аби матуся нарешті стала щасливою

Related Articles

“– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до “– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

– Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Viktor
17 Березня, 202617 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки.

Viktor
25 Грудня, 202525 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки.

Цікаве за сьогодні

  • – У нас немає житла. – А я тут до чого? Ви хочете жити тут? Ця квартира моєї мами, царство їй небесне. Де ви зустрічалися з моїм чоловіком, там і живіть.
  • Мої батьки зовсім не вимагали від мене такої щедрості, я сама хотіла зробити їм приємне.І, звичайно ж, я не забувала про себе. Своєї квартири у мене ще не було, зате була машина. Я звикла ні в чому собі не відмовляти, тому до якогось моменту я навіть не знала, що мені ще потрібно було для комфортного життя.
  • Мама телефонувала, — глухо мовив чоловік. — Каже, щоб завтра всі були в неї. Має якусь «надважливу справу». — Знову гроші потрібні? — Анжела піднялася, розминаючи затерплу спину. — Я ж уже записала її до обласної лікарні на вівторок. І ліки всі купила. — Не знаю, Анжел. Голос у неї був дивний. Такий, урочистий, чи що. За останні вісім місяців життя їхньої родини перетворилося на суцільний марафон по лікарнях. Не стало свекра і її одного сина Дениса і свекруха дуже здала. Відтоді Анжела повністю взяла на себе координацію лікування свекрухи: пошук ліків, найкращих реабілітологів та оплату рахунків. — Андрій з Іриною будуть? — запитала вона. — Так. І Марія з малим теж прийде. Ти знову про щось своє думаєш, про гроші? — Павло підійшов і обійняв дружину. — Рахую, Пашо. Ми за цей місяць виклали майже тридцять тисяч лише на процедури для мами. Ти зафіксував загальну суму? — Навіщо? — здивувався він. — Ми ж для мами стараємося. Гроші є, бізнес працює. — Просто цікаво, чи хтось інший хоч копійку вклав
  • Після маминої смерті я повернулася в лікарню забрати її речі. А коли з кишені халата випав складений учетверо клаптик паперу, я зрозуміла: мама встигла підготувати для мене щось…
  • Іван… — голос колишньої свекрухи затремтів. — Іван мене не навідує. Вже три роки, як не приїжджав. Тільки на Новий рік дзвонить, і то — на дві хвилини. У нього своя сім’я… четверо дітей. Дружина… вона… — старенька гірко посміхнулася. — Вона не така терпляча, як ти була, Катю. Вона з першого дня сказала: «Або я, або ваша мама». І він вибрав її. Переїхали в іншу область. Я там нікому не потрібна. Я мовчала. Я згадала, як вона колись казала: «Мій син мене ніколи не кине». Життя — дивна штука. Воно завжди повертає борги, але іноді у дуже жорстокій формі. — Я думала… що як краще зроблю… — Ганна Степанівна почала плакати. Це були тихі, сухі сльози старої людини, якій більше нема чого втрачати. — Думала, знайду йому багату, з характером, щоб у житті пробилася. А вийшло… як вийшло. Сама лишилася в тих трьох кімнатах. Пусто там, Катю. Тільки стіни холодні. Вона витерла очі хусткою. — Мені лікування треба… на коліно… — продовжила вона, ледь чутно. — Зовсім ходити не можу. А грошей нема. Пенсія — сльози. На ліки ледь вистачає. Сусіди хліб приносять, і на тому дякую… Іван каже, що в нього кредити, діти, школа… нема в нього для мене грошей. Я зупинила машину біля її під’їзду. Того самого під’їзду, з якого я колись вибігла з валізами
  • Чоловік не довіряв банкам, і вважав за краще вкладати гроші в реальне золото. Ну, на золоті зливки грошей не було, а на прикраси – цілком. Все, що дарувалося їй чи доньці, складалося у сейф. До певного часу прикраси Варю не цікавили. Лежать і лежать. Наче подарунок, але якийсь номінальний, але їй вони не потрібні. Невдовзі все змінюється.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes