Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЦІКАВО
  • Домашнє печиво «Пісочний діамант»! Спробуйте, це просто та смачно!

Домашнє печиво «Пісочний діамант»! Спробуйте, це просто та смачно!

admin
26 Вересня, 202026 Вересня, 2020 Коментарі Вимкнено до Домашнє печиво «Пісочний діамант»! Спробуйте, це просто та смачно!

Для тих, хто полюбляє випічку з пісочного тіста, цей рецепт стане вам в пригоді. Печиво «Пісочний діамант» вам дуже сподобається.

Воно буде танути в роті та вийде неперевершеним на смак.

Ваші друзі та родичі залишаться дуже задоволені та неодмінно попросять приготувати такий чудовий десерт ще не один раз.

Вам знадобиться:

  • Масло вершкове – 100 гр.;
  • Борошно пшеничне – 120 гр.;
  • Пудра цукрова – 50 гр.;
  • Розпушувач для тіста – ½ чайної ложки;
  • Цукор – 5 столових ложок;
  • Яйце куряче – 1 шт.;
  • Ванілін – 10 гр.;
  • Сіль.

Спосіб приготування:

  1. Масло повинно бути розм’якшене, його необхідно розтерти з цукровою пудрою.
  2. Візьміть глибоку миску та з’єднайте борошно, розпушувач для тіста, ванілін та дрібку солі.
  3. Після з’єднайте разом з маслом та замісіть тісто. Обгорніть його харчовою плівкою та залишіть в холодильній камері на 60 хвилин.
  4. Через годину тісто необхідно розділити на дві частини. Скрутіть довгі смужки та наріжте на невеликі частини.
  5. В другому посуді необхідно збийте яйце, а в іншій покладіть цукор.
  6. Беріть кожен шматочок, занурюйте в яйце, а потім в цукор.
  7. Змастіть деко для випікання олією та викладіть на нього печиво.
  8. Випікати при 180 градусах приблизно 15-20 хв.

Приємного чаювання!

Джерело

Навігація записів

Чудо страва з картоплі на сковороді! Недорого і дуже смачно!
Смачний маринований перець в гірчиці. Такого ви ще не пробували!

Related Articles

Кaртопля рiзного кoльору, жoвта, біла, червона – яка смaчніша, яка крaще зберігається

Viktor
4 Травня, 20254 Травня, 2025 Коментарі Вимкнено до Кaртопля рiзного кoльору, жoвта, біла, червона – яка смaчніша, яка крaще зберігається

Тільки зараз спливла вcя пpавда пpо “генiя” Ленiна. Як виявилoся, Волoдя Ульянов насправді був…

Viktor
28 Жовтня, 2024 Коментарі Вимкнено до Тільки зараз спливла вcя пpавда пpо “генiя” Ленiна. Як виявилoся, Волoдя Ульянов насправді був…

Як же Соромно, що не розуміли….Світлина 1976 року. Канадські хокеїсти з тризубами на футболках. А я, вболівав за совєтськіх

Viktor
5 Жовтня, 20245 Жовтня, 2024 Коментарі Вимкнено до Як же Соромно, що не розуміли….Світлина 1976 року. Канадські хокеїсти з тризубами на футболках. А я, вболівав за совєтськіх

Цікаве за сьогодні

  • Буду ставитися до свекрухи так, як вона до мене! — вирішила я. Це сталося на дні народження мого сина, яке перетворилося на черговий сеанс приниження мене. Навіть заради свята свого онука свекруха не могла потерпіти і помовчати… Я дочекалася чергової образи, замаскованої під похвалу, і зрозуміла, що з мене досить. Зараз моя свекруха отримає по заслугах. — Галино Петрівно, який чудовий салат ви принесли, просто пальчики оближеш, ви не поділитеся рецептом?
  • – Це так не вирішується. Можливо, у нас буде ще дитина, але пізніше. Я ще не відновилася, та й Вірочка надто маленька. Мені потрібні сили, щоб стежити за нею. А якщо я буду з животиком, то хто з донькою сидітиме? Твоя мама чи моя? Вони обидві працюють, забув? На няньку у нас грошей немає. Денис нахмурився, мабуть, такі думки не відвідували його голову.
  • – Я своє не віддам. Двадцять років – це моє, розумієш? Двадцять років… А ти… ти просто зіскочила на чужий поїзд. Але це не твій маршрут. Не твоя станція
  • – Я поїду до батьків на тиждень. Чоловік навіть не запитав, чому. Лише знизав плечима: – Як хочеш. Я не тримаю. Вона поїхала. І не повернулась за тиждень. І не за два. Василь не скучав, але він почав помічати, що хата порожня. Що чай сам не заварюється. Що сорочки лежать брудні. Що тиша ріже вуха.  Василь уперше в житті прибирав сам, варив щось примітивне, пробував полагодити праску. А ще – сидів на лавці й мовчки дивився на захід сонця. І згадував
  • Тісто вона замішувала з вечора. Руки рухалися звично, майже без участі голови – голова була зайнята іншим, прокручувала давню розмову, яка ніяк не хотіла вивітрюватися з пам’яті.
  • Вийдеш за мене, Настю? Я не обіцяю золотих гір, але обіцяю, що ніколи не зраджу. Весілля було скромним, сільським. Було багато сміху, пісень і справжніх людей. Петро вперше за довгі роки танцював, а Марія сяяла від щастя. Минуло ще п’ять років. Полінка вже підросла, стала помічницею по господарству. У Андрія з Настею народився ще й синок, маленький Павлик. Жили дружно, працювали, відбудували стару хату, зробивши її сучасною та затишною. Був теплий травневий вечір. Сім’я зібралася на подвір’ї святкувати день народження Полінки. Андрій розпалював мангал, діти бігали навколо пса, Марія з Настею виносили на стіл салати. Раптом біля воріт зупинилася машина. Не та стара модель, до яких звикло село, а новенька, дорога іномарка. З неї вийшов чоловік. Він виглядав втомленим, з передчасною сивиною на скронях і в дорогому, але пом’ятому костюмі
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes