Ще років 5 тому я вирішила поїхати в Португалію на заробітки. Тоді майже всі жіночки з міста працювали десь на чужині. І повірте, вони так свої будинки розбудували, наче то палаци справжні. Ще й моя кума давно жила в Лісабоні, пропонувала там спробувати хоча б пару місяців працювати. 

Чоловік не був проти. Я швиденько зробила документи, зібрала валізу та поїхала. Кума Олена допомогла знайти роботу, влаштувала мене прибиральницею до одної сеньйори. Платили досить щедрі гроші, відкладала по 700 євро щомісяця. Ще й до того, пересилала чоловікові та дітям якісь продукти, крупи, консервацію, солодощі. Хай собі там смаколики покуштують. 

Спершу я думала, що попрацюю рік та повернуся додому. Якраз мій Василь зробив в хаті ремонт, поставив нову покрівлю та добудував літню кухню. Але молодший син захотів навчатися у Києві. Ще й вибрав дуже дорогу спеціальність. Ясне діло, я знову зосталася в Португалії, аби заробити Ігореві на освіту. Для майбутнього дитини нічого не було шкода. Тим паче, я ще не стара баба, маю сили. 

А рік тому старший син Дмитро вирішив одружитися. На весілля у нього гроші були, але молодята хотіли одразу купити вже собі квартиру. От я знову пересилала їм з Португалії єврики. Тим паче, я сама хотіла, аби Дмитро та Олена мали красиву квартиру, у новобудові з гарним ремонтом. А не купували якусь старезну хрущівку і ще вкладали кошти в ремонт. 

Місяць тому син нарешті вніс останній платіж за квартиру і переїхав. Тому я сама вирішила повернутися ненадовго додому, аби побачити рідних, прийти на новосілля до Дімки. З собою взяла гостинці, привезла дорогі вина, хамон, ікру, тунець. Так, одному синові я дала квартиру, але є ще молодший Ігор. І так буду повертатися до Португалії, аби ще йому на житло заробити. 

Однак, ще коли я була в Лісабоні, до мене зателефонувала сестра Зоряна.

– Я грошей у тебе не попрошу. Просто скажу одне – приїзди без попередження. 

– Чого? Що сталося?

– Надто часто до вас у гості заходить сусідка з першого поверху. Така руденька, Христина. 

– Ну може вона Василеві допомагає на кухні?

– Ага, так допомагає, що інші сусіди її крики чують? Ти знаєш, що плітки швидко розходяться від одної квартири до іншої. Так що приїжджай і поговори з чоловіком серйозно. 

Я думала, що сестра перебільшує. Ну бо Василь вдома навіть їсти не може зробити. Для нього навіть канапка – то дуже важко. А він звик, що я готую якісь супчики, картоплю, курку запікаю. Може, попросив сусідку Христину допомогти.

Однак, до поради Зоряни дослухалася та все-таки приїхала без попередження. Підіймаюся на поверх, відчиняю двері. І чую, як хтось на кухні наспівує. І там дійсно була сусідка Христина. Стоїть біля плити, мій халатик накинула, капчики взула. 

Я не стала робити скандал, адже була дуже втомлена з дороги. Тому попросила “гостю” піти додому. 

Чоловік також не очікував мене побачити 

– А що тут робила Христина?

– Та той, їсти..

– В моїх речах?

– Ну вона щось там на себе розлила, я дав твої речі. Що, зараз будемо через якусь ганчірку сваритися? 

Тепер я не знаю, чи є сенс їхати в Португалію. Бо Василь може тут загуляти, завести цілий гарем і додому водити. 

Але я ще Ігоркові обіцяла, що куплю квартиру. А на то треба великі грошиська.