Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • – Чого мені додому їхати? Я дітям допомагаю, – відповіла сваха. – Допомагаю дітям я, а ви у них на шиї сидите. Хочете допомогти – їдьте зі мною в Італію, я вам роботу швидко знайду. Будете заробляти по тисячі євро, і допомагати дочці.

– Чого мені додому їхати? Я дітям допомагаю, – відповіла сваха. – Допомагаю дітям я, а ви у них на шиї сидите. Хочете допомогти – їдьте зі мною в Італію, я вам роботу швидко знайду. Будете заробляти по тисячі євро, і допомагати дочці.

Viktor
15 Січня, 202615 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Чого мені додому їхати? Я дітям допомагаю, – відповіла сваха. – Допомагаю дітям я, а ви у них на шиї сидите. Хочете допомогти – їдьте зі мною в Італію, я вам роботу швидко знайду. Будете заробляти по тисячі євро, і допомагати дочці.

– Привіт, синку. Я подумала, що я до вас в гості заїду, а заодно і заночую, щоб на ніч не вертатися додому, – кажу я своєму сину. А він замість того, щоб схвально відреагувати, якось дивно мовчить.

– Мамо, розумієш, у нас гостює мама Марини. Якщо ти погоджуєшся бути з нею в одній кімнаті, тоді приїжджай, – каже мені Вадим.

Якщо чесно, то слова сина мене дуже засмутили, я просто не розумію свою сваху, от як можна жити так як вона? Молода жінка, мамі моєї невістки 54 роки, а вона на шиї у дітей сидить, хоча спокійно могла би щось заробляти, хоч для себе.

Я нашим дітям і квартиру купила, трикімнатну, і машину їм подарувала, а мама невістки – нічого. Вона просто чекає, що дочка її має усім забезпечувати.

Я все розумію, діти мають допомагати батькам і підтримувати їх, але в нашій ситуації – це занадто, тому що невістка ніде не працює, зараз сидить у другому декреті, працює один син. І я, звичайно, допомагаю їм чим можу, тому виходить, що сваха живе за мій рахунок.

Одружилися наші діти ще 10 років тому. Я заробітчанка, вже 17 років в Італії, тож на момент весілля я мала гроші на трикімнатну квартиру, і вручила їм ключі від новенького житла – заходь і живи.

Син у мене один, я його сама ростила, бо так сталося, що ми з чоловіком розлучилися і наші дороги розійшлися. Він поїхав жити в іншу область, а про нас з сином забув, крім мінімальних аліментів від нього більше ніякої допомоги не було.

Щойно син закінчив школу і поступив в університет, я попросила свою маму, щоб вона за ним наглядала, а сама зібралася і поїхала в Італію. А чого чекати? Життя навчило мене, що треба бути сильною, поки сама не влаштуєш своє життя, то ніхто тобі не допоможе.

Чи треба казати, як я важко працюю в Італії? Я не скаржуся, бо розумію, що за свою працю я отримую відповідні гроші. Просто я хочу сказати, що я себе не шкодую – заробляю і для себе, і для дітей.

А от у свахи моєї інша філософія життя. Вона майже моя ровесниця, навіть ще на два роки молодша від мене, і вона вважає, що її має хтось забезпечувати.

Вона теж давно розлучена з батьком своєї доньки, бо вважала, що він їх недостатньо забезпечує. У свахи був другий чоловік, доволі багатий, мав і будинок, і машину, вона коло нього жодного дня не працювала, була домогосподаркою.

Але чоловіка свахи нещодавно не стало, і вийшло так, що все своє майно він переписав на свою рідну сестру і її дітей, бо своїх у нього не було.

Родичі гарно і чемно вказали їй на двері, і вона була змушена переїхати в свою стару однокімнатну квартиру, де не було ремонтів сто років.

Але мама моєї невістки знайшла інший вихід – вона приїжджає до наших дітей і гостює там у них не днями чи тижнями, а місяцями. Обставляє сваха це так, ніби то вона з внуками сидить, але насправді невістка теж не працює, і сама непогано справляється.

Отож, вони удвох цілими днями просиджують вдома, їдять, пєють каву, йдуть гуляти – і все це за гроші мого сина або мої гроші.

– Ні, синку, я таки приїду, а заодно і поспілкуюся з свахою, бо ми давно не бачилися, – кажу.

Син не хотів, щоб я їхала, бо знає мій характер, і передчував, що нічим добрим це не закінчиться.

– А ви, свахо, коли вже додому збираєтеся? – запитала я прямо маму невістки, коли ми пили чай на кухні.

– Чого мені додому їхати? Я дітям допомагаю, – відповіла сваха.

– Допомагаю дітям я, а ви у них на шиї сидите. Хочете допомогти – їдьте зі мною в Італію, я вам роботу швидко знайду. Будете заробляти по тисячі євро, і допомагати дочці.

Мою пораду сваха сприйняла як особисту образу, вона розчервонілася, відсунула чашку, навіть чай не допила, стала демонстративно збиратися. Одним словом, влаштувала цілу сцену.

Невістка стала її просити, щоб вона нікуди не йшла, мовляв, вона мої слова неправильно зрозуміла.

Але я уточнила, що сваха все правильно зрозуміла – цю квартиру купила я, і я не хочу, щоб вона тут жила.

Тепер на мене зла не лише сваха, але і невістка. Син мовчить, але я бачу, що навіть він мене не дуже підтримує.

Але я не вважаю, що зробила щось погане. Я і далі переконана, що в такому віці сваха має сама себе утримувати. А яка ваша думка? Хто з нас правий?

 Друзі, якщо вам цікаво читати ще більше наших історій – залишайте свої коментарі та не забувайте про лайки. Це надихає нас писати далі!

Навігація записів

Він був пришитий до її спідниці міцно, в тридцять п’ять років залишаючись маминим синочком, який не бажав нічого змінювати в особистому житті. Ніна не замислювалася, що рано чи пізно молодший син може піти за прикладом старшого брата і батька. Захоче сім’ю, дружину, дітей, самостійність. Повністю придушивши його волю і підкоривши собі, вона вважала, що таку «підлість» він їй вже точно не зробить.
Ні, Мар’яно. Грошей тобі я більше не дам. З сьогоднішнього дня назавжди забудь про мій гаманець, — Ганна навіть не обернулася. — Як це — ні? — голос Мар’яни став тонким і жалісливим, наче скрипка, що фальшивить. — Тітонько, ви ж знаєте, у мене малий, Тарасик, знову занедужав! Треба на приватного лікаря, бо в державній поліклініці черги, а йому недобре! — Минулого місяця Тарасик мав «унікальну ситуацію», на яку я дала три тисячі гривень. А позаминулого ви з чоловіком терміново латали дах на дачі, бо «заливало стелю», я дала гроші, а потім тебе в дорогому ресторані люди бачили. Ти просила двадцять тисяч гривень на нові вікна, бо старі «прогнили». Я віддала тобі свої заощадження на опалення. А вчора проходила повз ваш будинок — вікна старі, лише фіранки нові. Де гроші, Мар’яно? Я, знаєш, хоч і пенсіонерка, але пам’ять маю добру

Related Articles

Ключі від хати давай швидше, Аліно, діти змерзли, а в нас ще м’ясо на вогні не дійшло! — дядько Степан сказав це таким буденним тоном, ніби я була не господаркою садиби, а випадковою людиною, яка просто завадила його планам.

Viktor
17 Травня, 202617 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ключі від хати давай швидше, Аліно, діти змерзли, а в нас ще м’ясо на вогні не дійшло! — дядько Степан сказав це таким буденним тоном, ніби я була не господаркою садиби, а випадковою людиною, яка просто завадила його планам.

– Я не прошу тебе любити мене, – сказав він. – І не збираюся купувати твою згоду. Можу допомогти із лікарнею, відвезти, зустріти. Можу взагалі зникнути, якщо тобі так легше. Але малюка шкода. І тебе також. – Мене не треба шкодувати! – Тоді не буду. Але чай запропоную. Олена несподівано засміялася. Вперше за кілька тижнів.

Viktor
17 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Я не прошу тебе любити мене, – сказав він. – І не збираюся купувати твою згоду. Можу допомогти із лікарнею, відвезти, зустріти. Можу взагалі зникнути, якщо тобі так легше. Але малюка шкода. І тебе також. – Мене не треба шкодувати! – Тоді не буду. Але чай запропоную. Олена несподівано засміялася. Вперше за кілька тижнів.

— Зачекай, — я перегородив їй шлях до машини. — Ти розумієш, що ти зараз робиш? Ти просто кидаєш дітей і тікаєш. Ми з мамою не наймалися на безкоштовних нянь без попередження. У нас теж були плани на ці дні

Viktor
17 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Зачекай, — я перегородив їй шлях до машини. — Ти розумієш, що ти зараз робиш? Ти просто кидаєш дітей і тікаєш. Ми з мамою не наймалися на безкоштовних нянь без попередження. У нас теж були плани на ці дні

Цікаве за сьогодні

  • Ключі від хати давай швидше, Аліно, діти змерзли, а в нас ще м’ясо на вогні не дійшло! — дядько Степан сказав це таким буденним тоном, ніби я була не господаркою садиби, а випадковою людиною, яка просто завадила його планам.
  • – Я не прошу тебе любити мене, – сказав він. – І не збираюся купувати твою згоду. Можу допомогти із лікарнею, відвезти, зустріти. Можу взагалі зникнути, якщо тобі так легше. Але малюка шкода. І тебе також. – Мене не треба шкодувати! – Тоді не буду. Але чай запропоную. Олена несподівано засміялася. Вперше за кілька тижнів.
  • — Зачекай, — я перегородив їй шлях до машини. — Ти розумієш, що ти зараз робиш? Ти просто кидаєш дітей і тікаєш. Ми з мамою не наймалися на безкоштовних нянь без попередження. У нас теж були плани на ці дні
  • Олена влаштувалася доглядальницею в своєї сусідки, бабусі Віри. Вона зайшла, як завжди вранці до Віри, приготувати сніданок, і прибрати в квартирі. – Оленко, підійди, – гукнула бабуся Віра. Олена витерла руки і зайшла в кімнату. – Мене скоро не стане, – раптом почала старенька. – І я маю тобі дещо передати. Віра встала з ліжка і підійшла до старої шафи,  відсунула одяг і вказала на ще одні дверцята в задній стінці. – Ось, дивись, – сказала Віра. Олена підійшла, заглянула всередину і ахнула
  • Оце так сюрприз, а ми до тебе в гості, зустрічай, дорогенька! Саме з цієї фрази, що пролунала біля моєї хвіртки, і почалася вся ця історія, яка повністю змінила наші стосунки з родичами. Я якраз стояла біля теплиці, милувалася першими маленькими огірочками та підв’язувала помідори. Робота на землі — це мій особистий простір, мій спосіб відпочити від міської метушні. І тут під’їжджає машина. Велика, запилена міська автівка. З неї галасливо висипає компанія. Моя двоюрідна сестра Світлана, її чоловік Сергій — чоловік поважний, у вільних шортах і футболці, та двоє їхніх підлітків, Мар’яна й Тарасик. Приїхали, звісно ж, без жодного попередження. Просто вирішили, що субота — ідеальний день для візиту в село
  • Не можу повірити, що ти це зробив! – Андрій дивився на батька з подивом і невдоволенням, що погано приховується. – Це ж треба додуматися!
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes