Категорія: ЖИТТЯ

-Катрусю, дякую, я твоя боржниця. Які гулянки, я помитися й поспати. Поводитимуся добре. -Так, якщо ти будеш у них, то вона сказала тобі доїсти борщ і печеню, але з умовою, що ти помиєш каструлі. І ось Оленка нарешті в квартирі Алли, вони з нею були знайомі, навесні у Каті був ювілей, тридцять років дівчині було, і вони там з Аллою та її чоловіком Олегом, і з їхньою мамою, добре спілкувалися. Всі один одному сподобалися, тому Алла і дозволила пожити у них два дні.

Коментарі Вимкнено до -Катрусю, дякую, я твоя боржниця. Які гулянки, я помитися й поспати. Поводитимуся добре. -Так, якщо ти будеш у них, то вона сказала тобі доїсти борщ і печеню, але з умовою, що ти помиєш каструлі. І ось Оленка нарешті в квартирі Алли, вони з нею були знайомі, навесні у Каті був ювілей, тридцять років дівчині було, і вони там з Аллою та її чоловіком Олегом, і з їхньою мамою, добре спілкувалися. Всі один одному сподобалися, тому Алла і дозволила пожити у них два дні.

Нарешті закінчився робочий тиждень. Вечір п’ятниці, як маленьке свято, а попереду вихідні, які мали бути чудовими! Оленка потяглася – засиділася…

Доброго вечора, родино! — вигукнула свекруха. — Андрійку, став чайник! Невістко, присядь, маємо до тебе велику справу. Державної ваги, можна сказати! Світлана сіла навпроти. — Слухаю вас, Ніно Василівно. Що за справа? — голос Світлани був рівним, як лінійка. Андрій метушився біля плити, брязкаючи горнятками. Він не дивився дружині в очі. — Ой, дитинко, ми тут із Андрійком подумали. Життя зараз непевне. Нащо грошам на рахунках гнити? Інфляція їх з’їсть, і не помітиш! А в мене квартира — центр міста, сталінка, стелі високі. Але ж ремонт там ще з часів царя Гороха не бачила стін свіжих. Ми вирішили: зробимо там «цукерочку»! Ніна Василівна виклала на стіл аркуш паперу, списаний цифрами. — Ось, я вже і з майстрами переговорила. Балкон винесемо на два метри, зробимо там тобі кабінет, Світланко, будеш свої папери перебирати. Кухню з вітальнею об’єднаємо. І головне — житимемо всі разом! Я за Андрійком пригляну, тобі допомагатиму. Грошей твоїх якраз вистачить на все найкраще. Ну, що скажеш? Правда ж, ми з сином молодці, таку ідею вигадали? Світлана повільно перевела погляд на Андрія. — Андрію, це справді твоя ідея? — запитала стривожено вона

Коментарі Вимкнено до Доброго вечора, родино! — вигукнула свекруха. — Андрійку, став чайник! Невістко, присядь, маємо до тебе велику справу. Державної ваги, можна сказати! Світлана сіла навпроти. — Слухаю вас, Ніно Василівно. Що за справа? — голос Світлани був рівним, як лінійка. Андрій метушився біля плити, брязкаючи горнятками. Він не дивився дружині в очі. — Ой, дитинко, ми тут із Андрійком подумали. Життя зараз непевне. Нащо грошам на рахунках гнити? Інфляція їх з’їсть, і не помітиш! А в мене квартира — центр міста, сталінка, стелі високі. Але ж ремонт там ще з часів царя Гороха не бачила стін свіжих. Ми вирішили: зробимо там «цукерочку»! Ніна Василівна виклала на стіл аркуш паперу, списаний цифрами. — Ось, я вже і з майстрами переговорила. Балкон винесемо на два метри, зробимо там тобі кабінет, Світланко, будеш свої папери перебирати. Кухню з вітальнею об’єднаємо. І головне — житимемо всі разом! Я за Андрійком пригляну, тобі допомагатиму. Грошей твоїх якраз вистачить на все найкраще. Ну, що скажеш? Правда ж, ми з сином молодці, таку ідею вигадали? Світлана повільно перевела погляд на Андрія. — Андрію, це справді твоя ідея? — запитала стривожено вона

Вечір у Білій Церкві видався сирим і туманним. Район масиву Леваневського поступово занурювався у сутінки, а в старій орендованій «чешці»…

Роман був упевнений, що Варвара нікуди від нього не подінеться і все життя буде терпіти його витівки

Коментарі Вимкнено до Роман був упевнений, що Варвара нікуди від нього не подінеться і все життя буде терпіти його витівки

Роман не ночував удома з п’ятниці по неділю. Таке вже було не вперше. Однак він не боявся, що дружина закотить…

— Або ми летимо на море всі разом, у пристойний готель, або Оксана завтра ж подає на розлучення!

Коментарі Вимкнено до — Або ми летимо на море всі разом, у пристойний готель, або Оксана завтра ж подає на розлучення!

Макар завмер на порозі власної квартири, так і не знявши куртку. Прямо посередині тісного передпокою, перегороджуючи шлях до ванної, височила…

Брат Олени запросив її на весілля, але сказав, що вона має прийти без чоловіка. Вони домовилися, що доньку жінка має тримати на колінах. А за два тижні до весілля брат знову прислав Олені повідомлення. Після цього на весілля вона не пішла

Коментарі Вимкнено до Брат Олени запросив її на весілля, але сказав, що вона має прийти без чоловіка. Вони домовилися, що доньку жінка має тримати на колінах. А за два тижні до весілля брат знову прислав Олені повідомлення. Після цього на весілля вона не пішла

Олена витягла з поштової скриньки вишуканий конверт кольору айворі. Вона очікувала на це запрошення. Її двоюрідний брат, Денис, нарешті вирішив…

— Нічого, переберетеся в маленьку кімнату біля комори. Мамі потрібно більше простору. Твоя мама, — кивнув він у бік Олі, — пожила з нами, досить. Тепер черга моєї мами, їй більше потрібна підтримка. Він сказав це так, ніби повідомляв прогноз погоди, і пішов допомагати робітникам. А Зінаїда Олексіївна залишилася стояти в холі з відчуттям, що дім раптом став чужим. — Оленько, — тільки й змогла вимовити вона, — що відбувається?

Коментарі Вимкнено до — Нічого, переберетеся в маленьку кімнату біля комори. Мамі потрібно більше простору. Твоя мама, — кивнув він у бік Олі, — пожила з нами, досить. Тепер черга моєї мами, їй більше потрібна підтримка. Він сказав це так, ніби повідомляв прогноз погоди, і пішов допомагати робітникам. А Зінаїда Олексіївна залишилася стояти в холі з відчуттям, що дім раптом став чужим. — Оленько, — тільки й змогла вимовити вона, — що відбувається?

— Твою маму відправимо в будинок для літніх людей, мою заберемо до себе, — оголосив чоловік. І дружина, і теща…

Донька залишила мені двох дітей «на вихідні» — і зникла… на п’ятнадцять років… — Мамо, я буквально на два дні. Тільки дихну вільно, розберуся з цим пеклом у голові — і назад. Так сказала моя донька Олена.

Коментарі Вимкнено до Донька залишила мені двох дітей «на вихідні» — і зникла… на п’ятнадцять років… — Мамо, я буквально на два дні. Тільки дихну вільно, розберуся з цим пеклом у голові — і назад. Так сказала моя донька Олена.

Донька залишила мені двох дітей «на вихідні» — і зникла… на п’ятнадцять років… — Мамо, я буквально на два дні….

– Не зли мене! – Крикнув Ігор із передпокою. – Чому чоловік у квартирі, а вечеря ще не на столі? Дочекаєшся ти в мене! Ох, і дочекаєшся

Коментарі Вимкнено до – Не зли мене! – Крикнув Ігор із передпокою. – Чому чоловік у квартирі, а вечеря ще не на столі? Дочекаєшся ти в мене! Ох, і дочекаєшся

– Не зли мене! – крикнув Ігор із передпокою. – Чому чоловік у квартирі, а вечеря ще не на столі?…

— Я прийшла з роботи раніше, — розповідала дочка, дивлячись в одну точку. — У мене боліла голова. Відкриваю двері, а в коридорі чужі жіночі туфлі. Рожеві, на величезному каблуку. Я подумала, може, його сестра заїхала… Заходжу у вітальню, а вони сидять на нашому дивані. П’ють з моїх келихів.

Коментарі Вимкнено до — Я прийшла з роботи раніше, — розповідала дочка, дивлячись в одну точку. — У мене боліла голова. Відкриваю двері, а в коридорі чужі жіночі туфлі. Рожеві, на величезному каблуку. Я подумала, може, його сестра заїхала… Заходжу у вітальню, а вони сидять на нашому дивані. П’ють з моїх келихів.

Дощ стукав у вікна з такою люттю, ніби сама природа оплакувала чиєсь зруйноване життя. На годиннику була майже десята вечора,…

— Валю, ти тільки уяви! Ідеальне повітря, ліс поруч, власна свердловина. Двоповерховий цегляний будиночок, де можна жити цілий рік! Ми з Мішкою і Лідою вже все перевірили і прийняли рішення. Батькам на 35-ту річницю весілля ми даруємо дачу! Круто я придумав, скажи?

Коментарі Вимкнено до — Валю, ти тільки уяви! Ідеальне повітря, ліс поруч, власна свердловина. Двоповерховий цегляний будиночок, де можна жити цілий рік! Ми з Мішкою і Лідою вже все перевірили і прийняли рішення. Батькам на 35-ту річницю весілля ми даруємо дачу! Круто я придумав, скажи?

— Валю, ти тільки уяви! Ідеальне повітря, ліс поруч, власна свердловина. Двоповерховий цегляний будиночок, де можна жити цілий рік! Ми…