Категорія: ЖИТТЯ

Вирішила знайти чоловіка на сайті знайомств у 58 років. Розповідаю, що сталося на двох побаченнях з різними чоловіками…

Коментарі Вимкнено до Вирішила знайти чоловіка на сайті знайомств у 58 років. Розповідаю, що сталося на двох побаченнях з різними чоловіками…

Мені 58 років. Я самотня. Вирішила трохи розважатися і зареєструвалася на сайті знайомств. Розповідаю чим закінчився мій досвід. Мені було…

Мені 21 рік. П’ять років тому мама привела в наш будинок другого чоловіка. Він мені не сподобався з першої ж хвилини. Працював сторожем. Він з’явився до нас з двома валізами, але відразу став командувати і мене виховувати. Не знаю, що мама знайшла в ньому. У нього мізерна зарплата, ще й платить алі менти колиաній дружині. Ми з ним ніколи не ладили. На початку я мовчала. Але потім я стала сва ритися з ним. Після закінчення школи я вступила до медичного інституту на бюджет. З дитинства мріяла стати ліkарем. Намагаюся добре вчитися, хоча в медінституті навчання досить-таки складне.

Коментарі Вимкнено до Мені 21 рік. П’ять років тому мама привела в наш будинок другого чоловіка. Він мені не сподобався з першої ж хвилини. Працював сторожем. Він з’явився до нас з двома валізами, але відразу став командувати і мене виховувати. Не знаю, що мама знайшла в ньому. У нього мізерна зарплата, ще й платить алі менти колиաній дружині. Ми з ним ніколи не ладили. На початку я мовчала. Але потім я стала сва ритися з ним. Після закінчення школи я вступила до медичного інституту на бюджет. З дитинства мріяла стати ліkарем. Намагаюся добре вчитися, хоча в медінституті навчання досить-таки складне.

Мені 21 рік. П’ять років тому мама привела в наш будинок другого чоловіка. Він мені не сподобався з першої ж…

Якщо я колись і вирішу одружитися, то, швидше за все, це буде в 50 років, і виберу молоду сільську дівчину. Вона має бути гарною господаркою, не сперечатися і народити дитину. Сучасні жінки, як на мене, розучилися поважати чоловіків!

Коментарі Вимкнено до Якщо я колись і вирішу одружитися, то, швидше за все, це буде в 50 років, і виберу молоду сільську дівчину. Вона має бути гарною господаркою, не сперечатися і народити дитину. Сучасні жінки, як на мене, розучилися поважати чоловіків!

Я нікому не хочу нічого нав’язувати свої думки, але не виношу брехні. Нас з дитинства переконують, що тільки з дружиною…

Коли Ганна була у пологовому будинку, вона зустріла свою однокласницю. Колись вони дружили і були близькими подругами, але потім їхнє життя розвело в різні боки. Ганна знала тільки те, що в неї шикарне життя, а їй не було чим похвалитися. Розлу чилася з чоловіком, коли була на 6-му місяці ваriтності. Дізналася про його зра ду. Він довгий час зра джував дружину. Чоловік благав її повернутися, але вона не вибачила його. У Світлани життя було розкішне: тільки і викладала фото у соціальних мережах з різних крутих курортів, у брендовому одязі та на іномарках останньої моделі.

Коментарі Вимкнено до Коли Ганна була у пологовому будинку, вона зустріла свою однокласницю. Колись вони дружили і були близькими подругами, але потім їхнє життя розвело в різні боки. Ганна знала тільки те, що в неї шикарне життя, а їй не було чим похвалитися. Розлу чилася з чоловіком, коли була на 6-му місяці ваriтності. Дізналася про його зра ду. Він довгий час зра джував дружину. Чоловік благав її повернутися, але вона не вибачила його. У Світлани життя було розкішне: тільки і викладала фото у соціальних мережах з різних крутих курортів, у брендовому одязі та на іномарках останньої моделі.

Коли Ганна була у пологовому будинку, вона зустріла свою однокласницю. Колись вони дружили і були близькими подругами, але потім їхнє…

Вперше за десять років Оксана їхала по знайомій з дитинства вуличці, яка вела в її рідний дім. Навіть за кермом своєї дорогої іномарки дівчина не відчувала себе впевнено, повертаючись додому, а в голові роїлися неприємні спогади про молоді роки. Пройшли роки з тих пір, як вона дала собі слово ніколи більше не повертатися сюди, але щось все-таки до цих пір вело її до села, в якому вирісла. Виховувала Оксану тільки мати; батько помер, коли дівчині не було і трьох років, тому його вона бачила лише на фотографіях. Жили небагато, мати працювала ветеринаром, тому часу на город майже не залишалося, а заробляла небагато. — Нічого, доню, — часто повторювала вона, — нехай дає Бог здоров’я і щастя в житті, а все інше додасться.

Коментарі Вимкнено до Вперше за десять років Оксана їхала по знайомій з дитинства вуличці, яка вела в її рідний дім. Навіть за кермом своєї дорогої іномарки дівчина не відчувала себе впевнено, повертаючись додому, а в голові роїлися неприємні спогади про молоді роки. Пройшли роки з тих пір, як вона дала собі слово ніколи більше не повертатися сюди, але щось все-таки до цих пір вело її до села, в якому вирісла. Виховувала Оксану тільки мати; батько помер, коли дівчині не було і трьох років, тому його вона бачила лише на фотографіях. Жили небагато, мати працювала ветеринаром, тому часу на город майже не залишалося, а заробляла небагато. — Нічого, доню, — часто повторювала вона, — нехай дає Бог здоров’я і щастя в житті, а все інше додасться.

Вперше за десять років Оксана їхала по знайомій з дитинства вуличці, яка вела в її рідний дім. Навіть за кермом…

Світлана пропустила його у двір і міцно замкнула ворота. Хоч і не прийнято на селі було замикатися, вона завжди все закривала. Навіть усі сараї на ніч на замок, хоч і двометровий паркан у неї був. Сестра з не дуже великою охотою, але все ж таки погодилася дати йому притулок.

Коментарі Вимкнено до Світлана пропустила його у двір і міцно замкнула ворота. Хоч і не прийнято на селі було замикатися, вона завжди все закривала. Навіть усі сараї на ніч на замок, хоч і двометровий паркан у неї був. Сестра з не дуже великою охотою, але все ж таки погодилася дати йому притулок.

-Гроші я там забрав… Це я заробляв, тож і взяв. Мені теж із чогось жити треба починати. На аліменти не…

– Я вісімнадцять років жила для вас, – сказала я. – І далі виконуватиму обов’язки дружини та матері. Але ці гроші були мої! – Лише моїми. І я витратила їх на те, що зробить моє життя легшим. І якщо вам це не подобається, це ваші проблеми, а не мої!

Коментарі Вимкнено до – Я вісімнадцять років жила для вас, – сказала я. – І далі виконуватиму обов’язки дружини та матері. Але ці гроші були мої! – Лише моїми. І я витратила їх на те, що зробить моє життя легшим. І якщо вам це не подобається, це ваші проблеми, а не мої!

– Я вісімнадцять років жила для вас, – сказала я. – І далі виконуватиму обов’язки дружини та матері. Але ці…

Павло дійшов до цілодобового супермаркету на розі свого будинку. Саме в ту мить, коли він наблизився до масивних скляних дверей, зсередини вийшла жінка. Вона була завантажена двома паперовими пакетами, з яких визирали довгі багети та зелень. Намагаючись втримати пакети ліктем, вона штовхнула двері, і в цей момент з її руки зісковзнула в’язана вовняна рукавичка. Павло, вихований у дусі старої школи, машинально нахилився. Рукавичка була м’якою, пахла чимось домашнім — чи то випічкою, чи то лавандою. — Перепрошую! — покликав він. — Пані, ви загубили! Жінка обернулася. На її обличчі спочатку відбився переляк, а потім — щира, трохи ніякова посмішка. Вона була в простому синьому пальті, з-під в’язаної шапки вибивалося світле пасмо волосся. — Ой, щиро дякую вам! — вона перехопила пакети однією рукою, забираючи рукавичку. — Я б і не помітила. Перше січня — голова ще трохи в минулому році. — Буває, — коротко відповів Павло

Коментарі Вимкнено до Павло дійшов до цілодобового супермаркету на розі свого будинку. Саме в ту мить, коли він наблизився до масивних скляних дверей, зсередини вийшла жінка. Вона була завантажена двома паперовими пакетами, з яких визирали довгі багети та зелень. Намагаючись втримати пакети ліктем, вона штовхнула двері, і в цей момент з її руки зісковзнула в’язана вовняна рукавичка. Павло, вихований у дусі старої школи, машинально нахилився. Рукавичка була м’якою, пахла чимось домашнім — чи то випічкою, чи то лавандою. — Перепрошую! — покликав він. — Пані, ви загубили! Жінка обернулася. На її обличчі спочатку відбився переляк, а потім — щира, трохи ніякова посмішка. Вона була в простому синьому пальті, з-під в’язаної шапки вибивалося світле пасмо волосся. — Ой, щиро дякую вам! — вона перехопила пакети однією рукою, забираючи рукавичку. — Я б і не помітила. Перше січня — голова ще трохи в минулому році. — Буває, — коротко відповів Павло

Павло стояв біля панорамного вікна своєї квартири на сімнадцятому поверсі. Місто внизу виблискувало вогнями, десь далеко небо розривали поодинокі спалахи…

– А тепер скажіть мені, Зінаїдо Петрівно, – повернулась я до неї, – скажіть при всіх, чому ви мене обмовили? Що я вам поганого зробила? За що ви так зі мною? Те, що я почула у відповідь, змінило все

Коментарі Вимкнено до – А тепер скажіть мені, Зінаїдо Петрівно, – повернулась я до неї, – скажіть при всіх, чому ви мене обмовили? Що я вам поганого зробила? За що ви так зі мною? Те, що я почула у відповідь, змінило все

– А тепер скажіть мені, Зінаїдо Петрівно, – повернулась я до неї, – скажіть при всіх, чому ви мене обмовили?…

– Борис мою картку взяв, а там усі гроші. Я навіть відпускні не встигла витратити. Витрусив усе з сумки, сказав, що це компенсація за моральну шкоду. А ти ж знаєш його, мені з ним не впоратися. – Ось негідник. Думає, що великий, сильний, і все йому можна

Коментарі Вимкнено до – Борис мою картку взяв, а там усі гроші. Я навіть відпускні не встигла витратити. Витрусив усе з сумки, сказав, що це компенсація за моральну шкоду. А ти ж знаєш його, мені з ним не впоратися. – Ось негідник. Думає, що великий, сильний, і все йому можна

– Борис мою картку взяв, а там усі гроші. Я навіть відпускні не встигла витратити. Витрусив усе з сумки, сказав,…