ЖИТТЯ

З того часу Андрійко та бабуся стали найкращими друзями. А ось прийняти невістку Петрівна ніяк не могла. І розумом розуміла, що чудова дружина дісталася синові, але щось усерединї, не давало спокою. Вона все чекала слушної нагоди, щоб невістку на місце поставити, в чомусь викрити.

by

Вітя, одумайся! Вона ж розлучена! Та ще й старша за тебе! – мама витирала сльози краєчком хустинки. -Мамо, ну не склалося у Олени… З ким не буває? Ти знаєш, яка вона чудова! Я впевнений, коли ти з нею познайомишся ближче, ти зміниш свою думку про Олену. -А цей її…синочок… Все село про нього говорить. Що … Read more

Щойно переступивши поріг, Тамара з порога починала кричати на бабусю. Бабуся була її рідною матір’ю, яка після появи онуків оселилася в них, щоб допомагати. Дітей було двоє: старший Сашко і Таня — на п’ять років молодша за брата. — Ти чому так занехаяла квартиру? Скрізь безлад, пилюка, бруд! — зазвичай із цих звинувачень починався кожен її приїзд.

by

Тетяна якраз закінчувала прийом і вже збиралася додому, коли задзвонив телефон. На екрані висвітлилося — «Мама». — Мені треба перевіритися, останнім часом серце коле. Запиши мене на прийом. Отак, без жодного «добридень» чи «як справи». Одразу тоном, що не терпить заперечень. Це була не прохання, а наказ — цілком у її дусі. — Добре. Приходь … Read more

А через пів року, коли животик у Тетяни став добре помітний, Микола став її ніби навіть цуратися. Не цілував, як раніше, і часто їздив до матері допомагати, та ще й із ночівлею, залишаючи дружину одну. – Та чого тобі трястись у цьому автобусі зі мною? А мати твоя днями приїжджала, он яблука тобі привезла. Тож ти з нею вже побачилася! Тепер уже згодом у село разом поїдемо, вдома краще сиди, – ніби відмовлявся від неї Микола.

by

– Виходь за мене? Я поки що з матір’ю живу, але мене на роботу в райцентр кличуть, обіцяли дати житло. Ну як? – Микола прибрав сніжинки з шапочки й куртки Тетяни, пригорнув до себе, і шепотів їй гаряче: – Не можу чекати, ти така… Тягне мене до тебе, давай швидше одружимося, га? І цілував, цілував … Read more

– Просто позбавляюся від зайвого у своєму житті…

by

– Чому я повинен тебе утримувати? – А ти мене утримуєш? – А хто купував тобі тиждень тому ліки? Хто купував продукти за твоїм списком? Капці тобі довелося шукати, бо в старих тобі в лікарні не лежиться. У лікарні треба лежати, а не капцями виблискувати! Добре, що халат не довелося шукати по всьому місту. Алла … Read more

– Василь, а де Зоряна? Де діти? – Ольга вийшла з автобуса, який довіз її прямо до воріт, і не могла зрозуміти, чому дочка її не зустрічає і на порозі стоїть лише зять. – Давайте сумки, зараз все розповім, – сухо кинув Василь. Поки Ольга оглядалася, дивлячись, що змінилося довкола, Василь підхопив її сумки і одразу попрямував до старого будинку. – Василю, ти що робиш? Чому до старого будинку? – Ольга не встигла домовити, як зять перебив її: – На час вашої відпустки житимете у старому будинку. Ольга, яка пропрацювала в Італії цілих 18 років заради того, щоб у її дочки та її сім’ї було краще життя, раптом зрозуміла, що всі її зусилля виявилися марними. Зять так просто зачинив перед нею двері нового будинку, побудованого на її тяжко зароблені євро. – Макарони можете собі залишити, а гроші одразу віддайте. Справа є: до зими гараж треба добудувати, – скомандував Василь.

by

– Василь, а де Зоряна? Де діти? – Ольга вийшла з автобуса, який довіз її прямо до воріт будинку, і не могла зрозуміти, чому дочка її не зустрічає. Біля хвіртки стояв тільки зять. – Давайте сумки, зараз все поясню, – сухо відповів Василь. Поки Ольга оглядалася, оцінюючи, що змінилося за її відсутність, Василь підхопив її … Read more

Він був практикантом. Практику проходив у міській ліkарні, в дитячому відділенні. Добре вчився, думав, що готовий до роботи в якості дитячого лікаря. Але реальність іноді не збігається з нашими уявленнями. Головлікар показав кабінет, познайомив з хво рими і підкреслила, що у відділенні є діти з дитячого будинку. І сказала, що до них потрібен особливий підхід. Роботи було багато. Йому було нелегко. Від дитячого nлачу у нього стискалося серце. Одного разу він увійшов до палати, де лежала блакитноока дівчинка зі світлим волоссям. Вона посміхнулася. Дівчинка не nлакала, а великими блакитними очима дивилася на нього.

by

Він був практикантом. Практику проходив у міській ліkарні, в дитячому відділенні. Добре вчився, думав, що готовий до роботи в якості дитячого лікаря. Але реальність іноді не збігається з нашими уявленнями. Головлікар показав кабінет, познайомив з хво рими і підкреслила, що у відділенні є діти з дитячого будинку. І сказала, що до них потрібен особливий підхід. … Read more

Ольга знала, що одне питання, поставлене вчасно, може змінити все! Не лише угоду. Не лише кар’єру. Все життя…

by

Ольга знала, що одне питання, поставлене вчасно, може змінити все! Не лише угоду. Не лише кар’єру. Все життя… Станіслав увійшов у підсобку без стуку. Ольга витирала підлогу, і, коли випросталася, він уже стояв перед нею – дорогий костюм, парфум, погляд, яким дивляться на меблі. – Завтра ввечері у мене переговори. Потрібна жінка поряд, для солідності. … Read more

Тож у перший же день, коли Роман не прийшов у вуз, Ірина вирішила завітати до нього. У друзів розпитала адресу і наважилася постукати у двері хлопця. Той здивувався, але запросив Ірину до квартири: – Думаєш, зaхвoрів? Я просто зanив. Так, зanив. Що дивишся? Шкода? Прості сільські істини Роман сприймав як велику премудрість.

by

Того дня Роман з Іринкою поверталися дуже пізно додому, були вони дуже зморені, але на душі було радісно та спокійно. Хлопець надто міцно та водночас дуже ніжно тримав її за руку, а в іншій ніс повний кошик. Із сусіднього села долинав святковий пасхальний дзвін, потім до нього долучився з іншого. Вдалині загуркотів поїзд. Світало. Хотілося … Read more

Так, я в Італії вже два роки скоро буде. Поїхала, щоб забутися, після того, як Степана не стало. В мене там кума працювала багато років, але коли їй прийшлось терміново повертатися в Україну, бо її мама занедужала, я поїхала, як вона каже, на “пригріте місце”.Гроші я не висилала, бо які за тих два роки можуть бути гроші?

by

– Мамо, з пам’ятником для тата мусиш трішки почекати, сказав мені син. – Я дружину і дітей за гроші, які ти вислала, в Домінікану відправив. Я ледь зі стільця не звалилася. – Як? Відпочивати? Я ж собі обіцянку дала, що на другу річницю вже Степану пам’ятник організую. Василю, ти мене підставив! – Мамо, а ти … Read more

— З Андрієм розлучилися. Він її кинув, виїхав, забрав свою частку з орендованої квартири. Свєта одна не потягне оренду, та й робота у неї не склалася. Обіцяли золоті гори, а фактично — копійки. Вона повертається до мами. Ольга повільно поклала виделку на тарілку. — До мами? Тамарі Іванівні майже сімдесят років. Вона ж на пенсії.

by

Підвищення прийшло в кінці березня, коли за вікном ще лежав брудний сніг, але в повітрі вже відчувалося наближення весни. Ольга сиділа в кабінеті начальника і дивилася на конверт з новим трудовим договором, не вірячи власним очам. Цифри були значними — тепер вона заробляла на двадцять відсотків більше за Дениса. — Вітаю, Оля, — посміхався Ігор … Read more