Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Page 16

Категорія: ЖИТТЯ

– Доню, не переймайся. Незручно вийшло, звичайно. – Незручно, тату? Ти три роки дивився мені у вічі й подавав надію. – Ну… ми думали, що ти зрозумієш. Ти ж у нас самостійна.

– Доню, не переймайся. Незручно вийшло, звичайно. – Незручно, тату? Ти три роки дивився мені у вічі й подавав надію. – Ну… ми думали, що ти зрозумієш. Ти ж у нас самостійна.

Viktor
21 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Доню, не переймайся. Незручно вийшло, звичайно. – Незручно, тату? Ти три роки дивився мені у вічі й подавав надію. – Ну… ми думали, що ти зрозумієш. Ти ж у нас самостійна.

– Ти ж у нас самостійна! – Сказали батьки, й таємно подарували трикімнатну квартиру молодшій сестрі. Ганна йшла по торговому…

– Я знаю, що ти мене не пробачиш ніколи, – Павло нарешті зустрівся з дочкою поглядом. – А Олена тим паче. Але мене всі ці роки гризло сумління, розумієш? – П’ятнадцять років – довгий термін для докорів совісті, – Ірина відставила каву убік. – Так, – Павло кивнув. – Надто довгий. Тож ось. Павло дістав із кишені куртки маленьку коробочку і поклав її на стіл перед Іриною. Темно-синій оксамит, трохи потертий на кутах. Ірина подивилася на батька з подивом.

– Я знаю, що ти мене не пробачиш ніколи, – Павло нарешті зустрівся з дочкою поглядом. – А Олена тим паче. Але мене всі ці роки гризло сумління, розумієш? – П’ятнадцять років – довгий термін для докорів совісті, – Ірина відставила каву убік. – Так, – Павло кивнув. – Надто довгий. Тож ось. Павло дістав із кишені куртки маленьку коробочку і поклав її на стіл перед Іриною. Темно-синій оксамит, трохи потертий на кутах. Ірина подивилася на батька з подивом.

Viktor
21 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Я знаю, що ти мене не пробачиш ніколи, – Павло нарешті зустрівся з дочкою поглядом. – А Олена тим паче. Але мене всі ці роки гризло сумління, розумієш? – П’ятнадцять років – довгий термін для докорів совісті, – Ірина відставила каву убік. – Так, – Павло кивнув. – Надто довгий. Тож ось. Павло дістав із кишені куртки маленьку коробочку і поклав її на стіл перед Іриною. Темно-синій оксамит, трохи потертий на кутах. Ірина подивилася на батька з подивом.

– Ну і навіщо ти йдеш на цю зустріч? – Олена невдоволено дивилася на дочку. – П’ятнадцять років він хитався…

Приходити треба о шостій ранку. Я ще сплю в цей час – пізно повертаюся… Вас впустить охоронець і проведе до дитини, і вам тут же принесуть сніданок. Влаштовує така робота? Тим більше, що крім догляду за дитиною вам нічого робити не доведеться. – Найкраща рекомендація – моя Оленка. Вона мовчить, а це головне. Тільки не дуже привчайте її до рук. Вона почне вимагати, щоб і я брала її на руки… Розумієте?

Приходити треба о шостій ранку. Я ще сплю в цей час – пізно повертаюся… Вас впустить охоронець і проведе до дитини, і вам тут же принесуть сніданок. Влаштовує така робота? Тим більше, що крім догляду за дитиною вам нічого робити не доведеться. – Найкраща рекомендація – моя Оленка. Вона мовчить, а це головне. Тільки не дуже привчайте її до рук. Вона почне вимагати, щоб і я брала її на руки… Розумієте?

Viktor
21 Березня, 202621 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Приходити треба о шостій ранку. Я ще сплю в цей час – пізно повертаюся… Вас впустить охоронець і проведе до дитини, і вам тут же принесуть сніданок. Влаштовує така робота? Тим більше, що крім догляду за дитиною вам нічого робити не доведеться. – Найкраща рекомендація – моя Оленка. Вона мовчить, а це головне. Тільки не дуже привчайте її до рук. Вона почне вимагати, щоб і я брала її на руки… Розумієте?

Мені було 45, коли я втратила роботу. Побігала, пошукала і зрозуміла, що нічого не знайду. Все зруйнувалося. Але… я почала…

– Це Коля, – сказала я. – Артеме, ти що? Я ж тобі показувала його фотки… Він просто бороду зараз відпустив… Ти не впізнав його, чи що? Артем мовчав. – Хто тобі це надіслав? – Запитала я. – Ні, має! – Закричала я. – Це твоя мати надіслала, так? Вона у нас що, тепер у приватні детективи подалася?

– Це Коля, – сказала я. – Артеме, ти що? Я ж тобі показувала його фотки… Він просто бороду зараз відпустив… Ти не впізнав його, чи що? Артем мовчав. – Хто тобі це надіслав? – Запитала я. – Ні, має! – Закричала я. – Це твоя мати надіслала, так? Вона у нас що, тепер у приватні детективи подалася?

Viktor
21 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Це Коля, – сказала я. – Артеме, ти що? Я ж тобі показувала його фотки… Він просто бороду зараз відпустив… Ти не впізнав його, чи що? Артем мовчав. – Хто тобі це надіслав? – Запитала я. – Ні, має! – Закричала я. – Це твоя мати надіслала, так? Вона у нас що, тепер у приватні детективи подалася?

– Ти де ходиш? – Роздратовано спитав чоловік – Три години тебе немає! Я поставила пакети з продуктами на підлогу…

У тебе хтось є? — запитав він нарешті. — Так. Є людина, яка бачить мене. Яка розмовляє зі мною. Яка знає, яку музику я люблю і чому я сумую вечорами. Олег відсунув тарілку. Їжа раптом стала гіркою. — Я не думав, що все настільки погано, — тихо сказав він, дивлячись у стіл. — Ось у цьому і проблема, Олеже. Ти не думав. Ти просто жив за інерцією. Ти думав, що якщо в хаті чисто і є гроші, то цього достатньо. Але любов — це не тільки відсутність проблем. Це увага. Тепло. Присутність. Без цього стіни стають кліткою. Він підвів голову. У його очах вперше за довгі роки промайнуло щось схоже на живий біль. — І що тепер? — Тепер я забираю частину речей і їду до Андрія. Софія знає. Вона залишається тут, поки закінчить навчання, а там побачимо. Я не забороняю вам спілкуватися, навпаки… Ти гарний батько, Олеже. Але ти перестав бути моїм чоловіком дуже давно. Олег спостерігав, як вона збирає сумку. Він хотів щось сказати, затримати її, пообіцяти, що все зміниться. Але слова застрягали в горлі. Він раптом зрозумів, що навіть не знає, які квіти вона любить зараз. Колись це були ромашки… чи тюльпани? Він не пам’ятав

У тебе хтось є? — запитав він нарешті. — Так. Є людина, яка бачить мене. Яка розмовляє зі мною. Яка знає, яку музику я люблю і чому я сумую вечорами. Олег відсунув тарілку. Їжа раптом стала гіркою. — Я не думав, що все настільки погано, — тихо сказав він, дивлячись у стіл. — Ось у цьому і проблема, Олеже. Ти не думав. Ти просто жив за інерцією. Ти думав, що якщо в хаті чисто і є гроші, то цього достатньо. Але любов — це не тільки відсутність проблем. Це увага. Тепло. Присутність. Без цього стіни стають кліткою. Він підвів голову. У його очах вперше за довгі роки промайнуло щось схоже на живий біль. — І що тепер? — Тепер я забираю частину речей і їду до Андрія. Софія знає. Вона залишається тут, поки закінчить навчання, а там побачимо. Я не забороняю вам спілкуватися, навпаки… Ти гарний батько, Олеже. Але ти перестав бути моїм чоловіком дуже давно. Олег спостерігав, як вона збирає сумку. Він хотів щось сказати, затримати її, пообіцяти, що все зміниться. Але слова застрягали в горлі. Він раптом зрозумів, що навіть не знає, які квіти вона любить зараз. Колись це були ромашки… чи тюльпани? Він не пам’ятав

Viktor
21 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до У тебе хтось є? — запитав він нарешті. — Так. Є людина, яка бачить мене. Яка розмовляє зі мною. Яка знає, яку музику я люблю і чому я сумую вечорами. Олег відсунув тарілку. Їжа раптом стала гіркою. — Я не думав, що все настільки погано, — тихо сказав він, дивлячись у стіл. — Ось у цьому і проблема, Олеже. Ти не думав. Ти просто жив за інерцією. Ти думав, що якщо в хаті чисто і є гроші, то цього достатньо. Але любов — це не тільки відсутність проблем. Це увага. Тепло. Присутність. Без цього стіни стають кліткою. Він підвів голову. У його очах вперше за довгі роки промайнуло щось схоже на живий біль. — І що тепер? — Тепер я забираю частину речей і їду до Андрія. Софія знає. Вона залишається тут, поки закінчить навчання, а там побачимо. Я не забороняю вам спілкуватися, навпаки… Ти гарний батько, Олеже. Але ти перестав бути моїм чоловіком дуже давно. Олег спостерігав, як вона збирає сумку. Він хотів щось сказати, затримати її, пообіцяти, що все зміниться. Але слова застрягали в горлі. Він раптом зрозумів, що навіть не знає, які квіти вона любить зараз. Колись це були ромашки… чи тюльпани? Він не пам’ятав

Буває така тиша, яка не заспокоює, а повільно висмоктує повітря з кімнати. У квартирі Олега та Ірини така тиша оселилася…

– Мамо, скільки можна, слово честі? Ми з Жанною тобі комп’ютер купили? Купили! – Інтернет найшвидший під’єднали? Під’єднали! – Я з тобою особисто три вечори сидів і показував, куди тикати, як пошту відкривати, як вводити паролі. Все ж записано в зошиті! – Є зошит, є гугл! Ти розумна жінка, впораєшся

– Мамо, скільки можна, слово честі? Ми з Жанною тобі комп’ютер купили? Купили! – Інтернет найшвидший під’єднали? Під’єднали! – Я з тобою особисто три вечори сидів і показував, куди тикати, як пошту відкривати, як вводити паролі. Все ж записано в зошиті! – Є зошит, є гугл! Ти розумна жінка, впораєшся

Viktor
21 Березня, 202621 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Мамо, скільки можна, слово честі? Ми з Жанною тобі комп’ютер купили? Купили! – Інтернет найшвидший під’єднали? Під’єднали! – Я з тобою особисто три вечори сидів і показував, куди тикати, як пошту відкривати, як вводити паролі. Все ж записано в зошиті! – Є зошит, є гугл! Ти розумна жінка, впораєшся

– Мамо, скільки можна, слово честі? Ми з Жанною тобі комп’ютер купили? Купили! – Інтернет найшвидший під’єднали? Під’єднали! – Я…

Коли її власний чоловік за недільним обідом, на очах у сина, невістки та онука, зі зловтішною посмішкою кинув

Коли її власний чоловік за недільним обідом, на очах у сина, невістки та онука, зі зловтішною посмішкою кинув

Viktor
21 Березня, 202621 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Коли її власний чоловік за недільним обідом, на очах у сина, невістки та онука, зі зловтішною посмішкою кинув

Коли її власний чоловік за недільним обідом, на очах у сина, невістки та онука, зі зловтішною посмішкою кинув: “А наша…

— Зараз поїду до батьків, дорогою завезу тебе додому і поговорю з твоїми батьками, поки що по-хорошому. — Вони не зрозуміють, — дівчина насупилася, додому її не хотілося

— Зараз поїду до батьків, дорогою завезу тебе додому і поговорю з твоїми батьками, поки що по-хорошому. — Вони не зрозуміють, — дівчина насупилася, додому її не хотілося

Viktor
21 Березня, 202621 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Зараз поїду до батьків, дорогою завезу тебе додому і поговорю з твоїми батьками, поки що по-хорошому. — Вони не зрозуміють, — дівчина насупилася, додому її не хотілося

Зайшов у свою двокімнатну квартиру. Добре, хоч квартира придбана до одруження, і дітей не було ні після першого, ні після…

Того дня Марина відпросилася з роботи раніше. Вона написала Миколі, щоб зустрів її на зупинці. Та нікого на зупинці не було… Вдома теж Миколи не виявилося, а телефон був вимкнений… – Хм, дивно якось, – думала Марина. Раптом вона побачила ноутбук Миколи. На екрані було відкрите якесь листування… Дівчина машинально кинула погляд на переписку… – Боже, навіщо я це прочитала?… Марина сіла на диван і обхопила голову руками.

Того дня Марина відпросилася з роботи раніше. Вона написала Миколі, щоб зустрів її на зупинці. Та нікого на зупинці не було… Вдома теж Миколи не виявилося, а телефон був вимкнений… – Хм, дивно якось, – думала Марина. Раптом вона побачила ноутбук Миколи. На екрані було відкрите якесь листування… Дівчина машинально кинула погляд на переписку… – Боже, навіщо я це прочитала?… Марина сіла на диван і обхопила голову руками.

Viktor
20 Березня, 202620 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Того дня Марина відпросилася з роботи раніше. Вона написала Миколі, щоб зустрів її на зупинці. Та нікого на зупинці не було… Вдома теж Миколи не виявилося, а телефон був вимкнений… – Хм, дивно якось, – думала Марина. Раптом вона побачила ноутбук Миколи. На екрані було відкрите якесь листування… Дівчина машинально кинула погляд на переписку… – Боже, навіщо я це прочитала?… Марина сіла на диван і обхопила голову руками.

Того дня Марина відпросилася з роботи раніше. Вона написала Миколі, щоб зустрів її на зупинці. Та нікого на зупинці не…

Раніше завжди їздили із чоловіком Василем на машині. А останні п’ять років машину довелося віддати брату чоловіка. Він і возив їх на дачу та з дачі. Тонін чоловік Василь занедужав, і зліг, а згодом його взагалі не стало. Адже який був завжди заводний, та веселий. У юності Тоня була впевнена, що Василь любить тільки її, а на інших і не дивиться. Дітей вони не мали.

Раніше завжди їздили із чоловіком Василем на машині. А останні п’ять років машину довелося віддати брату чоловіка. Він і возив їх на дачу та з дачі. Тонін чоловік Василь занедужав, і зліг, а згодом його взагалі не стало. Адже який був завжди заводний, та веселий. У юності Тоня була впевнена, що Василь любить тільки її, а на інших і не дивиться. Дітей вони не мали.

Viktor
20 Березня, 202620 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Раніше завжди їздили із чоловіком Василем на машині. А останні п’ять років машину довелося віддати брату чоловіка. Він і возив їх на дачу та з дачі. Тонін чоловік Василь занедужав, і зліг, а згодом його взагалі не стало. Адже який був завжди заводний, та веселий. У юності Тоня була впевнена, що Василь любить тільки її, а на інших і не дивиться. Дітей вони не мали.

Цієї весни Тоня вперше в житті приїхала на свою дачу одна. Раніше завжди їздили із чоловіком Василем на машині. А…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • — Я готовий повернутися! Але тільки на своїх умовах. Ти двічі на день почнеш готувати свіжу їжу, все одно з дому працюєш.
  • Наречений зблід: наречена запустила торт у свекруху під вереск гостей Ліза знала, що планувати весілля — справа нервова. Читала про це статті, слухала подруг. Але ніхто не попереджав, що найбільшою проблемою стане не вартість ресторану чи вибір фотографа, а майбутня свекруха Валентина Петрівна. Жінка ніби поставила собі за мету перетворити кожен день підготовки на випробування на міцність.
  • Повертаючись додому з роботи, Анна сіла в таксі, втомлена, вона випадково торкнулася до сумки, що лежала поруч. Відкрила, і побачила в ній гроші, подивилася на таксиста, хотіла йому повідомити про це, але він не навіяв їй довіру, і вона вирішила забрати її собі. Повернувшись додому, вона покликала чоловіка Роберта і розповіла, що сталося, про свою знахідку. Очі чоловіка одразу ж заблищали, він запропонував взяти цю суму собі, мовляв, “що впало те пропало”. Ну, а жінку це збентежило, вона весь час думала, що ці гроші могли призначатися для якоїсь серйозної опеpaції. Трoxи порившись у сумці, жінка знайшла візитну картку салону, туш для вій та губну помаду. Повідомивши про знахідку чоловікові, той сказав їй: — Та ти можеш спокійно сидіти на місці, ми на ці гроші купим нову машину!
  • Мені 54 роки, пенсії у мене немає і не буде, оскільки я ніколи не працювала. А син замість того, щоб увійти в моє становище, порадив мені влаштуватися кудись на роботу, бо йому дуже потрібна квартира, яка дісталася мені від колишнього чоловіка і яку я здаю квартирантам. Син зовсім не думає про мене. Він прекрасно знає, що здача квартири – це мій єдиний дохід, і що в 54 роки роботу собі я знайти не зможу. Але сина не цікавить, як я тепер буду жити
  • Ніна Петрівна щиро раділа за сусідку
  • Мої вітання! — мовила зовиця, оглядаючи новий та сучасний будинок брата з невісткою з помітною заздрістю. — Ми тут подумали, раз ви так швидко відбудувалися, то мабуть у вас і місця багато. У нас у квартирі зараз труби міняють, жити неможливо. Ми поживемо у вас пару тижнів. Дітям все одно треба десь гуляти. Де наша кімната? Наталка, невістка, яка в цей момент поливала квіти, повільно вимкнула воду і підійшла до хвіртки. — Тетяно, вибач, але ми не приймаємо гостей. — Що? — очі Тетяни полізли на лоб. — Ти що, рідну сестру чоловіка на поріг не пустиш? — Саме так. Минулого року ти назвала нас егоїстами і сказала, що ми більше не родичі. Я не бачу причин, чому я маю пускати у свій дім людину, яка так до нас ставиться. У нас свої плани на літо, і в них не входить обслуговування твоєї родини. — Андрію! — закричала Тетяна у бік будинку. — Ти це чуєш? Твоя жінка зовсім здуріла
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes