ЖИТТЯ

Доброго вечора, родино! — вигукнула свекруха. — Андрійку, став чайник! Невістко, присядь, маємо до тебе велику справу. Державної ваги, можна сказати! Світлана сіла навпроти. — Слухаю вас, Ніно Василівно. Що за справа? — голос Світлани був рівним, як лінійка. Андрій метушився біля плити, брязкаючи горнятками. Він не дивився дружині в очі. — Ой, дитинко, ми тут із Андрійком подумали. Життя зараз непевне. Нащо грошам на рахунках гнити? Інфляція їх з’їсть, і не помітиш! А в мене квартира — центр міста, сталінка, стелі високі. Але ж ремонт там ще з часів царя Гороха не бачила стін свіжих. Ми вирішили: зробимо там «цукерочку»! Ніна Василівна виклала на стіл аркуш паперу, списаний цифрами. — Ось, я вже і з майстрами переговорила. Балкон винесемо на два метри, зробимо там тобі кабінет, Світланко, будеш свої папери перебирати. Кухню з вітальнею об’єднаємо. І головне — житимемо всі разом! Я за Андрійком пригляну, тобі допомагатиму. Грошей твоїх якраз вистачить на все найкраще. Ну, що скажеш? Правда ж, ми з сином молодці, таку ідею вигадали? Світлана повільно перевела погляд на Андрія. — Андрію, це справді твоя ідея? — запитала стривожено вона

by

Вечір у Білій Церкві видався сирим і туманним. Район масиву Леваневського поступово занурювався у сутінки, а в старій орендованій «чешці» на дев’ятому поверсі панувала та особлива тиша, яка буває перед великою бурею. Світлана стояла в темному коридорі, притиснувши до себе пакет із продуктами. Вона щойно повернулася з роботи, але рука заціпеніла, не в силах поставити … Read more

Роман був упевнений, що Варвара нікуди від нього не подінеться і все життя буде терпіти його витівки

by

Роман не ночував удома з п’ятниці по неділю. Таке вже було не вперше. Однак він не боявся, що дружина закотить скандал. Подумаєш, чого він тільки на свою адресу не чув. “Якщо любить, значить буде терпіти” — подумав він і впевнено переступив поріг свого будинку. В квартирі було спокійно. Варвара дивилася телевізор, а 5-річний син Матвій … Read more

— Або ми летимо на море всі разом, у пристойний готель, або Оксана завтра ж подає на розлучення!

by

Макар завмер на порозі власної квартири, так і не знявши куртку. Прямо посередині тісного передпокою, перегороджуючи шлях до ванної, височила величезна червона валіза. Поруч стояв пакет з якимись пляжними капцями та кольоровим капелюхом. З кухні доносився запах смаженого м’яса та приглушені голоси. Макар роззувся, обережно обійшов валізу, щоб не звалити пакет, і заглянув до кухні. … Read more

Брат Олени запросив її на весілля, але сказав, що вона має прийти без чоловіка. Вони домовилися, що доньку жінка має тримати на колінах. А за два тижні до весілля брат знову прислав Олені повідомлення. Після цього на весілля вона не пішла

by

Олена витягла з поштової скриньки вишуканий конверт кольору айворі. Вона очікувала на це запрошення. Її двоюрідний брат, Денис, нарешті вирішив покінчити з холостяцьким життям. — Максим, дивись! Прийшло! — гукнула вона чоловікові, з яким жила в щасливому, хоч і не зареєстрованому офіційно шлюбі вже шість років. Олена розірвала конверт, очікуючи побачити стандартне «Шановні Максим та … Read more

— Нічого, переберетеся в маленьку кімнату біля комори. Мамі потрібно більше простору. Твоя мама, — кивнув він у бік Олі, — пожила з нами, досить. Тепер черга моєї мами, їй більше потрібна підтримка. Він сказав це так, ніби повідомляв прогноз погоди, і пішов допомагати робітникам. А Зінаїда Олексіївна залишилася стояти в холі з відчуттям, що дім раптом став чужим. — Оленько, — тільки й змогла вимовити вона, — що відбувається?

by

— Твою маму відправимо в будинок для літніх людей, мою заберемо до себе, — оголосив чоловік. І дружина, і теща приголомшено переглянулися. *** Телефон здригнувся. Зінаїда Олексіївна здригнулася разом із ним. Ледве дотяглася до краю столу, взяла трубку, приклала до вуха. Одразу накрило голосом зятя: — Зінаїдо Олексіївно, як ви там? Договір готовий? — наче … Read more

Донька залишила мені двох дітей «на вихідні» — і зникла… на п’ятнадцять років… — Мамо, я буквально на два дні. Тільки дихну вільно, розберуся з цим пеклом у голові — і назад. Так сказала моя донька Олена.

by

Донька залишила мені двох дітей «на вихідні» — і зникла… на п’ятнадцять років… — Мамо, я буквально на два дні. Тільки дихну вільно, розберуся з цим пеклом у голові — і назад. Так сказала моя донька Олена. На порозі мого будинку в Чернігові вона стояла під холодним грудневим снігом. В одній руці — пошарпана спортивна … Read more

– Не зли мене! – Крикнув Ігор із передпокою. – Чому чоловік у квартирі, а вечеря ще не на столі? Дочекаєшся ти в мене! Ох, і дочекаєшся

by

– Не зли мене! – крикнув Ігор із передпокою. – Чому чоловік у квартирі, а вечеря ще не на столі? Дочекаєшся ти в мене! Ох, і дочекаєшся! – Зараз-зараз! – крикнула Люда з кухні. – Хвилинку! – Людо! Ти випробовуєш мій терпець і нерви! Я ж спеціально подзвонив із дороги! – А раптом би ти … Read more

— Я прийшла з роботи раніше, — розповідала дочка, дивлячись в одну точку. — У мене боліла голова. Відкриваю двері, а в коридорі чужі жіночі туфлі. Рожеві, на величезному каблуку. Я подумала, може, його сестра заїхала… Заходжу у вітальню, а вони сидять на нашому дивані. П’ють з моїх келихів.

by

Дощ стукав у вікна з такою люттю, ніби сама природа оплакувала чиєсь зруйноване життя. На годиннику була майже десята вечора, коли тишу моєї спальні розірвав пронизливий дзвінок мобільного телефону. Я різко сіла в ліжку, відчуваючи, як серце стиснулося від поганого передчуття. На екрані світилося ім’я: «Мариночка». — Так, рідна? — мій голос затремтів, коли я … Read more

— Валю, ти тільки уяви! Ідеальне повітря, ліс поруч, власна свердловина. Двоповерховий цегляний будиночок, де можна жити цілий рік! Ми з Мішкою і Лідою вже все перевірили і прийняли рішення. Батькам на 35-ту річницю весілля ми даруємо дачу! Круто я придумав, скажи?

by

— Валю, ти тільки уяви! Ідеальне повітря, ліс поруч, власна свердловина. Двоповерховий цегляний будиночок, де можна жити цілий рік! Ми з Мішкою і Лідою вже все перевірили і прийняли рішення. Батькам на 35-ту річницю весілля ми даруємо дачу! Круто я придумав, скажи? Чого мовчиш, радіти треба! Валя сиділа на кухні їхньої тісної “однушки”, тримаючи в … Read more

Мамо, про яку справедливість ми говоримо цього разу? — втомлено запитала вона, притискаючи слухавку плечем і продовжуючи перетирати скляні флакони м’якою ганчіркою. — Ми ж начебто все з’ясували минулого літа. Минув рік відтоді, як Софія припинила бути “сімейним банкоматом”.

by

— Послухай, Софіє, я ж не прошу в тебе чогось надзвичайного, я прошу лише трохи справедливості, якої в тебе, схоже, ніколи не було щодо власної сестри! — голос Галини Петрівни в слухавці тремтів від напруги, яка за секунду могла перерости в справжню бурю. Софія відсунула телефон від вуха. Вона саме розставляла баночки з ефірними оліями … Read more