Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Page 153

Категорія: ЖИТТЯ

– Сергію, ви мене вибачте, я вже давно ні з ким не знайомлюся і нічого не хочу міняти в своєму житті. Вам краще повернутися додому. – Напевно, ви маєте рацію, мені треба було спочатку зателефонувати. До побачення, Аня. Чоловік швидко пішов до машини, на півдорозі повернувся і простягнув Ані дорогу коробку цукерок.

– Сергію, ви мене вибачте, я вже давно ні з ким не знайомлюся і нічого не хочу міняти в своєму житті. Вам краще повернутися додому. – Напевно, ви маєте рацію, мені треба було спочатку зателефонувати. До побачення, Аня. Чоловік швидко пішов до машини, на півдорозі повернувся і простягнув Ані дорогу коробку цукерок.

Viktor
5 Січня, 20265 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Сергію, ви мене вибачте, я вже давно ні з ким не знайомлюся і нічого не хочу міняти в своєму житті. Вам краще повернутися додому. – Напевно, ви маєте рацію, мені треба було спочатку зателефонувати. До побачення, Аня. Чоловік швидко пішов до машини, на півдорозі повернувся і простягнув Ані дорогу коробку цукерок.

Анна лежала в ліжку вже кілька днів, не в силах піднятися. У неї нічого не боліло. Просто паморочилося в голові,…

“Глянь, в що ти мамину хату перетворила!” – вичитувала я зовицю, як малу дитину. Не думала, що свято закінчиться скандалом

“Глянь, в що ти мамину хату перетворила!” – вичитувала я зовицю, як малу дитину. Не думала, що свято закінчиться скандалом

Viktor
5 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Глянь, в що ти мамину хату перетворила!” – вичитувала я зовицю, як малу дитину. Не думала, що свято закінчиться скандалом

Відразу попереджу, що моє ставлення до брата і його дружини завжди було теплим. Але цього разу наш візит до мами,…

Ні, приїжджати зараз точно не треба. Сама подумай, мамо. Дорога далека, цілу ніч в поїзді, а ти вже не молода. Навіщо тобі цей клопіт? Та й весна, у тебе, мабуть, на городі зараз роботи багато, – каже мені син. – Сину, ну як навіщо? Ми з тобою давно не бачились. Та й на дружину твою дуже подивитися хочу, як то кажуть, познайомитися з невісткою поближче треба, – чесно кажу як є. – Тоді давай так домовимся, зачекай ще до кінця місяця, і ми всі самі до тебе приїдемо, якраз на Великдень буде багато вихідних, – заспокоїв мене син. Якщо чесно, то я вже була налаштована їхати, але повірила, погодилася нікуди не їхати, а чекати його вдома. Проте, ніхто так до мене і не приїхав

Ні, приїжджати зараз точно не треба. Сама подумай, мамо. Дорога далека, цілу ніч в поїзді, а ти вже не молода. Навіщо тобі цей клопіт? Та й весна, у тебе, мабуть, на городі зараз роботи багато, – каже мені син. – Сину, ну як навіщо? Ми з тобою давно не бачились. Та й на дружину твою дуже подивитися хочу, як то кажуть, познайомитися з невісткою поближче треба, – чесно кажу як є. – Тоді давай так домовимся, зачекай ще до кінця місяця, і ми всі самі до тебе приїдемо, якраз на Великдень буде багато вихідних, – заспокоїв мене син. Якщо чесно, то я вже була налаштована їхати, але повірила, погодилася нікуди не їхати, а чекати його вдома. Проте, ніхто так до мене і не приїхав

Viktor
5 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ні, приїжджати зараз точно не треба. Сама подумай, мамо. Дорога далека, цілу ніч в поїзді, а ти вже не молода. Навіщо тобі цей клопіт? Та й весна, у тебе, мабуть, на городі зараз роботи багато, – каже мені син. – Сину, ну як навіщо? Ми з тобою давно не бачились. Та й на дружину твою дуже подивитися хочу, як то кажуть, познайомитися з невісткою поближче треба, – чесно кажу як є. – Тоді давай так домовимся, зачекай ще до кінця місяця, і ми всі самі до тебе приїдемо, якраз на Великдень буде багато вихідних, – заспокоїв мене син. Якщо чесно, то я вже була налаштована їхати, але повірила, погодилася нікуди не їхати, а чекати його вдома. Проте, ніхто так до мене і не приїхав

– Ні, приїжджати зараз точно не треба. Сама подумай, мамо. Дорога далека, цілу ніч в поїзді, а ти вже не…

А й справді, мій не мій, яка різниця? Те, що не мій, це ще довести треба

А й справді, мій не мій, яка різниця? Те, що не мій, це ще довести треба

Viktor
5 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до А й справді, мій не мій, яка різниця? Те, що не мій, це ще довести треба

– Ура! Тато приїхав! Тату, тату! Ти ж нас не кинеш? Татку, ти тільки не залишай нас тут! Бабця Надя…

Я вийшла з кабінету rінеколога щаслива, тому що я ваrітна. У сорок років я стану мамою, для мене це прекрасна новина. Моїй доньці сімнадцять, скоро вона стане повнолітньою і поїде від мене. Останнім часом ми з нею не ладнаємо. Аріна хоче бути вільною, але а я постійно її опікаю. Не уявляю, у щоб вона влізла, якби я її не направляла б по життю.

Я вийшла з кабінету rінеколога щаслива, тому що я ваrітна. У сорок років я стану мамою, для мене це прекрасна новина. Моїй доньці сімнадцять, скоро вона стане повнолітньою і поїде від мене. Останнім часом ми з нею не ладнаємо. Аріна хоче бути вільною, але а я постійно її опікаю. Не уявляю, у щоб вона влізла, якби я її не направляла б по життю.

Viktor
5 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я вийшла з кабінету rінеколога щаслива, тому що я ваrітна. У сорок років я стану мамою, для мене це прекрасна новина. Моїй доньці сімнадцять, скоро вона стане повнолітньою і поїде від мене. Останнім часом ми з нею не ладнаємо. Аріна хоче бути вільною, але а я постійно її опікаю. Не уявляю, у щоб вона влізла, якби я її не направляла б по життю.

Я вийшла з кабінету rінеколога щаслива, тому що я ваrітна. У сорок років я стану мамою, для мене це прекрасна…

— Ні-ні, тебе там молода лялечка чекає, тебе і твої брудні шкарпетки з трусами. Йди-йди, а то потім не приймуть. Не втрачай шансу, а то нині молодиці, які на старих пердунів западають, у дефіциті. Хоча, може, вона тебе на зиму бере, щоб на опаленні економити, та було кому пісок на вулиці посипати

— Ні-ні, тебе там молода лялечка чекає, тебе і твої брудні шкарпетки з трусами. Йди-йди, а то потім не приймуть. Не втрачай шансу, а то нині молодиці, які на старих пердунів западають, у дефіциті. Хоча, може, вона тебе на зиму бере, щоб на опаленні економити, та було кому пісок на вулиці посипати

Viktor
5 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Ні-ні, тебе там молода лялечка чекає, тебе і твої брудні шкарпетки з трусами. Йди-йди, а то потім не приймуть. Не втрачай шансу, а то нині молодиці, які на старих пердунів западають, у дефіциті. Хоча, може, вона тебе на зиму бере, щоб на опаленні економити, та було кому пісок на вулиці посипати

— Я йду назавжди. Я іншу жінку знайшов, молоду, на відміну від тебе. — Ну то йди, чого ти став?…

Як будеш їхати, не забудь купити ковбасу, а решта все у мене є, – каже мені мама. – Так я уже купила, таку як ти любиш, не хвилюйся, – відповідаю і посміхаюся. Моїй мамі 70 років, а вона як мала дитина, каже, що в селі ніде такої доброї ковбаси нема, як я з міста привожу. Я тут в магазині беру, рублену, і мама саме таку любить. Ми з чоловіком і дітьми щоразу на свята їздимо до неї в село, це вже традиція, по іншому зараз і бути не може, адже відколи батька не стало, мама сама залишилася

Як будеш їхати, не забудь купити ковбасу, а решта все у мене є, – каже мені мама. – Так я уже купила, таку як ти любиш, не хвилюйся, – відповідаю і посміхаюся. Моїй мамі 70 років, а вона як мала дитина, каже, що в селі ніде такої доброї ковбаси нема, як я з міста привожу. Я тут в магазині беру, рублену, і мама саме таку любить. Ми з чоловіком і дітьми щоразу на свята їздимо до неї в село, це вже традиція, по іншому зараз і бути не може, адже відколи батька не стало, мама сама залишилася

Viktor
5 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Як будеш їхати, не забудь купити ковбасу, а решта все у мене є, – каже мені мама. – Так я уже купила, таку як ти любиш, не хвилюйся, – відповідаю і посміхаюся. Моїй мамі 70 років, а вона як мала дитина, каже, що в селі ніде такої доброї ковбаси нема, як я з міста привожу. Я тут в магазині беру, рублену, і мама саме таку любить. Ми з чоловіком і дітьми щоразу на свята їздимо до неї в село, це вже традиція, по іншому зараз і бути не може, адже відколи батька не стало, мама сама залишилася

 “-Хороша жінка. Щоб ми без неї робили? -А ти їй лише дві тисячі на місяць платиш.

 “-Хороша жінка. Щоб ми без неї робили? -А ти їй лише дві тисячі на місяць платиш.

Viktor
5 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до  “-Хороша жінка. Щоб ми без неї робили? -А ти їй лише дві тисячі на місяць платиш.

 “-Хороша жінка. Щоб ми без неї робили? -А ти їй лише дві тисячі на місяць платиш. -Олено, ми ж на…

На порозі стояв незнайомець. Яна придивилася і ахнула.На порозі стояв незнайомець.

На порозі стояв незнайомець. Яна придивилася і ахнула.На порозі стояв незнайомець.

Viktor
5 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до На порозі стояв незнайомець. Яна придивилася і ахнула.На порозі стояв незнайомець.

“На порозі стояв незнайомець. Яна придивилася і ахнула. Боже, це ж він колись робив їй пропозицію! – Привіт, Яна, ну…

У Анатолія – батька Максима була інша сім’я. Двоє дітей і дружина, до того ж молодша дочка була такого ж віку як Максим. Коли Тамара познайомилася з Анатолієм, він про це їй не сказав. Вона випадково про це дізналася, на той момент вони вже майже рік зустрічалися

У Анатолія – батька Максима була інша сім’я. Двоє дітей і дружина, до того ж молодша дочка була такого ж віку як Максим. Коли Тамара познайомилася з Анатолієм, він про це їй не сказав. Вона випадково про це дізналася, на той момент вони вже майже рік зустрічалися

Viktor
5 Січня, 20265 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до У Анатолія – батька Максима була інша сім’я. Двоє дітей і дружина, до того ж молодша дочка була такого ж віку як Максим. Коли Тамара познайомилася з Анатолієм, він про це їй не сказав. Вона випадково про це дізналася, на той момент вони вже майже рік зустрічалися

Тамара готувала вечерю. Дуже просту. Дуже простою вечерею, Тамара називала який-небудь овочевий салат. Готувати вона вміла, але робити це не…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • Коли мій наречений сховав картку й наказав мені оплатити принизливу вечерю, я ще не знала, що того самого вечора випадково почую фразу, яка врятує мене від шлюбу, боргів і життя поруч із чоловіком без серця
  • — Сусіди розказують, ти по базару ходиш, у людей копійки випрошуєш! Мати моєї подруги на власні очі бачила! Ніна стояла біля плити, спокійно помішуючи борщ. Навіть не обернулася. — Ти мене чуєш чи ні?! — Галина оббігла стіл, стала просто навпроти. — Я ж до тебе говорю! — Чую
  • То оформляйте житло відразу на двох, — видала Люба таким тоном, ніби вона замовляла піцу, а не розпоряджалася моїми грошима. — Бо сім’я ж тепер буде, одне ціле. Павло — хлопець серйозний, він за Лідою буде піклуватися. Навіщо ці перепони між подружжям? Я дивилася на неї і не вірила своїм вухам. Вона серйозно? Жінка, яка колись сміялася з моєї бідної сукні, тепер хоче, щоб я подарувала половину своєї важкої праці її синові? Жінка, яка не дала нам ні копійки допомоги, коли ми бідували? — На двох? — перепитала я повільно, намагаючись тримати голос рівним. — Я куплю квартиру. Але з умовою, що оформлю її на себе. Або на Ліду як її дошлюбне майно. Це буде справедливо. Люба змінилася в обличчі за частку секунди. Лагідна посмішка зникла, очі стали холодними та колючими. — Та ви що, Галю? Це ж не по-людськи! Ви що, зятю не довіряєте з першого дня? Мій чоловік, між іншим, обіцяв там ремонт зробити. Своїми руками! Він майстер на всі руки, ви ж знаєте. — Допоможе з ремонтом? — я ледве стрималася, щоб не засміятися від цього абсурду. — А матеріали хто купить? Дорогий кахель, якісний ламінат, сантехніку? Знову я? Ви хочете, щоб я вклала мільйони, які заробляла здоров’ям, а ваш син просто заїхав на все готове і отримав право власності
  • – Чому твоя мати не хоче переїхати? – тихо питала я у чоловіка. – Ми тіснимося всі разом у двокімнатній, а однокімнатна в центрі – порожня
  • Відтоді життя Кирила набуло нового сенсу. Після заправки й кафе він біг у майстерню і там, серед запаху дерева, вчився слухати волокно, не ламати матеріал, а домовлятися з ним. Першою вдалою річчю стала проста скринька. Потім — невеликий столик. А тоді жінка, що прийшла до Панаса замовити книжкову шафу, побачила в кутку Кирилову роботу й запитала, чи не він її зробив.
  • Я дивилася на нього і думала: він серйозно вважає, що я віддам йому свою зарплату? — Вадиме, послухай, — я намагалася говорити спокійно, — у мене є заощадження, які я відкладаю на ремонт. У мене є витрати, які я планую заздалегідь. Мені незручно вести спільний бюджет. Давай залишимо поки все як є. — Тобто ти проти того, щоб жити як сім’я? — Я проти того, щоб складати гроші в одну купу, — відповіла я твердо. — Це не означає, що ми не сім’я. Просто у кожного свої фінансові зобов’язання.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes