Заспокоївши маму й брата, Оля зачинилася у ванній, увімкнула воду і тільки там дала собі волю. Плакала навзрид, до болю в грудях. Як? Як таке могло статися? Татко? Її найкращий у світі татко? Він же… Але ж у них завжди все було добре! Татко ніколи «наліво» не ходив. Оля завжди подругам хвалилася, що знає єдиного в світі чоловіка, який вірний своїй дружині. Виходить, помилялася…
— Ну, я піду… Люсю. — Йди. — Я пішов, чуєш? Я вже йду. — Давай, іди, Колю. Йди вже. Це вже потім, як за Миколою зачинилися двері й у під’їзді затихли його кроки, Люся дала волю сльозам. Вона сіла в старе, ще бабусине крісло, підібгала під себе ноги й заплакала. Тихо-тихо, як колись у … Read more