ЖИТТЯ

– Лілечко, а давай у село поїдемо, га?! – До бабусі. Ох вона буде рада! Та й Андрійко давно проситься..– Ну ти й даєш..! Цікаво, а чому ми маємо робити так, як ти хочеш? Про нас ти зовсім не думаєш?Микола встав і вийшов з кімнати. Лілія застигла від несподіванки, не очікуючи такого повороту подій.

by

– Лілечко, а давай у село поїдемо, га?! – сказав Микола дружині. – До бабусі. Ох вона буде рада! Та й Андрійко давно проситься ми ж там уже три роки не були.  Ліля здивовано глянула на чоловіка. – Ти що, Миколо, зовсім чи що?! Яке село? Адже ми з Козаками домовилися, що разом у відпустку поїдемо. … Read more

Виписка з пологового закінчилася сваркою. Адже родичі вчинили справжній скандал, коли почули ім’я малюка

by

Ніколи не думала, що ім’я дитини здатне розколоти родину. Здавалося б – дрібниця, але для нас воно стало справжнім полем бою. Син народився після довгих років очікування. Я пам’ятаю, як тримала його на руках у пологовому й плакала – від щастя. Ми з чоловіком пройшли крізь лікарні, аналізи, мовчазні молитви ночами. І от він – … Read more

— Негайно…звідси! Ти мене ганьбиш! — І що це за маскарад? Знову вдяглася у свої мишачі ганчірки, щоб принизити мене?— Я ж сказав, що це не для тебе!

by

Дзеркало в спальні відбивало знайому картину: я пригладжувала складки скромної сірої сукні, яку купила три роки тому у звичайному магазині. Дмитро стояв поруч, застібаючи запонки на білосніжній сорочці — італійській, як він не втомлювався підкреслювати при кожній нагоді. — Ти готова? — запитав він, не дивлячись у мій бік, зосереджено змахуючи неіснуючі пилинки з костюма. … Read more

Слава з появою співмешканки бенкетувати майже зовсім припинив, на двох роботах працював і не знав (або вдавав), що вдома сина його ображають. Тимофія натурально дорікали шматком хліба, до школи він ходив в недоносках. З опіки до них прийшли без жодних скарг від Галини. Але якось виправдалася співмешканка, щось там пообіцяла, а за місяць Людмила з дітьми з’їхала. Заявила, що сил у неї немає таку юрбу обробляти.

by

– Тітко Галю, забери мене до себе, – десятирічний Тимофій щосили стримував сльози. – Звичайно, – охоче кивнула вона, – все буде добре, – і притиснула до себе хлопця, що все-таки заплакав. Вона зробить усе, щоб забрати його із притулку. Господи, допоможи… Її старший брат одружився, коли їй було шістнадцять років. Спочатку Слава з Настею … Read more

Нас із братом мама виховувала сама, бо батько любив rорілку більше, ніж нас; поkинув він сім’ю, коли ми були ще маленькими. Життя у селі без чоловіка було дуже сkладним. Були часи, що ми навіть не мали. Тому я твердо вирішила, що поїду з села, вивчуся і спробую вирватися з цієї бід ності. Все майже так і починалося – після школи я одразу вступила до університету. Жила у гуртожитку. Там я познайомилася із жінкою, яка сиділа у нас на пропускному пункті. Вона зовсім не була схожа на її криkливих напарниць, її швидше можна було сплутати з викладачкою – за вишуканістю і в манерах, і в одязі. Звали її всі Ніна Карлівна. Я ближче познайомилася з цією жінкою, вона виявилася дуже цікавою співрозмовницею.

by

Нас із братом мама виховувала сама, бо батько любив rорілку більше, ніж нас; поkинув він сім’ю, коли ми були ще маленькими. Життя у селі без чоловіка було дуже сkладним. Були часи, що ми навіть не мали. Тому я твердо вирішила, що поїду з села, вивчуся і спробую вирватися з цієї бід ності. Все майже так … Read more

Костя, син 60-річної Тамари, подзвонив їй якось і каже: -Мамо, нас 4 людини, а ти одна. Давай знімемо тобі квартиру загородом, nлатитимемо за неї самі. Кості 35, є дружина та двоє маленьких дітей. Після весілля він привів дружину до будинку, де жив із матір’ю. Так і лишилися. Спочатку молодята хотіли накопичити на початковий внесок по іnотеці, але це, як виявилося, було не так просто. Ціни підскочили, прибутки вnали. Відкладали цю справу на найкращі часи, але вони чомусь так і не наступали. І ось вони вже давно не говорили про свою квартиру. Адже начебто живуть вони у великій квартирі, тут все є, і зручний район.

by

Костя, син 60-річної Тамари, подзвонив їй якось і каже: -Мамо, нас 4 людини, а ти одна. Давай знімемо тобі квартиру загородом, nлатитимемо за неї самі. Кості 35, є дружина та двоє маленьких дітей. Після весілля він привів дружину до будинку, де жив із матір’ю. Так і лишилися. Спочатку молодята хотіли накопичити на початковий внесок по … Read more

Я зайшла у вітальню — і сумка буквально випала з рук. Моя чиста, затишна кімната виглядала як буфет на вокзалі після набігу. На бежевому дивані валялися коробки з-під піци, деякі відкриті, із засохлими скоринками. На світлому килимі темні плями — то чи пиво, то чи соус. Усюди лушпиння від насіння і риб’яча луска: на столі, на підлозі, навіть на подушках. Штори задернуті, на столі — ціла батарея порожніх пляшок.

by

Після сорока з хвостиком вже не тягне на романтику з прогулянками під місяцем і нескінченними побаченнями. Хочеться простого — тепла, спокою і чаю на кухні удвох. Тому зустріч із Сергієм здалася мені справжнім виграшем. Сергій справляв враження надійної людини. Йому сорок п’ять, за плечима розлучення, стабільна робота, та й по господарству, здавалося, руки на місці. … Read more

— Марино? Це ти? Як?.. У нього перехопило подих. У голові промайнув спогад — лікарня, її сльози, його жорстокі слова…

by

Артем промовив це майже пошепки, не дивлячись на неї, а на інвалідний візок поруч — чужий, ненависний. Він дивився на нього, як на звіра, що роздер їхнє майбутнє. Марина сиділа мовчки, білі стіни лікарняної палати розпливалися перед очима від гарячих сліз. У голові досі гудів жах аварії, але це було ніщо в порівнянні з тією … Read more

«А як же, ніколи їй. Плакати пішла, переживати», – подумала Дарина. Їй завжди було шкода маму. Заміж вона так більше не вийшла, все переживала через батька. Дарині було десять років, коли батько повернувся з чергового відрядження і оголосив, що має іншу жінку, тому він подає на розлучення.

by

Дарині в соцмережах надійшло повідомлення від жінки з таким самим прізвищем, як у Дарини. Вона писала: – Дарино, привіт. Я дружина твого тата. Його не стало, приїжджайте на прощання. Далі були дата та адреса. «Неможе бути!» – Подумала Дарина і набрала номер телефону мами. – Мамо, батька не стало. Мамо, чого мовчиш? З тобою все … Read more

Колега постійно просила підвезти її додому, адже мені «по дорозі» (так у 40 хвилин). Одного разу я завезла її на кінцеву автобуса…вона навіть не піодозрзювала, який «сюрприз» на неї там чекатиме..

by

Почалося все, як це зазвичай буває восени, з нудного дощу. Сірий, типовий листопадовий вечір, кінець робочого дня. Ми з колегою — її звали Олена — одночасно вийшли з офісу. Вона працювала у сусідньому відділі, іноді ми перетиналися на кухні, перекидалися парою слів про погоду. Жодної дружби, просто стандартний набір офісної ввічливості. Помітивши, що я прямую … Read more