Юрій Бутусов, повідомляє.
Зараз знаходжусь в районі Северодонецька, день провів на трасі Лисичанськ- Бахмут. Тому можу повідомити що відбувається в цьому районі, і наскільки велика загроза.
Російські війська з району Попасної намагаються перерізати трасу Бахмут – Лисичанськ в районах сіл Яковлівка – Білогорівка – Берестове. Я був в усіх цих селах за день. Бої в цьому районі йдуть вже шість діб поспіль.
Вихід росіян до траси може означати що основний шлях комунікацій до Лисичанську та Северодонецька перерізаний, і ці міста можуть потрапити в оперативне оточення. Звичайно, наші це бачать та роблять може і не все, але дуже багато щоб цього не сталось.
Дуже багато.Оточення в такому разі буде не повним, бо залишиться ще один обхідний шлях постачання ю, але захистити цю другорядну дорогу буде вже важко. Звичайно, усі бачать карту, і багато питань виникає у тих, хто тримає фронт. Саме тому мені будо важливо побачити обстановку на власні очі і розповісти це усім.
Географічно противника від цієї траси відділяє всього лише один ряд висот.
А практично росіяни не можуть подолати цей останній рубіж, тому що неймовірний героїзм української піхоти та ефективність українськоі артилерії завдають великих втрат росіянам.
Важкі бої продовжуються. Але очевидно, що у російськоі армії теж не безмежні сили. Вони не здатні прорвати оборону , вони намагаються продавити.
В жодному місці противник не вийшов на трасу, не прострілює її прямою наводкою, але дорога піддається обстрілам артилерії, мінометів та ракет.
Траса небезпечна через обстріли, але усі атаки ворога наразі відбито. Зможу вас максимально інформувати про ситуацію. Я не все можу сказати зараз, бо йде війна, і ризики великі, але я нічого не забуваю в цьому секторі, і все з часом пригадаю.Українське командування розуміє обстановку, і вживає заходи. Заходи добре чутно та видно, тому що наша артилерія в цьому районі діє активно.
Наші кадрові частини у Северодонецьку та Лисичанську зберігають бойовий дух, керованість. За цими словами неможливо передати які потужні обстріли доводиться виносити, як попри втрати йдуть в бій, як тримаються наші воїни. Велика честь бути разом з ними. Але поступатись ворогу тут ніхто не збирається. Северодонецьк та Лисичанськ ми будемо обороняти до останньої можливості.
Мене питають бійці – «а ви не поїдете звідси?» Я розумію сенс цього питання і відповідаю, що я залишусь тут поки загрозу оточення не буде розбито разом з ударними російськими угрупованнями.
Так, у нас чимало організаційних проблем, я їх бачу, але я не сумніваюсь, що Україна має достатньо сил, щоб зірвати цей черговий наступ Путіна та перемогти у цій великій битві.
