Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “Був дуже потужний вибух”: у Дніпрі очевидці розповіли про пережите під час атаки дронами

“Був дуже потужний вибух”: у Дніпрі очевидці розповіли про пережите під час атаки дронами

Viktor
8 Листопада, 20258 Листопада, 2025 Коментарі Вимкнено до “Був дуже потужний вибух”: у Дніпрі очевидці розповіли про пережите під час атаки дронами

Унаслідок ворожої атаки на Дніпро постраждав цивільний будинок. Місцеві мешканці діляться пережитим шоком.

Про це пише Суспільне.

Місцева жителька Наталя розповіла, що під час вибуху перебувала вдома з дитиною і собакою:

«Що пам’ятаю? Просто був вибух, і я дивлюсь: рухнуло два поверхи. Моя квартира, вона взагалі знищена. Я не чула наближення “шахедів”, я не чула, але мого дому немає. Дякуємо Богу, всі живі».

Інша жінка, Любов, переселенка з Бахмута, яка повернулася до Дніпра рік тому, опинилася неподалік місця влучання:

«Росіяни, горіти вам у пеклі. Над нами летів “шахед”, ми це чули, і він пішов на приземлення. У нас просто вікна всі хвилею відкрилися. У нас дитина лежала на ліжку, вона з ліжка з’їхала. Був дуже потужний вибух».

Рятувальні служби продовжують працювати на місці трагедії. За попередніми даними, є постраждалі, серед них діти.

Джерело

Навігація записів

Тарас Цимбалюк показався з мамою і розсекретив, який коштовний подарунок їй зробив.
Стaло вiдомо про що дoмовився Оpбан з Тpампом. 

Related Articles

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Цікаве за сьогодні

  • Раптом хтось окликнув мене ззаду. Це був молодий хлопець, він йшов впевнено і швидко, наздогнав мене і запропонував допомогу. Я не відмовилася, розуміючи, що в будь-який момент можу впасти.
  • Прокинулася вона від дивного галасу, що долинав із кухні. Дзвенів посуд, грюкали дверцята холодильника. Спочатку вона подумала, що чоловік повернувся, але потім почула, що хтось співає. Голос був жіночим. – Схоже, я серйозно занедужала, у мене вже галю цинації. Але шум не припинявся. Оксана потихеньку встала і зазирнула на кухню. Побачене водночас і здивувало її, і розлютило.
  • Нарешті підвівся Степан Іванович. У залі стало тихо-тихо. Всі чекали: що ж подарує «найскупіший чоловік села»? Він повільно вийшов на середину залу. В руках він тримав стару, потерту шкіряну папку, перев’язану мотузкою. Його руки тремтіли. — Оленко… — почав він, і голос його, зазвичай твердий, раптом зірвався. — Я все життя щось беріг. Я жив однією думкою. Думав, що мені це дуже треба. Що без цього я не людина, а так… тінь. Він почав розв’язувати вузол. Пальці не слухалися. Нарешті він відкрив папку. Там не було конверта. Там були пачки грошей. Багато пачок. Різних років, різних номіналів, акуратно перев’язаних резинками. У залі запала така тиша, що було чути, як дзижчить муха на вікні. Марія прикрила рот долонею, Петро застиг на місці. — Я хотів машину… — продовжив Степан, дивлячись на внучку. — Ту саму, синю, яку в мене колись забрали. Я кожну копійку сюди клав. Не доїдав, не допивав. Думав, куплю її — і знову стану щасливим. Як тоді, в молодості. Він зробив крок до Оленки. — Але сидів я вчора на ґанку, дивився, як ти смієшся… І зрозумів. Машина — це залізо. Воно заіржавіє. А щастя — це не те, що стоїть у дворi
  • — Де чек? — Анатолій не вітався. Він стояв посеред кухні, як верховний суддя, і суворо дивився на Марину, яка ледь тримала важкі пакети з продуктами.
  • Синку, мені тут якось самотньо в селі… Може б я до вас на зиму перебралася? Буду онуків зі школи зустрічати, обіди варити. Назар помовчав, а потім відповів голосом, від якого Ганні захотілося плакати: — Мамо, ну ти ж знаєш, у нас квартира невелика. Дітям треба простір, невістка працює з дому… Тобі в селі краще буде, на свіжому повітрі. Ми будемо заїжджати. Того вечора Ганна довго сиділа на ґанку. Вона дивилася на дорогий ремонт, на нові вікна, які вона оплатила своїм здоров’ям, і зрозуміла страшну істину: вона купила дітям комфорт, але втратила материнство. Вона згадала всіх тих італійських стареньких, від яких діти відкуповувалися найнятими нянями. Тоді вона їх шкодувала, а тепер зрозуміла, що стала однією з них. Але Ганна не була б собою, якби опустила руки. Вона стільки років виживала серед чужих людей, то невже не виживе серед своїх? Вона перестала чекати вихідних, сподіваючись на приїзд дітей. Перестала готувати величезні порції їжі, яка потім пропадала в холодильнику. Ганна пішла до місцевої церкви. Там вона зустріла таких же «італійок», як і сама
  • І оце все? — Ганна Петрівна скривила губи так, ніби їй підсунули не іменинний торт, а шматок господарського мила. Вона обережно, двома пальчиками, підняла край подарункового паперу, наче боялася замазати свої ідеально доглянуті руки. — Знаєш, Любочко, краще б ти взагалі нічого не купувала, ніж так принижувати матір свого чоловіка перед гостями. На кухні, де ще мить тому дзвенів сміх і стукали виделки, раптом стало так тихо, що було чути, як на поверсі вище хтось соває стілець. Мій чоловік, Олег, повільно відклав серветку. Його обличчя, зазвичай м’яке і спокійне, раптом стало схожим на камінь. — Мамо, а ти зараз це мені в очі повтори, — сказав він тихим, але таким виразним голосом, що в мене по спині пробігли мурашки. — Тільки повільно. Щоб я кожне слово розібрав. Гості за столом завмерли. Дядько Степан, який саме збирався налити собі домашньої наливки, так і застиг з карафою в руці. Тітка Марія перестала жувати свій улюблений салат і втупилася в тарілку
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes