Автор: Viktor

“– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

Коментарі Вимкнено до “– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

“– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах…

Володя, так звали однокласника, жив в іншому районі, тут він опинився випадково, колись вони навіть зустрічалися, але не вийшло, не вийшло в них кохання… -Катя, а я тебе любив по-справжньому тоді, мені було дуже неприємно, коли ти пішла. -Володю, хіба? Ми ж, здається, обоє вирішили, що нам це не потрібно, і розлучилися друзями.

Коментарі Вимкнено до Володя, так звали однокласника, жив в іншому районі, тут він опинився випадково, колись вони навіть зустрічалися, але не вийшло, не вийшло в них кохання… -Катя, а я тебе любив по-справжньому тоді, мені було дуже неприємно, коли ти пішла. -Володю, хіба? Ми ж, здається, обоє вирішили, що нам це не потрібно, і розлучилися друзями.

Микола йшов від Катерини довго… Довго і важко. Він вже, напевно, в сотий раз перевірив свою валізу, виклав усе з…

Коли я повернулась в Україну, щоб познайомити Антоніо з мамою, то зустріла Дениса, свого колишнього чоловіка. Він не впізнав мене, навіть. І далі сказав те, чого я геть не чекала.

Коментарі Вимкнено до Коли я повернулась в Україну, щоб познайомити Антоніо з мамою, то зустріла Дениса, свого колишнього чоловіка. Він не впізнав мене, навіть. І далі сказав те, чого я геть не чекала.

Колишній чоловік був шокований, коли побачив мене через 5 років. Справа в тому, що Денис (мій тепер колишній чоловік) зрадив…

 Ні, Іро, на мене не розраховуй! Вийшла заміж – будь тепер за чоловіком, а не за мною. Мені тут чужа людина в хаті не потрібна, – відрізала мати

Коментарі Вимкнено до  Ні, Іро, на мене не розраховуй! Вийшла заміж – будь тепер за чоловіком, а не за мною. Мені тут чужа людина в хаті не потрібна, – відрізала мати

– Ні, Іро, на мене не розраховуй! Вийшла заміж – будь тепер за чоловіком, а не за мною. Мені тут…

Як продаси ти тітчин будинок, їздитимемо щоліта на курорт, насолоджуватимемося… Море, це тобі не річка якась…

Коментарі Вимкнено до Як продаси ти тітчин будинок, їздитимемо щоліта на курорт, насолоджуватимемося… Море, це тобі не річка якась…

Автобус повернув із шосе на ґрунтову сільську дорогу. До села залишалося їхати близько трьох кілометрів. В автобусі їхали лише два…

Тієї ночі він бурмотів уві сні хмільним, незв’язним шепотом. Марина чула уривки фраз.– Він правий, Сергію… Каже, хто вона мені? Чужа кров… Виросте – і знай як звали… А брат… брат завжди брат… На нього можна покластися… У старості хто склянку води подасть? Вона? Вона мені ніхто?..

Коментарі Вимкнено до Тієї ночі він бурмотів уві сні хмільним, незв’язним шепотом. Марина чула уривки фраз.– Він правий, Сергію… Каже, хто вона мені? Чужа кров… Виросте – і знай як звали… А брат… брат завжди брат… На нього можна покластися… У старості хто склянку води подасть? Вона? Вона мені ніхто?..

Марина стояла біля плити, перевертала на сковороді рум’яні сирники. Ліза, її дванадцятирічна дочка, сиділа за кухонним столом і захоплено розповідала…

Це наша родинна традиція! Ми ж одна сім’я, хіба забула?!” – кричала свекруха. Я не розумію одного – що це за мода така в родичів пішла? Чому от всі гадають, що от просто це наш священний обов’язок?.. Такі “традиції” вже не сила терпіти, тому нарешті вирішила поставити крапку.

Коментарі Вимкнено до Це наша родинна традиція! Ми ж одна сім’я, хіба забула?!” – кричала свекруха. Я не розумію одного – що це за мода така в родичів пішла? Чому от всі гадають, що от просто це наш священний обов’язок?.. Такі “традиції” вже не сила терпіти, тому нарешті вирішила поставити крапку.

У мого Остапа дуже велика родина. Троє старших братів, їх жінки. Потім батьки, дві тітки зі сторони свекрухи Ольги Михайлівни…

Я вирішила розповісти про дивну поведінку свекрухи подругам, на що вони мені сказали: – Так не буває. – Вона щось замислила. – Не довіряй їй. Це мене насторожувало ще більше. Коли я хотіла запросити гостей і запитала дозволу, відповідь Галини Михайлівни мене щиро вразила.

Коментарі Вимкнено до Я вирішила розповісти про дивну поведінку свекрухи подругам, на що вони мені сказали: – Так не буває. – Вона щось замислила. – Не довіряй їй. Це мене насторожувало ще більше. Коли я хотіла запросити гостей і запитала дозволу, відповідь Галини Михайлівни мене щиро вразила.

Ніколи не думала, що мені пощастить зі свекрухою. Коли ми з чоловіком одружились – власного житла у нас не було,…

Братику! Ну ти даєш, який палац відгрохав! А можна в тебе пару днів пожити? У відрядженні недалеко, а в готелі гроші віддавати шкода

Коментарі Вимкнено до Братику! Ну ти даєш, який палац відгрохав! А можна в тебе пару днів пожити? У відрядженні недалеко, а в готелі гроші віддавати шкода

Оксана стояла біля вікна другого поверху і дивилася на ділянку, де робітники добивали останні дошки на терасі. Будинок їхньої мрії…

Минув рік. Настя і Богдан більше не вигадували казок про ремонт. Якщо телефонував хтось із тих, хто хотів просто пожити на дурняк, Настя спокійно відповідала: — Вибачте, ми цього року приймаємо гостей тільки за попередньою домовленістю і на платній основі, бо витрати дуже зросли. Більшість відсіювалася сама собою. На диво, Олена та Люда більше не дзвонили — мабуть, образа була сильнішою за бажання безкоштовного моря. Мама Насті спочатку трохи побурчала, але побачивши, що донька стала спокійнішою і щасливішою, теж заспокоїлася. А в серпні до них знову приїхав Сашко. Цього разу сам. Він підпрацював на канікулах, зібрав трохи грошей і привіз Насті величезний букет її улюблених лілій та купу делікатесів для Богдана. — Я просто хотів подякувати, — сказав він, ніяковіючи. — Те літо врятувало мої стосунки з батьками. Я зрозумів, як це — коли тебе поважають, і як важливо поважати інших

Коментарі Вимкнено до Минув рік. Настя і Богдан більше не вигадували казок про ремонт. Якщо телефонував хтось із тих, хто хотів просто пожити на дурняк, Настя спокійно відповідала: — Вибачте, ми цього року приймаємо гостей тільки за попередньою домовленістю і на платній основі, бо витрати дуже зросли. Більшість відсіювалася сама собою. На диво, Олена та Люда більше не дзвонили — мабуть, образа була сильнішою за бажання безкоштовного моря. Мама Насті спочатку трохи побурчала, але побачивши, що донька стала спокійнішою і щасливішою, теж заспокоїлася. А в серпні до них знову приїхав Сашко. Цього разу сам. Він підпрацював на канікулах, зібрав трохи грошей і привіз Насті величезний букет її улюблених лілій та купу делікатесів для Богдана. — Я просто хотів подякувати, — сказав він, ніяковіючи. — Те літо врятувало мої стосунки з батьками. Я зрозумів, як це — коли тебе поважають, і як важливо поважати інших

Кажуть, що справжній характер родичів пізнається не за святковим столом, а тоді, коли ти переїжджаєш жити до моря. — І…