Автор: Viktor

– Зрозумій: зрадив він, ця жінка тут зовсім ні до чого. Розлучайся і справа з кінцем. – Як ти з татом? – Так. Для мене жити в обмані було неприпустимо

Коментарі Вимкнено до – Зрозумій: зрадив він, ця жінка тут зовсім ні до чого. Розлучайся і справа з кінцем. – Як ти з татом? – Так. Для мене жити в обмані було неприпустимо

– Зрозумій: зрадив він, ця жінка тут зовсім ні до чого. Розлучайся і справа з кінцем. – Як ти з…

Я вийшла у коридор, не знаючи як перевірити, що він говорить правду. Ані імені, ані адреси тої жінки у мене не було, ще й не зрозуміло, чи справді мій чоловік до неї ходить. Як я шкодувала, що не спитала, як її звати, могла б у соцмережах її знайти.

Коментарі Вимкнено до Я вийшла у коридор, не знаючи як перевірити, що він говорить правду. Ані імені, ані адреси тої жінки у мене не було, ще й не зрозуміло, чи справді мій чоловік до неї ходить. Як я шкодувала, що не спитала, як її звати, могла б у соцмережах її знайти.

— Звідки у Вас мій браслет? – Я випадково побачила на незнайомій жінці дорогий подарунок своєї прабабусі, коли пішла у…

Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки.

Коментарі Вимкнено до Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки.

Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами…

Мабуть, у напівтемряві коридору підсліпуватими очима вона мене не впізнала. Воно й не дивно. Скільки років минуло з того часу, як я бігала в цьому дворі дівчиськом. А зараз я приїжджала рідко, справи. Найчастіше дзвонила. – Позавчора ще, – зашепотіла змовницьким голосом Тамара Іванівна. – Приїжджали якісь люди. Вантажили речі в машину, а квартиру на продаж виставлено, я сама бачила. – А куди вона поїхала? – Розгублено запитала я. – Адресу знаєте?

Коментарі Вимкнено до Мабуть, у напівтемряві коридору підсліпуватими очима вона мене не впізнала. Воно й не дивно. Скільки років минуло з того часу, як я бігала в цьому дворі дівчиськом. А зараз я приїжджала рідко, справи. Найчастіше дзвонила. – Позавчора ще, – зашепотіла змовницьким голосом Тамара Іванівна. – Приїжджали якісь люди. Вантажили речі в машину, а квартиру на продаж виставлено, я сама бачила. – А куди вона поїхала? – Розгублено запитала я. – Адресу знаєте?

– Алісо, не їзди ти до неї більше. Чуєш мене? – повчально говорила мама в слухавку. – Не їзди, я…

– Збирай речі і йди, – заявив дружині Сергій. – До мами чи, куди хочеш. Мені байдуже. – Ти серйозно? – ахнула Віка. – Звісно! – сказав той. – Я від вас втомився. І від тебе, і від малого. Від вас тільки галас. Віка мовчки зібрала документи й цінності, пару костюмів Мишку і замовила таксі до своєї мами…

Коментарі Вимкнено до – Збирай речі і йди, – заявив дружині Сергій. – До мами чи, куди хочеш. Мені байдуже. – Ти серйозно? – ахнула Віка. – Звісно! – сказав той. – Я від вас втомився. І від тебе, і від малого. Від вас тільки галас. Віка мовчки зібрала документи й цінності, пару костюмів Мишку і замовила таксі до своєї мами…

– Мені набридло це все! Знаєш, я зрозумів, що не готовий до сім’ї, – заявив чоловік. – Сергію… – прошепотіла…

Я полізла в шафу, грошей на продукти на Різдво бракувало. Та раптом побачила, що наші заощадження кудись зникли

Коментарі Вимкнено до Я полізла в шафу, грошей на продукти на Різдво бракувало. Та раптом побачила, що наші заощадження кудись зникли

Різдво – завжди було нашим улюбленим святом. Новий рік ми святкуємо скромно, а от на Святвечір столи гарні накриваємо. Тож…

— Все, коханий, досить. Мені все набридло. — Що тобі набридло? — з тугою запитав Ваня, передчуваючи біду. — Життя таке набридло. А особливо набридли твої тварини. Собаки, кішки, папуги. Хочу жити спокійно, без зайвого тягаря. — А я? Я що, теж тягар?

Коментарі Вимкнено до — Все, коханий, досить. Мені все набридло. — Що тобі набридло? — з тугою запитав Ваня, передчуваючи біду. — Життя таке набридло. А особливо набридли твої тварини. Собаки, кішки, папуги. Хочу жити спокійно, без зайвого тягаря. — А я? Я що, теж тягар?

У суботу від Івана пішла дружина. Спокійно так пішла, без скандалу. Зібрала речі і сказала: — Все, коханий, досить. Мені…

– Ніночко, можеш дати мені ключі від своєї квартири? – зателефонувала мені мама з самого ранку з доволі дивним питанням. Я давно живу окрему, мені 38 років, я незаміжня, дітей не маю, сама живу у своїй новенькій двокімнатній квартирі, яку я придбала своїми силами. Мама живе окремо у своїй двокімнатній квартирі, в якій ми з сестрою народилися і виросли. З мамою у мене склалися доволі прохолодні стосунки, тому ми з нею мало спілкуємося, і мене неабияк здивував той факт, що їй потрібні ключі від мого помешкання. – Дозволь поцікавитися, а навіщо тобі ключі від моєї квартири? – питаю. – Я планую до тебе переїхати. На наступному тижні, – спокійно відповідає. – Не зрозуміла…

Коментарі Вимкнено до – Ніночко, можеш дати мені ключі від своєї квартири? – зателефонувала мені мама з самого ранку з доволі дивним питанням. Я давно живу окрему, мені 38 років, я незаміжня, дітей не маю, сама живу у своїй новенькій двокімнатній квартирі, яку я придбала своїми силами. Мама живе окремо у своїй двокімнатній квартирі, в якій ми з сестрою народилися і виросли. З мамою у мене склалися доволі прохолодні стосунки, тому ми з нею мало спілкуємося, і мене неабияк здивував той факт, що їй потрібні ключі від мого помешкання. – Дозволь поцікавитися, а навіщо тобі ключі від моєї квартири? – питаю. – Я планую до тебе переїхати. На наступному тижні, – спокійно відповідає. – Не зрозуміла…

– Ніночко, можеш дати мені ключі від своєї квартири? – зателефонувала мені мама з самого ранку з доволі дивним питанням….

— Це вже не твій пес. Тепер його звати Бродяга, і я його не віддам. Ти навіть не уявляєш, через що він пройшов! Я його витягувала з того світу, він ледь не пoмер у мене на руках!

Коментарі Вимкнено до — Це вже не твій пес. Тепер його звати Бродяга, і я його не віддам. Ти навіть не уявляєш, через що він пройшов! Я його витягувала з того світу, він ледь не пoмер у мене на руках!

— Це вже не твій пес. Тепер його звати Бродяга, і я його не віддам. Ти навіть не уявляєш, через…