Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • Viktor
  • Page 19

Автор: Viktor

Ігор з дружиною Оксаною закінчили будивати свій будинок, перевезли речі та переїхали. – Треба ж і новосілля відзначити! – сказав якось Ігор. – Я тільки «за»! – усміхнулася Оксана. – То давай, всіх наших зберемо в неділю, – вирішив Ігор і став обдзвонювати рідних та друзів. В неділю з самого ранку Оксана клопотала на кухні, накрутила голубців, запекла курочку, накришила різних салатів. Почали сходитися гості. Всі сіли за стіл, веселилися, розмовлояли. Але Ігор з Оксаною навіть уявити не могли, який «сюрприз» підготували їм їхні гості

Ігор з дружиною Оксаною закінчили будивати свій будинок, перевезли речі та переїхали. – Треба ж і новосілля відзначити! – сказав якось Ігор. – Я тільки «за»! – усміхнулася Оксана. – То давай, всіх наших зберемо в неділю, – вирішив Ігор і став обдзвонювати рідних та друзів. В неділю з самого ранку Оксана клопотала на кухні, накрутила голубців, запекла курочку, накришила різних салатів. Почали сходитися гості. Всі сіли за стіл, веселилися, розмовлояли. Але Ігор з Оксаною навіть уявити не могли, який «сюрприз» підготували їм їхні гості

Viktor
4 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ігор з дружиною Оксаною закінчили будивати свій будинок, перевезли речі та переїхали. – Треба ж і новосілля відзначити! – сказав якось Ігор. – Я тільки «за»! – усміхнулася Оксана. – То давай, всіх наших зберемо в неділю, – вирішив Ігор і став обдзвонювати рідних та друзів. В неділю з самого ранку Оксана клопотала на кухні, накрутила голубців, запекла курочку, накришила різних салатів. Почали сходитися гості. Всі сіли за стіл, веселилися, розмовлояли. Але Ігор з Оксаною навіть уявити не могли, який «сюрприз» підготували їм їхні гості

Ігор з дружиною Оксаною закінчили будивати свій будинок, перевезли речі та переїхали. – Треба ж і новосілля відзначити! – сказав…

У Юлі був день народження. Вона прокинулась, приготувала салатик, омлет і вони з її чоловіком сіли снідати. Раптом пролунав дзвінок у двері. – Гостям рано ще, – здивувалася Юля. Ігор пішов у коридор відкривати. Через п’ять хвилин він зайшов на кухню з букетом троянд. Ігор здивовано дивився то на дружину, то на квіти. Чоловік діставав з букета листівку. «Люба моя Юлечко! З Днем народження! Щастя, любові, здійснення всіх мрій! Твій Женя…» – прочитав він вголос. На кухні запала тиша. Ігор зиркнув на дружину. Він не розумів, що відбувається

У Юлі був день народження. Вона прокинулась, приготувала салатик, омлет і вони з її чоловіком сіли снідати. Раптом пролунав дзвінок у двері. – Гостям рано ще, – здивувалася Юля. Ігор пішов у коридор відкривати. Через п’ять хвилин він зайшов на кухню з букетом троянд. Ігор здивовано дивився то на дружину, то на квіти. Чоловік діставав з букета листівку. «Люба моя Юлечко! З Днем народження! Щастя, любові, здійснення всіх мрій! Твій Женя…» – прочитав він вголос. На кухні запала тиша. Ігор зиркнув на дружину. Він не розумів, що відбувається

Viktor
4 Березня, 20264 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до У Юлі був день народження. Вона прокинулась, приготувала салатик, омлет і вони з її чоловіком сіли снідати. Раптом пролунав дзвінок у двері. – Гостям рано ще, – здивувалася Юля. Ігор пішов у коридор відкривати. Через п’ять хвилин він зайшов на кухню з букетом троянд. Ігор здивовано дивився то на дружину, то на квіти. Чоловік діставав з букета листівку. «Люба моя Юлечко! З Днем народження! Щастя, любові, здійснення всіх мрій! Твій Женя…» – прочитав він вголос. На кухні запала тиша. Ігор зиркнув на дружину. Він не розумів, що відбувається

У Юлі був день народження. Вона прокинулась, приготувала салатик, омлет і вони з її чоловіком сіли снідати. Раптом пролунав дзвінок…

І це все, що я заслужила? Торт у пластиковій упаковці? Я не можу повірити, що власний син і невістка нічого мені не купили, не принесли бодай якоїсь дрібнички на пам’ять про таку дату! Ольга стояла посеред кухні, втупившись у стіл, і її плечі дрібно тремтіли. Хвилину тому зачинилися двері — Андрій з Оксаною та дітьми поїхали додому, бо малим завтра в садок, а синові рано на зміну. На білій святковій скатертині, яку Ольга ретельно крохмалила два дні, тепер панував хаос: липкі крихти, розлитий чай, кілька зім’ятих серветок і самотній букет хризантем у високій вазі — дарунок сусідки баби Галі. Шістдесят років. Ювілей. Дата, про яку Ольга мріяла, мабуть, останніх пів року. Вона уявляла, як прийдуть гості, як син урочисто вручить їй щось особливе, щось таке, що можна поставити на поличку або вдягнути на свято і з гордістю сказати подругам: «Це мій Андрійко подарував!». А натомість — оце. Порожня пластикова кришка від магазинного торта зі штампом «Свіжий»

І це все, що я заслужила? Торт у пластиковій упаковці? Я не можу повірити, що власний син і невістка нічого мені не купили, не принесли бодай якоїсь дрібнички на пам’ять про таку дату! Ольга стояла посеред кухні, втупившись у стіл, і її плечі дрібно тремтіли. Хвилину тому зачинилися двері — Андрій з Оксаною та дітьми поїхали додому, бо малим завтра в садок, а синові рано на зміну. На білій святковій скатертині, яку Ольга ретельно крохмалила два дні, тепер панував хаос: липкі крихти, розлитий чай, кілька зім’ятих серветок і самотній букет хризантем у високій вазі — дарунок сусідки баби Галі. Шістдесят років. Ювілей. Дата, про яку Ольга мріяла, мабуть, останніх пів року. Вона уявляла, як прийдуть гості, як син урочисто вручить їй щось особливе, щось таке, що можна поставити на поличку або вдягнути на свято і з гордістю сказати подругам: «Це мій Андрійко подарував!». А натомість — оце. Порожня пластикова кришка від магазинного торта зі штампом «Свіжий»

Viktor
4 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до І це все, що я заслужила? Торт у пластиковій упаковці? Я не можу повірити, що власний син і невістка нічого мені не купили, не принесли бодай якоїсь дрібнички на пам’ять про таку дату! Ольга стояла посеред кухні, втупившись у стіл, і її плечі дрібно тремтіли. Хвилину тому зачинилися двері — Андрій з Оксаною та дітьми поїхали додому, бо малим завтра в садок, а синові рано на зміну. На білій святковій скатертині, яку Ольга ретельно крохмалила два дні, тепер панував хаос: липкі крихти, розлитий чай, кілька зім’ятих серветок і самотній букет хризантем у високій вазі — дарунок сусідки баби Галі. Шістдесят років. Ювілей. Дата, про яку Ольга мріяла, мабуть, останніх пів року. Вона уявляла, як прийдуть гості, як син урочисто вручить їй щось особливе, щось таке, що можна поставити на поличку або вдягнути на свято і з гордістю сказати подругам: «Це мій Андрійко подарував!». А натомість — оце. Порожня пластикова кришка від магазинного торта зі штампом «Свіжий»

— І це все, що я заслужила? Торт у пластиковій упаковці? Я не можу повірити, що власний син і невістка…

Лесю, ти ж знаєш маму. Вона образиться. Вона вважає, що раз ділянка була їхня, то вони тут господарі. Давай просто перетерпимо це літо. Восени все приберемо. — «Восени приберемо»? — Леся гірко всміхнулася. — Ні, Павло. Ми приберемо все зараз. Або я зроблю те, що тобі дуже не сподобається. — Лесю, не починай! — Павло раптом зірвався на крик. — Ти завжди все ускладнюєш! Це просто грядки! Досить поводитися як королева! Він пройшов повз неї в будинок, залишивши дружину саму серед грядок і пластикових пляшок. Суботній ранок почався не з кави. Леся прокинулася від того, що хтось безцеремонно порпався у її шафі. Вона підхопилася і побачила Галину Петрівну, яка перебирала її речі. — Що ви тут робите? — вигукнула Леся

Лесю, ти ж знаєш маму. Вона образиться. Вона вважає, що раз ділянка була їхня, то вони тут господарі. Давай просто перетерпимо це літо. Восени все приберемо. — «Восени приберемо»? — Леся гірко всміхнулася. — Ні, Павло. Ми приберемо все зараз. Або я зроблю те, що тобі дуже не сподобається. — Лесю, не починай! — Павло раптом зірвався на крик. — Ти завжди все ускладнюєш! Це просто грядки! Досить поводитися як королева! Він пройшов повз неї в будинок, залишивши дружину саму серед грядок і пластикових пляшок. Суботній ранок почався не з кави. Леся прокинулася від того, що хтось безцеремонно порпався у її шафі. Вона підхопилася і побачила Галину Петрівну, яка перебирала її речі. — Що ви тут робите? — вигукнула Леся

Viktor
4 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Лесю, ти ж знаєш маму. Вона образиться. Вона вважає, що раз ділянка була їхня, то вони тут господарі. Давай просто перетерпимо це літо. Восени все приберемо. — «Восени приберемо»? — Леся гірко всміхнулася. — Ні, Павло. Ми приберемо все зараз. Або я зроблю те, що тобі дуже не сподобається. — Лесю, не починай! — Павло раптом зірвався на крик. — Ти завжди все ускладнюєш! Це просто грядки! Досить поводитися як королева! Він пройшов повз неї в будинок, залишивши дружину саму серед грядок і пластикових пляшок. Суботній ранок почався не з кави. Леся прокинулася від того, що хтось безцеремонно порпався у її шафі. Вона підхопилася і побачила Галину Петрівну, яка перебирала її речі. — Що ви тут робите? — вигукнула Леся

— Мамо? Тату? — Павло вискочив у вітальню в одних шортах, розгублено протираючи очі. — Ви чого так рано? Ми…

– Хочете моє майно, то вам доведеться виконувати все, що в цьому списку! – Такого діти від мене не чекали. Та я просто вибору не мала

– Хочете моє майно, то вам доведеться виконувати все, що в цьому списку! – Такого діти від мене не чекали. Та я просто вибору не мала

Viktor
4 Березня, 20264 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Хочете моє майно, то вам доведеться виконувати все, що в цьому списку! – Такого діти від мене не чекали. Та я просто вибору не мала

На заробітки я поїхала ще тоді, коли ніхто цього не робив. Добиралась нелегально, було мені дуже страшно. Та робила це…

Цілий тиждень Світлана мала працювати дистанційно, тому постійно перебувала вдома. Їй подобалася нова квартира, особливо подобалося усвідомлювати, що саме вона тут господиня. Дівчина взагалі нікуди не виходила кілька днів. Сергій сам після роботи заходив у магазин, купував якісь продукти і молоді люди влаштовували романтичні вечори. Так було і цього дня. Світлана готувала салат на кухні, а Сергій тільки-но прийняв душ, як раптом хтось подзвонив у двері. На порозі стояла сусідка знизу.

Цілий тиждень Світлана мала працювати дистанційно, тому постійно перебувала вдома. Їй подобалася нова квартира, особливо подобалося усвідомлювати, що саме вона тут господиня. Дівчина взагалі нікуди не виходила кілька днів. Сергій сам після роботи заходив у магазин, купував якісь продукти і молоді люди влаштовували романтичні вечори. Так було і цього дня. Світлана готувала салат на кухні, а Сергій тільки-но прийняв душ, як раптом хтось подзвонив у двері. На порозі стояла сусідка знизу.

Viktor
4 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Цілий тиждень Світлана мала працювати дистанційно, тому постійно перебувала вдома. Їй подобалася нова квартира, особливо подобалося усвідомлювати, що саме вона тут господиня. Дівчина взагалі нікуди не виходила кілька днів. Сергій сам після роботи заходив у магазин, купував якісь продукти і молоді люди влаштовували романтичні вечори. Так було і цього дня. Світлана готувала салат на кухні, а Сергій тільки-но прийняв душ, як раптом хтось подзвонив у двері. На порозі стояла сусідка знизу.

– Мамо, ви перевіряли, хто по сусідству живе, коли квартиру купували? – голос Світлани зрадницьки здригнувся і мати це помітила….

Ольга збирала сумки і плакала. Вранці чоловік повідомив, що покохав іншу, а Олі не місце у його квартирі. Раптом у двері подзвонили. – Напевно Сашко передумав, – зраділа Ольга. Але на порозі був не чоловік, а свекруха. Антоніна Вікторівна зайшла і побачила сумки в коридорі. – Розбирай валізи, – раптом сказала вона. – Сашко мене покинув. І сказав, щоб я забиралася з його квартири, – схлипнула Оля. – Та знаю я! Ось тримай, – свекруха поклала на стіл якусь папку. Оля відкрила її і застигла від побаченого

Ольга збирала сумки і плакала. Вранці чоловік повідомив, що покохав іншу, а Олі не місце у його квартирі. Раптом у двері подзвонили. – Напевно Сашко передумав, – зраділа Ольга. Але на порозі був не чоловік, а свекруха. Антоніна Вікторівна зайшла і побачила сумки в коридорі. – Розбирай валізи, – раптом сказала вона. – Сашко мене покинув. І сказав, щоб я забиралася з його квартири, – схлипнула Оля. – Та знаю я! Ось тримай, – свекруха поклала на стіл якусь папку. Оля відкрила її і застигла від побаченого

Viktor
4 Березня, 20264 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ольга збирала сумки і плакала. Вранці чоловік повідомив, що покохав іншу, а Олі не місце у його квартирі. Раптом у двері подзвонили. – Напевно Сашко передумав, – зраділа Ольга. Але на порозі був не чоловік, а свекруха. Антоніна Вікторівна зайшла і побачила сумки в коридорі. – Розбирай валізи, – раптом сказала вона. – Сашко мене покинув. І сказав, щоб я забиралася з його квартири, – схлипнула Оля. – Та знаю я! Ось тримай, – свекруха поклала на стіл якусь папку. Оля відкрила її і застигла від побаченого

Ольга збирала сумки і плакала. Вранці чоловік повідомив, що покохав іншу, а Олі не місце у його квартирі. Раптом у…

—Олю, знайомся, це Лена!.. Я ледь не захлинулася чаєм. Їй було 39.. виглядала як з картинки: ідеальний манікюр, дорогий аромат парфумів. А тато поруч із нею сяяв, мов начищена монета.. В один вечір, я відкрила очі татові просто увімкнувши диктофон, поки вона думала, що вдома нікого немає…..Я ще не знала з ким зв’язлася.

—Олю, знайомся, це Лена!.. Я ледь не захлинулася чаєм. Їй було 39.. виглядала як з картинки: ідеальний манікюр, дорогий аромат парфумів. А тато поруч із нею сяяв, мов начищена монета.. В один вечір, я відкрила очі татові просто увімкнувши диктофон, поки вона думала, що вдома нікого немає…..Я ще не знала з ким зв’язлася.

Viktor
4 Березня, 20264 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до —Олю, знайомся, це Лена!.. Я ледь не захлинулася чаєм. Їй було 39.. виглядала як з картинки: ідеальний манікюр, дорогий аромат парфумів. А тато поруч із нею сяяв, мов начищена монета.. В один вечір, я відкрила очі татові просто увімкнувши диктофон, поки вона думала, що вдома нікого немає…..Я ще не знала з ким зв’язлася.

Мій батько — найзвичайніший чоловік: поважає риболовлю, передивляється старі комедії й вважає вареники зі сметаною найкращою стравою у світі. Після…

В анкетах для знайомств нерідко пишуть: «Шукаю жінку для затишку й тепла». Звучить майже зворуливо. Я жінка вже не юна, мені 55, життя мене навчило, здається, з головою все гаразд. І все одно примудрилася потрапити в цю пастку — як карась на наживку. Я навіть уявити не могла, який «сюрприз» на мене чекатиме..

В анкетах для знайомств нерідко пишуть: «Шукаю жінку для затишку й тепла». Звучить майже зворуливо. Я жінка вже не юна, мені 55, життя мене навчило, здається, з головою все гаразд. І все одно примудрилася потрапити в цю пастку — як карась на наживку. Я навіть уявити не могла, який «сюрприз» на мене чекатиме..

Viktor
4 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до В анкетах для знайомств нерідко пишуть: «Шукаю жінку для затишку й тепла». Звучить майже зворуливо. Я жінка вже не юна, мені 55, життя мене навчило, здається, з головою все гаразд. І все одно примудрилася потрапити в цю пастку — як карась на наживку. Я навіть уявити не могла, який «сюрприз» на мене чекатиме..

В анкетах для знайомств нерідко трапляється формулювання: «Шукаю жінку для затишку й тепла». Звучить майже зворушливо, ніби реклама м’якого пледа…

Весілля йшло повним ходом. Аж тут до зали зайшла Марія. Наречена напружилася. – Чому вона сюди прийшла? – запитала Оксана. – Спокійно, люба – відповів Олег. У Оксани потемніло в очах, коли Марія підійшла до мікрофону. – Доброго дня всім, мене звуть Марія. Я працюю на Олега Андрійовича. Мене ніхто не запрошували сюди. Але я прийшла. Я прийшла щоб сказати …

Весілля йшло повним ходом. Аж тут до зали зайшла Марія. Наречена напружилася. – Чому вона сюди прийшла? – запитала Оксана. – Спокійно, люба – відповів Олег. У Оксани потемніло в очах, коли Марія підійшла до мікрофону. – Доброго дня всім, мене звуть Марія. Я працюю на Олега Андрійовича. Мене ніхто не запрошували сюди. Але я прийшла. Я прийшла щоб сказати …

Viktor
4 Березня, 20264 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Весілля йшло повним ходом. Аж тут до зали зайшла Марія. Наречена напружилася. – Чому вона сюди прийшла? – запитала Оксана. – Спокійно, люба – відповів Олег. У Оксани потемніло в очах, коли Марія підійшла до мікрофону. – Доброго дня всім, мене звуть Марія. Я працюю на Олега Андрійовича. Мене ніхто не запрошували сюди. Але я прийшла. Я прийшла щоб сказати …

Весілля йшло повним ходом, аж тут, раптово, до святкової зали зайшла Марія. Наречена напружилася. – Чому вона сюди прийшла? –…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • Минуло вже п’ять років, як ми зіграли весілля… Мені зараз 60 років, а чоловікові – 65 років… Нічого дивного, що я вийшла заміж у 55 років…
  • – Навіть зараз, на мій ювілей, діти вирішили, що мамі-заробітчанці, у якої, на їхню думку, «все є» – жоден подарунок не потрібний, навіщо витрачатися
  • Мамо… Ви це серйозно? Ну, тобто, ми теж скучили, але… Ви ж знаєте, у нас тут ремонт у розпалі. Майстри тільки половину зробили, скрізь пил, матеріали розкидані. Ми ще навіть вашу кімнату не починали приводити до ладу. Може, ви ще трохи там затримаєтеся? Поки все закінчимо? Ольга відчула, як холодний клубок підкочується до горла. Вона нічого не сказала, лише коротко відповіла, що подумає, і набрала номер старшого сина. Дмитро вислухав новину ще холодніше. Невістка, яка була поруч, навіть не намагалася притишити голос. — Мамо, а ви про нас подумали? — запитав син. — У нас же виплати за квартиру щомісяця. Суми чималі. Якщо ви зараз кинете роботу, як ми будемо з цим справлятися? Нам ще стільки років платити. Ви ж знаєте, які зараз часи, стабільності ніякої. Може, ви знайдете там іншу родину? Хоча б на рік-два
  • Маринко! Та що ти таке верзеш? — обурилася Віра словам сетри. — Ти думаєш, я своїх дітей не знаю? Альонка з Павликом — золоті діти. Вони кожні вихідні приїздять, допомагають нам з батьком в село. Марина, її молодша сестра, яка приїхала «на гостину», присунулася ближче. — Не знаєш ти їх, Віро, зовсім не знаєш! На власні вуха чула, як твоя Альона чоловікові на кухні казала: «Мама з татом зовсім від села не відмиваються, соромно мені перед партнерами по бізнесу їх показувати». А Павло тільки кивав та підтакував! Мовляв, треба б ці зв’язки потроху обривати, щоб імідж не псували. Віра Сергіївна завмерла. — Брешеш ти, — нарешті вимовила вона, але в очах уже забриніли сльози. — Та нащо мені брехати? — Марина з удаваною жалістю зітхнула і відрізала собі ще шматок пирога. — Зайшла я до них у Вінниці, думала, чаю поп’ємо. А вони на кухні зачинилися і шепочуться. Думали, я в передпокої взуття знімаю, а я вже біля дверей була. Все чула! Альонка ще так презирливо сказала: «Пора вже, мабуть, цей зв’язок з сільськими батьками перерізати»
  • Сергію, це востаннє. Більше не приходь як гість. Якщо ти не можеш бути частиною нашої родини щодня, то не приходь зовсім. Алінці потрібен батько, а не свято за розкладом. А мені потрібен спокій. Він намагався щось пояснити, говорив про складні обставини, про те, як йому важко розриватися. Але я вперше слухала його і не відчувала жалю. Я бачила перед собою людину, якій просто зручно жити на два доми, не приймаючи жодних рішень. Він пішов. Цього разу я не плакала. Я відчула неймовірне полегшення, ніби з моїх плечей зняли важкий камінь, який я несла сім років. Перші тижні були непростими. Телефон мовчав, Сергій спочатку ображався, потім намагався задобрити повідомленнями, але я була непохитною. Я змінила замки в квартирі й змінила пріоритети у своїй голові. Я почала більше часу проводити з Максимом. Мій син, який уже став підлітком, раптом став моєю найбільшою підтримкою
  • — Тату, яка фата і біле плаття? Твоїй нареченій п’ятдесят років! — Роман відкинувся на спинку крісла і голосно зареготав, витираючи сльози в кутиках очей. — Ти б ще лімузин з лялькою на капоті замовив. Люди ж сміятися будуть.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes