Автор: Viktor

Я з нетерпінням чекала закінчення робочого тижня. Це були дуже виснажливі 5 днів, що тягнулися, як справжня вічність. І ось нарешті п’ятниця. Я прийшла додому, сподіваючись, що це ідеальна нагода відпочити. Але ще з порогу мене зустрів мій хлопець.

Коментарі Вимкнено до Я з нетерпінням чекала закінчення робочого тижня. Це були дуже виснажливі 5 днів, що тягнулися, як справжня вічність. І ось нарешті п’ятниця. Я прийшла додому, сподіваючись, що це ідеальна нагода відпочити. Але ще з порогу мене зустрів мій хлопець.

Я з нетерпінням чекала закінчення робочого тижня. Це були дуже виснажливі 5 днів, що тягнулися, як справжня вічність. І ось…

– Щовесни ми з Дімою тут гаруємо, – сказала я свекрусі. – Щоб потім улітку приїхати та відпочити. А ви хотіли просто ключі – і все готове … Так не буває …

Коментарі Вимкнено до – Щовесни ми з Дімою тут гаруємо, – сказала я свекрусі. – Щоб потім улітку приїхати та відпочити. А ви хотіли просто ключі – і все готове … Так не буває …

– Щовесни ми з Дімою тут гаруємо, – сказала я свекрусі. – Щоб потім улітку приїхати та відпочити. А ви…

– Ану розкажи, люба невістко, які в тебе є секрети від чоловіка?

Коментарі Вимкнено до – Ану розкажи, люба невістко, які в тебе є секрети від чоловіка?

Коли Федір прийшов додому, у квартирі було тихо. Його дружина, Світлана, ще з ранку попередила, що сьогодні затримається на роботі…

— Знову не спав? — Ірина з невдоволенням і прихованим жалем дивилася на чоловіка. Можна було не питати, все і так було написано на обличчі: мішки під очима, втома, очі немов вкриті червоною павутиною…  — Юра, так не можна! Ти сам себе заганяєш у депресію! Треба щось робити! Робити… Він все життя щось робив. Жодної хвилини без діла. Поки два місяці тому…

Коментарі Вимкнено до — Знову не спав? — Ірина з невдоволенням і прихованим жалем дивилася на чоловіка. Можна було не питати, все і так було написано на обличчі: мішки під очима, втома, очі немов вкриті червоною павутиною…  — Юра, так не можна! Ти сам себе заганяєш у депресію! Треба щось робити! Робити… Він все життя щось робив. Жодної хвилини без діла. Поки два місяці тому…

— Знову не спав? — Ірина з невдоволенням і прихованим жалем дивилася на чоловіка. Можна було не питати, все і…

– Чому у всіх, як у людей? А в мене? Чоловіка немає, у дочки теж. Хоч би так і лишилося. Так ні – вона поїхала в місто, на вокзал, привезе мені на шию нового зятя, який…

Коментарі Вимкнено до – Чому у всіх, як у людей? А в мене? Чоловіка немає, у дочки теж. Хоч би так і лишилося. Так ні – вона поїхала в місто, на вокзал, привезе мені на шию нового зятя, який…

“– Чому у всіх, як у людей? А в мене? Чоловіка немає, у дочки теж. Хоч би так і лишилося….

— Федя, ну чого ти відразу починаєш? — скривилася Наталя. — Я ж діло кажу. Вам справді буде нормально в однокімнатці… — Кому буде зручніше? — він пройшов у кімнату, з гуркотом кинув велику сумку в куток. — Мені з батьками в однокімнатній квартирі? Чи тобі з нашими грошима? — Синку, не кричи так, — спробував заспокоїти його батько. — Давай спокійно обговоримо.

Коментарі Вимкнено до — Федя, ну чого ти відразу починаєш? — скривилася Наталя. — Я ж діло кажу. Вам справді буде нормально в однокімнатці… — Кому буде зручніше? — він пройшов у кімнату, з гуркотом кинув велику сумку в куток. — Мені з батьками в однокімнатній квартирі? Чи тобі з нашими грошима? — Синку, не кричи так, — спробував заспокоїти його батько. — Давай спокійно обговоримо.

— Мамо, я зайду? Мені треба поговорити, — Наталя стояла в дверях батьківської квартири, притискаючи до себе велику сумку. —…

– Віддай дівчинку в дитячий будинок. Там хоч нагодують та одягнуть. Може, їй там навіть краще буде…

Коментарі Вимкнено до – Віддай дівчинку в дитячий будинок. Там хоч нагодують та одягнуть. Може, їй там навіть краще буде…

– Віддай дівчинку в дитячий будинок. Там хоч нагодують та одягнуть. Може, їй там навіть краще буде… Протяг пронизував наскрізь,…

Цьогоріч Анастасії Віталіївні виповнюється 60 і вона вирішила святкувати свій ювілей у нас вдома. Я, хоч і був проти, та заперечувати не став. Тим більше, що з гостей мали бути лише ми, бо вона вирішила, що «не витрачатиметься на це». Всі продукти до святкового столу купили ми, дружина наготувала різної смакоти. Я зустрів тещу на вокзалі і ми приїхали до нас на квартиру. Тут і почалось найцікавіше.

Коментарі Вимкнено до Цьогоріч Анастасії Віталіївні виповнюється 60 і вона вирішила святкувати свій ювілей у нас вдома. Я, хоч і був проти, та заперечувати не став. Тим більше, що з гостей мали бути лише ми, бо вона вирішила, що «не витрачатиметься на це». Всі продукти до святкового столу купили ми, дружина наготувала різної смакоти. Я зустрів тещу на вокзалі і ми приїхали до нас на квартиру. Тут і почалось найцікавіше.

– То ти на єдину і кохану тещу грошей пошкодував? Я знала, що ти скнара, але ж не до такої…

Перші дзвіночки почалися тоді, коли вони стали обговорювати гроші… Антон розповідав про роботу — запустили новий проект, отримали бонуси, поїдуть в Дубай на два тижні. Катя додавала деталі — готель п’ять зірок, все включено, квитки бізнес-класу. Я слухала мовчки, кивала. Ігор запитав: — А скільки така поїздка коштує?

Коментарі Вимкнено до Перші дзвіночки почалися тоді, коли вони стали обговорювати гроші… Антон розповідав про роботу — запустили новий проект, отримали бонуси, поїдуть в Дубай на два тижні. Катя додавала деталі — готель п’ять зірок, все включено, квитки бізнес-класу. Я слухала мовчки, кивала. Ігор запитав: — А скільки така поїздка коштує?

— Іро, хочу познайомити тебе з сином. Він запросив нас на дачу в суботу, шашлики буде робити. Я засумнівалася —…

Настали вихідні. Віка попередила батька, що поїде на базу відпочинку, де її подруга вирішила зіграти своє весілля. Купивши подарунок, одягнувшись відповідно, вона сіла в машину і поїхала. Сергій Миколайович спустився в столярну майстерню, але не минуло й двох годин, як нагорі задзвонив телефон.

Коментарі Вимкнено до Настали вихідні. Віка попередила батька, що поїде на базу відпочинку, де її подруга вирішила зіграти своє весілля. Купивши подарунок, одягнувшись відповідно, вона сіла в машину і поїхала. Сергій Миколайович спустився в столярну майстерню, але не минуло й двох годин, як нагорі задзвонив телефон.

– Віка, я старію, – знову почав розмову Сергій Миколайович. Він дивився на дочку, яка збиралася на роботу і підводила…