Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • Viktor
  • Page 146

Автор: Viktor

— Знаєш, хлопче, — почав Іван. — Людина щаслива рівно на стільки, на скільки вона це сама собі дозволяє! Хочеш бути щасливим — будь! Тільки відпусти із себе всі образи на батька, усю злість, — чоловік хитро усміхнувся й нахилив голову. — Вони тобі не потрібні, якщо ти дійсно хочеш стати щасливим. Батька я тобі, звісно, замінити не зможу, але сином ти мені стати зможеш. Це точно

— Знаєш, хлопче, — почав Іван. — Людина щаслива рівно на стільки, на скільки вона це сама собі дозволяє! Хочеш бути щасливим — будь! Тільки відпусти із себе всі образи на батька, усю злість, — чоловік хитро усміхнувся й нахилив голову. — Вони тобі не потрібні, якщо ти дійсно хочеш стати щасливим. Батька я тобі, звісно, замінити не зможу, але сином ти мені стати зможеш. Це точно

Viktor
22 Грудня, 202522 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до — Знаєш, хлопче, — почав Іван. — Людина щаслива рівно на стільки, на скільки вона це сама собі дозволяє! Хочеш бути щасливим — будь! Тільки відпусти із себе всі образи на батька, усю злість, — чоловік хитро усміхнувся й нахилив голову. — Вони тобі не потрібні, якщо ти дійсно хочеш стати щасливим. Батька я тобі, звісно, замінити не зможу, але сином ти мені стати зможеш. Це точно

Пізній зимовий вечір був. У кутку біля вікна стояла та величезна пухнаста ялинка, вся у гірляндах, що миготіли вогниками. Зверху…

– Я б з таким тілом навіть до басейну б не виходила! – Зовиця при всіх мене осоромила. Та їй і цього було мало

– Я б з таким тілом навіть до басейну б не виходила! – Зовиця при всіх мене осоромила. Та їй і цього було мало

Viktor
22 Грудня, 202522 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до – Я б з таким тілом навіть до басейну б не виходила! – Зовиця при всіх мене осоромила. Та їй і цього було мало

Я ніколи особливо тепло не спілкувалася із зовицею. Ми з нею зовсім різні. Та й, крім того, в мене двоє…

— Аня, я склaду мeню, а ти пригoтуєш, — Валентина Петрівна простягнула список на трьох аркушах. — Я б сама, але руки болять, артрит зовсім замучив. Анна взяла список. Холодні закуски, гаряче, салати, три види десертів. На річницю їх з Дмитром свекруха покликала вісім осіб. Без запиту. — Валентина Петрівна, може, простіше замовити? — Анна підняла голову. — Замовити?!

— Аня, я склaду мeню, а ти пригoтуєш, — Валентина Петрівна простягнула список на трьох аркушах. — Я б сама, але руки болять, артрит зовсім замучив. Анна взяла список. Холодні закуски, гаряче, салати, три види десертів. На річницю їх з Дмитром свекруха покликала вісім осіб. Без запиту. — Валентина Петрівна, може, простіше замовити? — Анна підняла голову. — Замовити?!

Viktor
22 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до — Аня, я склaду мeню, а ти пригoтуєш, — Валентина Петрівна простягнула список на трьох аркушах. — Я б сама, але руки болять, артрит зовсім замучив. Анна взяла список. Холодні закуски, гаряче, салати, три види десертів. На річницю їх з Дмитром свекруха покликала вісім осіб. Без запиту. — Валентина Петрівна, може, простіше замовити? — Анна підняла голову. — Замовити?!

— Аня, я складу меню, а ти приготуєш, — Валентина Петрівна простягнула список на трьох аркушах. — Я б сама,…

“Будиночок свій вона на тебе записала, Сашко. Ти вже знайди час, приїдь, синку. Розпорядися господарством

“Будиночок свій вона на тебе записала, Сашко. Ти вже знайди час, приїдь, синку. Розпорядися господарством

Viktor
21 Грудня, 202521 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до “Будиночок свій вона на тебе записала, Сашко. Ти вже знайди час, приїдь, синку. Розпорядися господарством

“Будиночок свій вона на тебе записала, Сашко. Ти вже знайди час, приїдь, синку. Розпорядися господарством Лист від Олени Миколаївни –…

“Ніна сіла на лавку, де вони колись цілувалися з Миколою. Та сама, улюблена лавка. Раптом поруч із нею присів якийсь чоловік

“Ніна сіла на лавку, де вони колись цілувалися з Миколою. Та сама, улюблена лавка. Раптом поруч із нею присів якийсь чоловік

Viktor
21 Грудня, 202521 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до “Ніна сіла на лавку, де вони колись цілувалися з Миколою. Та сама, улюблена лавка. Раптом поруч із нею присів якийсь чоловік

“Ніна сіла на лавку, де вони колись цілувалися з Миколою. Та сама, улюблена лавка. Раптом поруч із нею присів якийсь…

– Тобі одній великий дім не потрібен. Продаси, візьмеш кредит – і купиш нам квартиру. І платитимеш по-трохи, бо ж за кордоном працюєш і маєш гроші, – каже син

– Тобі одній великий дім не потрібен. Продаси, візьмеш кредит – і купиш нам квартиру. І платитимеш по-трохи, бо ж за кордоном працюєш і маєш гроші, – каже син

Viktor
21 Грудня, 202521 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до – Тобі одній великий дім не потрібен. Продаси, візьмеш кредит – і купиш нам квартиру. І платитимеш по-трохи, бо ж за кордоном працюєш і маєш гроші, – каже син

Ніколи не думала, що на старості років почую від рідного сина таке, що серце стискається від образи. Я все життя…

Оля спостерігала, як чоловік топче ресторанні страви. Він ще й пояснив, що замовив тільки собі, бо це дороге задоволення

Оля спостерігала, як чоловік топче ресторанні страви. Він ще й пояснив, що замовив тільки собі, бо це дороге задоволення

Viktor
21 Грудня, 202521 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Оля спостерігала, як чоловік топче ресторанні страви. Він ще й пояснив, що замовив тільки собі, бо це дороге задоволення

Спершу все було чудово. Як тільки невістку виписали з пологового, була тиша та спокій. Усе йшло у звичному режимі, доки…

Дівчина не забарилася ввечері, після отримання послання, підійти до вікна кухні. Сашко постарався заздалегідь. Він обвив своє віконце новорічною світловою гірляндою, що переливається різними кольорами, хоча була тільки середина листопада.

Дівчина не забарилася ввечері, після отримання послання, підійти до вікна кухні. Сашко постарався заздалегідь. Він обвив своє віконце новорічною світловою гірляндою, що переливається різними кольорами, хоча була тільки середина листопада.

Viktor
21 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Дівчина не забарилася ввечері, після отримання послання, підійти до вікна кухні. Сашко постарався заздалегідь. Він обвив своє віконце новорічною світловою гірляндою, що переливається різними кольорами, хоча була тільки середина листопада.

Сашко був у гарному настрої. Батьки купили йому невелику квартиру в двоповерховому будинку недалеко від його роботи. — Досить із…

— Максим, Сергій, вечеряти! — покликала Наталя сина та чоловіка. Хлопчик вибіг зі своєї кімнати розпатланий, у футболці, забрудненій фломастерами — мабуть, працював над шкільним проектом. Він швидко вмився і сів за стіл, потягнувшись до хліба. — Зачекай на тата, — м’яко зупинила його жінка.

— Максим, Сергій, вечеряти! — покликала Наталя сина та чоловіка. Хлопчик вибіг зі своєї кімнати розпатланий, у футболці, забрудненій фломастерами — мабуть, працював над шкільним проектом. Він швидко вмився і сів за стіл, потягнувшись до хліба. — Зачекай на тата, — м’яко зупинила його жінка.

Viktor
21 Грудня, 202521 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до — Максим, Сергій, вечеряти! — покликала Наталя сина та чоловіка. Хлопчик вибіг зі своєї кімнати розпатланий, у футболці, забрудненій фломастерами — мабуть, працював над шкільним проектом. Він швидко вмився і сів за стіл, потягнувшись до хліба. — Зачекай на тата, — м’яко зупинила його жінка.

Наталка поставила на стіл  тарілку зі смаженою картоплею, але відразу ж відсмикнула руку — сковорідка виявилася занадто гарячою. Пальці злегка почервоніли, але…

Ідилія тривала, аж поки Андрій не змінив роботу. Його запросили у велику логістичну компанію, і зарплата чоловіка злетіла в два з половиною рази. Я щиро раділа за нього, готувала святкові вечері, але з часом помітила дивну річ. Статки Андрія зросли, проте його внесок у нашу «сімейну касу» не змінився ні на гривню

Ідилія тривала, аж поки Андрій не змінив роботу. Його запросили у велику логістичну компанію, і зарплата чоловіка злетіла в два з половиною рази. Я щиро раділа за нього, готувала святкові вечері, але з часом помітила дивну річ. Статки Андрія зросли, проте його внесок у нашу «сімейну касу» не змінився ні на гривню

Viktor
21 Грудня, 202521 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Ідилія тривала, аж поки Андрій не змінив роботу. Його запросили у велику логістичну компанію, і зарплата чоловіка злетіла в два з половиною рази. Я щиро раділа за нього, готувала святкові вечері, але з часом помітила дивну річ. Статки Андрія зросли, проте його внесок у нашу «сімейну касу» не змінився ні на гривню

Я вийшла заміж у двадцять два. Тоді це здавалося початком прекрасної казки, і ні, не через «цікавий стан» чи розрахунок,…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • “– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?
  • – Прийдеш ти у його дім і будеш там на пташиних правах. Та свекруха тобі життя не дасть
  • Той день дівчина пам’ятала до найдрібніших подробиць. Вранці вона раптом згадала, що у неї затримка! Як вона могла забути і не звернути на це уваги?! Катя купила в аптеці тест, прийшла в гуртожиток, випила склянку води і стала чекати. Так і є, дві смужки.
  • – Олю…– Я тут із хлопцями порахував… Загалом, ти «сидиш у мене на шиї»…Вода з крана шуміла, але я почула кожне слово.Повільно повернулася.– Цікаво. – І що ти пропонуєш? –І тут він видає фразу…Після якої я вийшла з під’їзду. Викликала таксі. За кілька хвилин я їхала ..
  • – Дай 200 євро дітям на гуртки! – Мені набридло онуків утримувати. Я для дітей лиш гаманець, ніхто не цінує
  • Оксано! Відчиняй негайно! — свекруха стукала в двері. — Вам що там, позакладало?! Де мій син? Що ви знову не поділили? Оксана підійшла до дверей. Вона спокійно промовила крізь замкову щілину: — Він стоїть поруч із вами, Ніно Петрівно. Дивіться під ноги — там його баули. — Які баули?! Ти що, з глузду з’їхала, невістко?! Ти сина з хати виставила? Серед білого дня? — Виставила. Бо терпець увірвався. Тепер він ваш, Ніно Петрівно. Повертаю в цілості. — Та як ти смієш?! Це квартира мого сина! Ми корову продали, свиней здали, щоб вам на той внесок двадцять років тому назбирати! Ми в полі спини гнули, щоб дитина в місті людиною була! — Була, — погодилася Оксана. — Двадцять років тому ви дали сто тисяч. Я їх вам повернула за два роки, з усіма відсотками, пам’ятаєте? Ви ще тоді на ті гроші нову огорожу ставили й трактор купували. З того часу ми вам нічого не винні. А ви звикли командувати. Приїжджали без дзвінка, перевіряли мої каструлі, робили зауваження. А Степан підтакував: «Мати завжди правду каже!». Ну от тепер нехай мати йому й каже, що робити. А я хочу тиші
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes