Автор: Viktor

Які «почекати»? Які «племінники»? Гроші на стіл — і живіть собі хоч до ста років. Немає грошей — хату виставляємо на продаж. Мені мої нерви дорожчі за ваші сентименти. Голос Михайла в слухавці звучав не як голос рідного брата, а як вирок суду — холодний, металевий і зовсім чужий. — Михайле, але ж це мамина хата… — тихо почала Марія, притискаючи слухавку до вуха так сильно, що пальці побіліли. — Оленка заміж збирається, їм з Іваном ніде прихилитись. Невже ти рідну племінницю на вулицю виженеш? — Оленка доросла дівка, хай чоловік думає, де жити. А в мене в місті ремонт у сина, меблі треба купувати. Мені моя частка потрібна зараз, а не через десять років, коли ви там назбираєте з продажу молока. Коротше, ти мене почула. Тиждень даю. Або виплачуєш мою долю, або приїжджаю з маклером. Бувай. Короткі гудки забили в голову, як цвяхи. Коли Михайло поклав слухавку, у хаті Марії стало так тихо, що було чути, як у печі ледь чутно потріскують дрова, догораючи сизим попелом. Вона ще кілька секунд тримала телефон у руках, ніби сподівалася, що брат передумає,

Коментарі Вимкнено до Які «почекати»? Які «племінники»? Гроші на стіл — і живіть собі хоч до ста років. Немає грошей — хату виставляємо на продаж. Мені мої нерви дорожчі за ваші сентименти. Голос Михайла в слухавці звучав не як голос рідного брата, а як вирок суду — холодний, металевий і зовсім чужий. — Михайле, але ж це мамина хата… — тихо почала Марія, притискаючи слухавку до вуха так сильно, що пальці побіліли. — Оленка заміж збирається, їм з Іваном ніде прихилитись. Невже ти рідну племінницю на вулицю виженеш? — Оленка доросла дівка, хай чоловік думає, де жити. А в мене в місті ремонт у сина, меблі треба купувати. Мені моя частка потрібна зараз, а не через десять років, коли ви там назбираєте з продажу молока. Коротше, ти мене почула. Тиждень даю. Або виплачуєш мою долю, або приїжджаю з маклером. Бувай. Короткі гудки забили в голову, як цвяхи. Коли Михайло поклав слухавку, у хаті Марії стало так тихо, що було чути, як у печі ледь чутно потріскують дрова, догораючи сизим попелом. Вона ще кілька секунд тримала телефон у руках, ніби сподівалася, що брат передумає,

— Ти що, Маріє, з дуба впала? Які «почекати»? Які «племінники»? Гроші на стіл — і живіть собі хоч до…

– Невже ви шукали мене цілий тиждень, щоб віддати мені цю сумку? – Спитала вона таксиста, й глянула на нього з цікавістю. – Все через нього, – кивнув чоловік на Шерлока. – Тиждень приховував свої таланти від мене. Мабуть, не хотів, щоб я знайшов вас і припинив їздити сюди. Адже він бездомний…

Коментарі Вимкнено до – Невже ви шукали мене цілий тиждень, щоб віддати мені цю сумку? – Спитала вона таксиста, й глянула на нього з цікавістю. – Все через нього, – кивнув чоловік на Шерлока. – Тиждень приховував свої таланти від мене. Мабуть, не хотів, щоб я знайшов вас і припинив їздити сюди. Адже він бездомний…

Вона забула сумку в таксі, на задньому сидінні. Витягла гаманець, такий, знаєте… жіночий, розпухлий від невідомо чого, гаманець. Довго порпалася…

― Все буде добре. Ми впораємося. Почалися тривалі процедури. Але її результати не підбадьорювали. На останньому візиті у спеціаліста Володимир почув: ― Шанс стати батьком у вас є, але дуже маленький. Вам потрібно сподіватись на диво.

Коментарі Вимкнено до ― Все буде добре. Ми впораємося. Почалися тривалі процедури. Але її результати не підбадьорювали. На останньому візиті у спеціаліста Володимир почув: ― Шанс стати батьком у вас є, але дуже маленький. Вам потрібно сподіватись на диво.

Ніна знала, що вона всиновлена приблизно з трьох років. Саме в цьому віці батьки стали обережно та грамотно підводити її…

– Синку, мати і дитина – це одне ціле, тому вирішувати тільки їй

Коментарі Вимкнено до – Синку, мати і дитина – це одне ціле, тому вирішувати тільки їй

– Яка дитина у сорок один рік! – кричав на Настю чоловік. – У твоєму віці вже бабусями стають.Насте, дурниць…

Дістала калькулятор. Зарплата мінус комуналка. Мінус їжа. Мінус проїзд. Мінус те, що відправила батькам минулого тижня. Мінус те, що вони просять зараз. В результаті — вісімсот гривень до наступної зарплати, яка через два тижні. Марина поклала голову на руки і закрила очі. У грудях розливалась холодна, важка втома. Не жалість до батьків. Не провина. Просто втома.

Коментарі Вимкнено до Дістала калькулятор. Зарплата мінус комуналка. Мінус їжа. Мінус проїзд. Мінус те, що відправила батькам минулого тижня. Мінус те, що вони просять зараз. В результаті — вісімсот гривень до наступної зарплати, яка через два тижні. Марина поклала голову на руки і закрила очі. У грудях розливалась холодна, важка втома. Не жалість до батьків. Не провина. Просто втома.

– Тату, я і так переказую вам майже всю свою зарплату! — але батько вимагав все більше і більше… —…

– Андрій, я рибу купила, – з порогу заявила Наталя чоловікові, – приготуєш? Ти так добре, акуратно чистиш її і смажиш із такою апетитною скоринкою: я так не вмію.

Коментарі Вимкнено до – Андрій, я рибу купила, – з порогу заявила Наталя чоловікові, – приготуєш? Ти так добре, акуратно чистиш її і смажиш із такою апетитною скоринкою: я так не вмію.

– Андрій, я рибу купила, – з порогу заявила Наталя чоловікові, – приготуєш? Ти так добре, акуратно чистиш її і…

— Старався він… — пробурчала Зоя, але все ж таки пішла до дзеркала. Не минуло й хвилини, як із ванної пролунав обурений крик: — Ти знущаєшся, так?! Ти що собі дозволяєш? Сьогодні ж не перше квітня! Що це за дурнуваті жарти? — Рябо моя, ти мене в могилу зведеш, їй-богу… — не витримав Микола. Подумки він вилаявся: «І який дурень те Восьме березня придумав? Від нього тільки самі проблеми — і в жінок, і в мужиків…»

Коментарі Вимкнено до — Старався він… — пробурчала Зоя, але все ж таки пішла до дзеркала. Не минуло й хвилини, як із ванної пролунав обурений крик: — Ти знущаєшся, так?! Ти що собі дозволяєш? Сьогодні ж не перше квітня! Що це за дурнуваті жарти? — Рябо моя, ти мене в могилу зведеш, їй-богу… — не витримав Микола. Подумки він вилаявся: «І який дурень те Восьме березня придумав? Від нього тільки самі проблеми — і в жінок, і в мужиків…»

Усе Восьме березня, ще з самісінького ранечку, Зоя тільки те й робила, що бігала з Фейсбуку в Інстаграм і видивлялася,…

Спочатку постаріла, тепер ще й захворіла. Я подаю на розлучення! — Чоловік голосно грюкнув дверима, навіть не підозрюючи, як сильно прорахувався

Коментарі Вимкнено до Спочатку постаріла, тепер ще й захворіла. Я подаю на розлучення! — Чоловік голосно грюкнув дверима, навіть не підозрюючи, як сильно прорахувався

— Спочатку постаріла, тепер ще й захворіла. Я подаю на розлучення! — Чоловік голосно грюкнув дверима, навіть не підозрюючи, як…

— Від кого це ви все ховаєтеся, Микола Миколайович? Хто вас все вкрасти намагається

Коментарі Вимкнено до — Від кого це ви все ховаєтеся, Микола Миколайович? Хто вас все вкрасти намагається

Не встиг Микола Миколайович пробурити першу лунку і вставити в неї стовп, як почув за спиною: — Ніяк паркан вирішив…

З того часу минув лише рік. Батьки вживали, а Єгор ріс сам по собі. За цей час з відмінника він перетворився на справжнього бешкетника. Так, йому хоч і 15 років ще, але секція боксу, в яку він ходив раніше, давала йому фору перед старшими супротивниками. Тепер його хоч і обзивали, але тільки за очі, інакше справа закінчувалася бі…ою.

Коментарі Вимкнено до З того часу минув лише рік. Батьки вживали, а Єгор ріс сам по собі. За цей час з відмінника він перетворився на справжнього бешкетника. Так, йому хоч і 15 років ще, але секція боксу, в яку він ходив раніше, давала йому фору перед старшими супротивниками. Тепер його хоч і обзивали, але тільки за очі, інакше справа закінчувалася бі…ою.

Єгор, як завжди, запізнювався до школи. Він звично гаркнув на батька, який спав на підлозі кухні, так і не діставшись…