Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • Viktor
  • Page 113

Автор: Viktor

Значить, з якоюсь тіткою Марією дітям краще, ніж із рідною бабусею?! – Обурилася свекруха

Значить, з якоюсь тіткою Марією дітям краще, ніж із рідною бабусею?! – Обурилася свекруха

Viktor
7 Січня, 20267 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Значить, з якоюсь тіткою Марією дітям краще, ніж із рідною бабусею?! – Обурилася свекруха

– Алло, Олено Ігорівно, ну ви де? Ви ж обіцяли прийти посидіти з дітьми… Ми на вас чекаємо, між іншим,…

“А ти знаєш, де зараз твій чоловік?

“А ти знаєш, де зараз твій чоловік?

Viktor
7 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до “А ти знаєш, де зараз твій чоловік?

Оля стояла біля плити і пекла млинці. Поруч на табуретці, підібравши під себе одну ногу, сиділа Віра. Чоловіки жінок, які…

“– Як раніше вже не буде. Я тепер весь час маю бути з дитиною, розумієш? Адже ти вже велика дівчинка, пограй сама, а мультики я тобі включу по телевізору. І не галасуй так, дитину розбудиш!

“– Як раніше вже не буде. Я тепер весь час маю бути з дитиною, розумієш? Адже ти вже велика дівчинка, пограй сама, а мультики я тобі включу по телевізору. І не галасуй так, дитину розбудиш!

Viktor
7 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до “– Як раніше вже не буде. Я тепер весь час маю бути з дитиною, розумієш? Адже ти вже велика дівчинка, пограй сама, а мультики я тобі включу по телевізору. І не галасуй так, дитину розбудиш!

“– Як раніше вже не буде. Я тепер весь час маю бути з дитиною, розумієш? Адже ти вже велика дівчинка,…

Тут така справа, скоро до нас прийдуть гості, і вам треба кудись піти.

Тут така справа, скоро до нас прийдуть гості, і вам треба кудись піти.

Viktor
7 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тут така справа, скоро до нас прийдуть гості, і вам треба кудись піти.

“– Тут така справа, скоро до нас прийдуть гості, і вам треба кудись піти. Самі розумієте, що з вами жодного…

— Я… Я не це мав на увазі, — пробурмотів він, відводячи погляд убік, до вікна, за яким метушилося мокре від дощу листопадове місто. — У мене був жахливий день. Місяць. Рік, зрештою! — А у мене що, пікнік кожен день? — голос Анни знову став тихим і отруйним. — Ти думаєш, моє існування — це суцільне свято? Сиджу я, значить, у чотирьох стінах, як у золотій клітці.

— Я… Я не це мав на увазі, — пробурмотів він, відводячи погляд убік, до вікна, за яким метушилося мокре від дощу листопадове місто. — У мене був жахливий день. Місяць. Рік, зрештою! — А у мене що, пікнік кожен день? — голос Анни знову став тихим і отруйним. — Ти думаєш, моє існування — це суцільне свято? Сиджу я, значить, у чотирьох стінах, як у золотій клітці.

Viktor
7 Січня, 20267 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Я… Я не це мав на увазі, — пробурмотів він, відводячи погляд убік, до вікна, за яким метушилося мокре від дощу листопадове місто. — У мене був жахливий день. Місяць. Рік, зрештою! — А у мене що, пікнік кожен день? — голос Анни знову став тихим і отруйним. — Ти думаєш, моє існування — це суцільне свято? Сиджу я, значить, у чотирьох стінах, як у золотій клітці.

— Утримуєш? Я працюю тут без вихідних! — кинула в обличчя чоловікові Анна. — Платиш за квартиру? А хто оплатить…

— Добре, тоді перекажи мені півтори тисячі, найму няню. Нехай вона забере Рому і посидить з ним, поки я не повернуся. — Півтори тисячі?! За пару годин?! — витріщивши очі, уточнив Ілля. — Ага, а ти що думав? Перед святами всі послуги стають дорожчими. — Гаразд, я сам його заберу. Спробую звільнитися раніше… — буркнув чоловік.

— Добре, тоді перекажи мені півтори тисячі, найму няню. Нехай вона забере Рому і посидить з ним, поки я не повернуся. — Півтори тисячі?! За пару годин?! — витріщивши очі, уточнив Ілля. — Ага, а ти що думав? Перед святами всі послуги стають дорожчими. — Гаразд, я сам його заберу. Спробую звільнитися раніше… — буркнув чоловік.

Viktor
7 Січня, 20267 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Добре, тоді перекажи мені півтори тисячі, найму няню. Нехай вона забере Рому і посидить з ним, поки я не повернуся. — Півтори тисячі?! За пару годин?! — витріщивши очі, уточнив Ілля. — Ага, а ти що думав? Перед святами всі послуги стають дорожчими. — Гаразд, я сам його заберу. Спробую звільнитися раніше… — буркнув чоловік.

— Набридло олів’є! Може, щось інше приготуєш? — Ілля вередував, немов дитина. За два тижні до Нового року він вичавив…

Іра, нам потрібні гроші на утримання твоїх дітей!

Іра, нам потрібні гроші на утримання твоїх дітей!

Viktor
7 Січня, 20267 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Іра, нам потрібні гроші на утримання твоїх дітей!

“– Іра, нам потрібні гроші на утримання твоїх дітей! – Сказала невістка без передмов. – Ой, Тетяно, та що ти…

Дoрога свeкруха, запрошую вас на наше розлyчeння

Дoрога свeкруха, запрошую вас на наше розлyчeння

Viktor
7 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Дoрога свeкруха, запрошую вас на наше розлyчeння

Коли син відчинив двері, Людмила з порога злякано запитала: – Ти один? – Так… – здивувався Євген. – А Оксана?!…

Як Таня стала мамою завдяки своїй добрій душі…

Як Таня стала мамою завдяки своїй добрій душі…

Viktor
7 Січня, 20267 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Як Таня стала мамою завдяки своїй добрій душі…

Таня увійшла до під’їзду і побачила біля своєї квартири коробку. Жінка здивовано дивилася на неї. Усередині, згорнувшись калачиком, лежали песик…

Живу на дачі, щоб здавати квартиру – а син проситься пожити замість квартирантів…

Живу на дачі, щоб здавати квартиру – а син проситься пожити замість квартирантів…

Viktor
7 Січня, 20267 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Живу на дачі, щоб здавати квартиру – а син проситься пожити замість квартирантів…

Живу на дачі, щоб здавати квартиру – а син проситься пожити замість квартирантів… Лариса сиділа на кухні у дачному будинку…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • Покликала кавалера на вечерю..– М-м-м, пахне, «Як у їдальні»…Я урочисто поставила паруючу, духмяну тарілку борщу, поруч кошик із часниковими пампушками й піала з густою сметаною. зам.верши, чекаю отого чоловічого: «Ого, Олено, це божественно!».. І тут нарешті прорік мій принц фразу після якої.. я кліпнула, намагаючись переварити цей «розкішний» комплімент.
  • Мар’яно, я знаю, що ти вдома! — гупав у двері колишній чоловік. — Відчиняй, не змушуй мене кричати на весь під’їзд! — голос Андрія був хрипким, але в ньому відчувалася та сама самовпевнена солодкість, яка колись її зачарувала, а тепер викликала лише нудоту. Вона повільно повернула ключ, але залишила двері на міцному сталевому ланцюжку. — Чого тобі треба, Андрію? — її голос звучав холодно, як бруківка на Центральній площі в січні. — Оце так прийом. Навіть не впустиш законного чоловіка води напитися? Я з миром прийшов, Мар’яно. Повернувся в рідні Чернівці, хочу все виправити, з чистого аркуша почати. Через щілину вона побачила, як сильно він здав. Колись стильний та доглянутий, тепер він нагадував людину, яка звикла спати в залах очікування. Пом’ята шкіряна куртка, брудні кросівки, втомлені очі. Але той самий хитрий вогник маніпулятора нікуди не зник. — Ти мені ніхто. Ми офіційно розлучені вже три роки. Суд розірвав наш шлюб заочно, оскільки ти не давав знати про себе. Іди геть, я тебе не кликала
  • Ой, ледве донесли ці торби! — Ганна Петрівна, свекруха, замість вітання кинула сумки прямо на світлий килим. — Синку, зустрічай матір! Соломіє, що стоїш як нежива? Допоможи дитині, зовиці своїй, пакети важкі підхопити! Богданчику! Сину, де ти є? Соломія застигла з ополоником у руці, відчуваючи, як серце починає калатати швидше. — Ганно Петрівно. Мар’яно. Ви як тут? Богдан казав, що ви збиралися на оздоровлення в санаторій наступного місяця. Ми ж вас зовсім не чекали і не запрошували в гості. — Та яке там «наступного»! — Ганна Петрівна вже скидала туфлі, безцеремонно розкидаючи їх по кутках. — Вирішили, що в Миргороді зараз найкращий сезон. А навіщо нам той санаторій, ті казенні ліжка, коли в дитини ціла велика квартира? Ми на тиждень, а може й на два — як піде. Ми ж рідні люди, хіба нам треба запрошення з печаткою? Ми по-простому, по-сімейному
  • З’їхалися з хлопцем (28 років). У перший же день він приніс таз і сказав: «Мама пере мої шкарпетки руками, сподіваюся, ти теж умієш».
  • Хотів подарувати в п’ятницю. А ти знову завчасно знайшла мій подарунок. — Правда? — вона уважно подивилася на нього. — А чому на конверті тільки твоє ім’я? Ні слова про мене. — Та я просто не став морочити голову. Але якщо хочеш, я напишу твоє сам.
  • Я питаю: це що таке? Звідки у тебе стільки грошей? — Михайло почав рахувати. — П’ять, десять, п’ятнадцять… Ти що, грабуєш мене? Ольга відчула, як усередині все затремтіло, але вона змусила себе встати рівно. — Це мої гроші, Михайле. Я їх заробила. Це премії та підробітки. — Твої? — він засміявся, і цей сміх був страшнішим за крик. — У нас немає «твоїх» грошей. У нас спільний бюджет! Ти що, крисила від сім’ї? Ти ховала від мене гроші, поки я гарував на будівництві? — Ти витрачаєш тисячі на свою маму, не питаючи мене! — раптом вигукнула Ольга. — Ти купуєш їй делікатеси, а моя мама їсть пустий суп! Я хотіла допомогти їй. І я хотіла купити собі куртку, бо мені соромно виходити в люди! Михайло вдарив кулаком по столу. Купюри розлетілися по підлозі. — Не смій порівнювати свою маму з моєю! Моя мама — свята жінка. А твоя… твоя завжди була дивною. І взагалі, у неї є пенсія! Тобі просто захотілося розкоші? Захотілося пальто? А про те, що нам треба на квартиру збирати, ти не подумала? — Ми збираємо на квартиру вже чотири роки, Михайле! Але чомусь на подарунки твоїм родичам гроші є завжди, а на мої потреби — ніколи! — Ольга відчувала, як сльози підступають до очей, але вона стримувала їх. — Я теж людина. Я маю право на свої гроші
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes