Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Aндрію Парубію надали звання Гeроя України посмертно

Aндрію Парубію надали звання Гeроя України посмертно

Viktor
1 Жовтня, 20251 Жовтня, 2025 Коментарі Вимкнено до Aндрію Парубію надали звання Гeроя України посмертно

Володимир Зеленський надав Андрію Парубію звання Героя України 1 жовтня. Цього дня в Україні відзначають День захисників і захисниць.

Про це повідомляє 24 Канал з посиланням на Володимира Зеленського.

Чому Андрію Парубію надали звання Героя України?

У День захисників і захисниць, а також у свято Покрови, Зеленський заявив, що Україна розширює ще одну нашу традицію поваги та вдячності.

Сьогодні я підписав укази про присвоєння звання Герой України ще чотирьом українцям, на жаль, посмертно: Андрію Парубію, Геннадію Афанасьєву, Степану Чубенку та Володимиру Вакуленку,
– повідомив Зеленський.

Довідка. Звання Героя України надають за здійснення визначного геройського вчинку або визначного трудового досягнення. Відповідно, вручають або орден “Золота Зірка”, або орден Держави. Це звання можуть надати і посмертно.

Зеленський сказав, що з початку повномасштабної війни найвище звання Героя України надавалося тільки воїнам. Тобто “тим українцям, які проявили себе надзвичайно в бойових умовах, у захисті нашої держави, наших позицій, наших людей”. Загалом це 722 військових, з них 445 – посмертно.

Президент пояснив, чому Парубію та іншим надали таке високе звання.

Це були особливі люди. І вони теж були захисниками – захисниками ідеї України, нашої незалежності. Їхнє життя було неоднаковим, і вони походили з різних частин нашої країни – Львівщини, Криму, Донеччини, Харківщини. Але кожен із них для багатьох тепер є уособленням саме такої України, яка зуміла проявити характер і вистояти проти Росії,
– розповів Зеленський.

Як реагують на надання Парубію звання Героя?

Ярослав Юрчишин, народний депутат України, голова комітету з питань свободи слова ВРУ, назвав це правильним кроком. “Достойним українцям – гідна відзнака їхніх вчинків”, – написав він.

“Це рішення справедливе та заслужене, адже Андрій Парубій був одним із тих, хто творив сучасну Україну”, – вважає голова Львівської ОВА Максим Козицький.

Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук подякував президенту за таке рішення. Він підкреслив, що Парубій та інші віддали життя, залишившись вірними ідеї України. Ці люди захищали Україну не зброєю, а силою слова, переконань і громадянської мужності.

“Це знак поваги й вдячності тим, хто своїм життям довів: захищати Україну можна по-різному, але завжди – з вірою та відданістю”, – переконаний Стефанчук.

“Нація жива доти, доки серед нас є такі Українці”, – написала заступниця керівника Офісу Президента України Ірина Верещук.

Кому ще дали Героя, крім Парубія

  • Геннадій Афанасьєв народився у Сімферополі, опирався окупації Криму росіянами. Він працював фотографом, а після анексії Криму став громадським діячем. Окупанти арештували його у 2014 році та звинуватили разом із Сенцовим і Кольченком у підготовці терактів. На чоловіка тиснули, змушували говорити неправду на камеру, били. У 2016 році Афанасьєва обміняли, він повернувся в Україну.
  • Працював у проєкті “Радіо Свобода” – “Крим. Реалії”, написав книгу спогадів. З перших днів повномасштабної війни Геннадій Афанасьєв пішов служити в ТрО. Загинув наприкінці 2022 року на Луганщині під Білогорівкою.
  • Володимир Вакуленко відомий як дитячий письменник з Харківщини. Він написав 13 книг і отримав різні премії (частину з них посмертно), але широкій громадськості став відомий лише після смерті. У березні 2022 року село Капітолівка в Харківській області, де мешкав письменник, захопили росіяни. Наприкінці березня окупанти фактично викрали його – дружина припустила, що доніс хтось із місцевих. У травні 2022-го загарбники звернулися до селян, щоб ті поховали тіло Володимира.
  • Всі ці деталі стали відомі згодом – довгий час літературно-мистецькі кола нічого не знали про долю Вакуленка. Коли виявили місця масових поховань в Ізюмі, письменника нарешті ідентифікували. Письменниця Вікторія Амеліна знайшла й опублікувала закопаний щоденник Вакуленка – його видали під назвою “Я перетворююсь…” Щоденник окупації. Вибрані вірші”. Сама Амеліна загинула від російської атаки на Краматорськ, вона померла від поранень у дніпровській лікарні.
  • Степан Чубенко – 16-річний школяр, закатований росіянами. Він народився у Краматорську та провів дитинство і юність на Донбасі. Хлопець мріяв стати професійним воротарем, опікувався дитячим будинком. Степан хотів не тільки мати власних дітей, але й усиновити кількох чужих. Усі мрії обірвали росіяни, прийшовши на Донеччину.
  • Чубенко з друзями брали участь у проукраїнських мітингах у Краматорську, хлопець навіть зірвав прапор самопроголошеної “республіки”. Улітку 2014 року Степан через Донецьк поїхав до друга в Київ. Бойовики затримали його і почали бити. Самосуд довершили у селищі Горбачево-Михайлівка – Степана розстріляли після страшних катувань. Це один з наймолодших патріотів, убитих росіянами.

Джерело

Навігація записів

Ha тaкe вжe нixтo не надіється. Зeлeнcький підписав
Спiвробітниця Укрзалізниці загuнула через нeгоду в Одесі

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • — Ми купили дачу без вашої грошової допомоги. І далі розберемося самі! — сказала невістка.
  • Ніколи. Не треба нам його брудних грошей. Я вже казав: ми впораємося самі. Я не буду просити милостині в того багатія. — Він твій брат, Сергію! — вигукнула Марина, і її голос затремтів. — Ти хоч розумієш, що через твою впертість ми втрачаємо час? Сергій встав, стільчик з гуркотом відлетів назад. — Він мені не брат. Він вискочка. Поїхав у свою столицю, забув про матір, а тепер приїде сюди на дорогому авто і буде вчити мене жити? Не дочекається. Він вийшов, гупнувши дверима так, що задзвеніли шибки. Марина опустилася на стілець і закрила обличчя руками. З кутка вітальні за цим спостерігала Настя. Вона все чула. Вона знала, що вона — причина цих сварок. Дівчинці було страшно, що через неї тато і мама більше не посміхаються одне одному
  • Мій чоловік сміявся, коли я говорила, що в садочку є дитина, схожа на нашу Лілю, як дві краплі води. А потім я сама почула, як та дівчинка вибігла до нього з криком: «Тату!» –
  • Мій чоловік мене поkинув і пішов до іншої жінки. Напевно, ви думаєте, що я nлачу. Ні, не nлачу. Моєму колиաньому чоловікові 60 років, а мені – 58. Я сиділа та думала. І зрозуміла щось важливе: за всі ці роки я жила неправильно. Мене часто питають: чи є чоловік у моєму житті. Мені не хочеться заводити нові стосунки. Моєю найбільшою nомилкою було те, що я не любила себе. Я дбала про чоловіка, про дітей, доглядала їх. Хотіла бути гарною дружиною. Я вважала, що маю приготувати, випрати, вислухати, поступитися, бути покірною. Але я nомилилася: це нікому не потрібно.
  • Що ти сказав? — перепитала вона, наче почула щось іноземною мовою. — Ми переїжджаємо. Я вже знайшов варіант. Двокімнатна на Виставці. Завтра завозимо речі. — Ти з глузду з’їхав? — пані Галина схопилася за серце. — Гроші на вітер? Чужим людям у кишеню? Коли в тебе тут три кімнати, ремонт, усе налагоджено! Я для кого цю квартиру берегла, пил з кожної полиці здувала? Щоб ти невістці підтакував і матір на старості кидав? — Я вас не кидаю, мамо, — Тарас нарешті подивився їй у вічі. — Але я не хочу більше обирати між двома жінками, яких люблю. Я хочу повертатися додому і відпочивати, а не працювати миротворцем. — Це вона тебе накрутила! — пані Галина тицьнула пальцем у мій бік. — Це вона, змія, сина від матері відвертає! Бачте, їй тісно! А де ж тобі було не тісно, як ти сюди з валізою прийшла? Я мовчала. Мені було боляче це чути, але я знала: якщо я зараз відкрию рота, переїзд перетвориться на криваву бійню. — Мамо, досить, — відрізав Тарас. — Питання закрите
  • Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes