З Михайлом я побралась 20 років тому. Я тоді була зовсім молодою. Мені щойно виповнилось 19, навчалась в інституті. Він був старшим на десять років, із заможної родини, мав гарну роботу, квартиру, автівку. Тож вже через три місяці я охоче погодилась стати його дружиною.

Вже відразу після весілля Михайло закомандував:

 – Переведись на заочне відділення! І знай, що моя дружина не працюватиме!

 – Чого? Не заради грошей, а задля задоволення, розвитку. 

 – Розвивайся вдома, ти матимеш все необхідне!

Мені тоді подобалась його позиція, хотілося бути захищеною і мати все. Тож я зробила, як він хотів Стала чесною домогосподаркою. Мій обов’язок був мати гарний вигляд і завагітніти. Тож згодом я народила синочка. А потім ще одного. Усі ці роки мене все влаштовувало і жодних нарікань я не мала.

Ми прожили з Михайлом 20 років. Діти повиростали. Він купив їм по квартирі і оплатив навчання. А тоді якось прийшов додому і сказав:

 – Ми мусимо розлучитися. В мене є інша!

Такого я не чекала. Та це був лише початок. Далі він почав вимагати, аби я переїхала. Виявилось, що все наше майно так оформлене, що я й претендувати ні на що не можу. 

 – Дітей я утримуватиму, а ти вже якось сама!

 – Слухай, я заслуговую бодай на моральну компенсацію. Я ж заради тебе покинула навчання, не будувала кар‘єру. Плати мені хоч 8 тисяч на місяць на життя.

– Ще чого! Дякуй, що ти 20 років жила, як кіт в маслі. А тепер час попрацювати. Їдь на заробітки і все!

Так мені прикро стало. От тоді й кінець гарної казки. Не знаю, як далі жити. Грошей нема ні на одяг, ні на косметологів. Наче ще не стара, а вже наче й нікому не потрібна. Повернулась до мами, та в неї місця нема. Певно все ж доведеться їхати кудись і шукати щастя. Та найбільше мене ображає, що діти мої отримують вдосталь грошей від тата, але й не думають, що мені треба трохи допомогти. 

Пишу це, аби інші знали, що не варто погоджуватись на такі шлюби. Завжди слід мати запасний варіант. Згодні?