Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Ми вклали сина спати, і чоловік попросив мене присісти. Спокійним і рівним голосом повідомив, що зустрів іншу, що збирається жити з нею, а я з дитиною щоб їхала до своїх батьків. Виявляється, у нього цей роман вже давно, просто він чекав, щоб сину виповнилося хоча б п’ять років. Зранку чоловік пішов на роботу, а до мене забігла свекруха. Я не дуже хотіла, щоб вона переможно зловтішалася моїм сльозам, тому намагалася з усіх сил триматися. Та, виявляється, свекруха прийшла не за тим

Ми вклали сина спати, і чоловік попросив мене присісти. Спокійним і рівним голосом повідомив, що зустрів іншу, що збирається жити з нею, а я з дитиною щоб їхала до своїх батьків. Виявляється, у нього цей роман вже давно, просто він чекав, щоб сину виповнилося хоча б п’ять років. Зранку чоловік пішов на роботу, а до мене забігла свекруха. Я не дуже хотіла, щоб вона переможно зловтішалася моїм сльозам, тому намагалася з усіх сил триматися. Та, виявляється, свекруха прийшла не за тим

Viktor
5 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ми вклали сина спати, і чоловік попросив мене присісти. Спокійним і рівним голосом повідомив, що зустрів іншу, що збирається жити з нею, а я з дитиною щоб їхала до своїх батьків. Виявляється, у нього цей роман вже давно, просто він чекав, щоб сину виповнилося хоча б п’ять років. Зранку чоловік пішов на роботу, а до мене забігла свекруха. Я не дуже хотіла, щоб вона переможно зловтішалася моїм сльозам, тому намагалася з усіх сил триматися. Та, виявляється, свекруха прийшла не за тим

Ми вклали сина спати, і чоловік попросив мене присісти. Спокійним і рівним голосом повідомив, що зустрів іншу, що збирається жити з нею, а я з дитиною щоб їхала до своїх батьків. Виявляється, у нього цей роман вже давно, просто він чекав, щоб сину виповнилося хоча б п’ять років. Зранку чоловік пішов на роботу, а до мене забігла свекруха. Я не дуже хотіла, щоб вона переможно зловтішалася моїм сльозам, тому намагалася з усіх сил триматися. Та, виявляється, свекруха прийшла не за тим

Ніколи б не подумала, що в мою найскрутнішу хвилину мені допоможе свекруха. Коли 10 років тому, Богдан привів мене знайомитися з нею, по моїх плечах пробіг такий холод, що словами не передати. Одним словом, Марії Василівні я не сподобалася.

Справа в тому, що моя свекруха – дуже сильна і вольова жінка. Практично, все життя вона пропрацювала в сільській раді секретаркою. Для села – це неабияка посада. Люди подейкували, що її боялися більше, ніж голову сільської ради.

Також Марія Василівна практично сама звела два величезних будинки поряд один з одним і поставила на ноги двох синів. Вони обоє закінчили медичний університет і працюють лікарями. Чоловік свекрухи вже років 20, як на заробітках. Справно присилає гроші і приїжджає один раз на рік на зимові свята.

Здається, мою свекруху це не бентежить, як і те, що всі навколо знають, що у свекра закордоном давно інша жінка, то ж чоловік живе, як тепер це модно казати, на дві сім’ї.

Не зважаючи на те, що за мірками свекрухи, я не підходила її синові в жодному разі, після весілля вона дозволила нам оселитися в новому просторому будинку, який вона збудувала поряд із своїм спеціально для свого старшого сина, Богдана, тобто мого чоловіка. Вона ж мріяла, як син приведе багату невістку, і вони будуть добра наживати. А тут на горизонті з’явилася я – ні кола, ні двора.

Ми були щасливі, почали обживатися в новому домі, незабаром у нас з’явився син. Свекруха до нас не вмішувалася, хоч і жила поряд, заходила тільки у свята або по справах.

Так ми прожили п’ять років. Чоловік за цей час став дуже успішним лікарем, до нього з’їжджалися пацієнти з усієї країни. Про нього навіть телебачення відзняло сюжет, як про молодого і дуже талановитого фахівця.

Та з часом я почала помічати, що мій чоловік охолов до мене, часто затримувався на роботі. Спочатку саме роботу я і вважала причиною нашого віддалення, але десь глибоко в душі у мене закралася думка, що з’явилася інша. І я не помилилася.

На день народження нашого синочка, єдиного подарунка, якого просила дитина, було те, щоб тато був присутній. Богдан і справді не запізнився, відклав всі справи на роботі, і весь вечір провів з нашим сином і гостями, яких ми запросили. На одну мить мені навіть здалося, що існування іншої жінки в житті мого чоловіка я собі вигадала. Але це було просто затишшя перед бурею.

Ми вклали сина спати, і чоловік попросив мене присісти. Спокійним і рівним голосом повідомив, що зустрів іншу, що збирається жити з нею, а я з дитиною щоб їхала до своїх батьків. Виявляється, у нього цей роман вже давно, просто він чекав, щоб сину виповнилося хоча б п’ять років.

Я не вірила у те, що чула. Тієї ночі я не спала, не змогла заснути. В голові крутилися думки, як жити далі.

Зранку чоловік пішов на роботу, а до мене забігла свекруха. Я не дуже хотіла, щоб вона переможно зловтішалася моїм сльозам, тому намагалася з усіх сил триматися. Та, виявляється, свекруха прийшла не за тим.

-Я все знаю, про Богдана. І хочу тобі сказати, що вперше в житті я не підтримую свого сина. Якщо хоче, нехай іде – він просто повторить долю свого батька. Але кривдити онука я не дозволю.

Свекруха твердо винесла свій вердикт: – Ти з онуком залишаєшся жити тут. Богдана про це я вже повідомила.

Я була ошелешена – свекруха, яка з перших днів мене не любила, зараз пропонує мені такі нереальні речі.

Богдан з своєю новою пасією пішов жити на знімну квартиру. З мамою перший час він не спілкувався. Потім, холод в їхніх стосунках став трохи меншим, інколи я бачила, як він заїжджає до свекрухи. Нову невістку Марія Василівна так і не прийняла, принаймі, поки-що.

Богдан платить аліменти, я влаштувалася на роботу. Син скоро піде в перший клас. Ніби все налагодилося, але я зовсім незатишно почуваю себе в домі свекрухи, хоча вона поступила щодо мене і онука дуже благородно.

Навігація записів

– І куди мені тепер? – Розгублено запитала мати
Андрій був чудовим батьком і чоловіком. Він убезпечив дружину від усіх матеріальних проблем. Після народження дітей вона більше не повернулася на роботу, і весь час присвячувала вихованню сина та доньки… …– Андрійку, може мені повернутися на роботу? Іванко та Марійка в дитячому садку, а я вдома цілими днями сиджу. Андрій здивовано подивився на дружину.

Related Articles

– Людину визначають не думки, а вчинки. А ваші вчинки сьогодні – це талант і небайдужість

Viktor
30 Квітня, 202630 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Людину визначають не думки, а вчинки. А ваші вчинки сьогодні – це талант і небайдужість

– Знайшов, синку, знайшов… Іра стояла біля порога і дивилася на своїх чоловіків, і великі сльози котилися по її щоках

Viktor
30 Квітня, 202630 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Знайшов, синку, знайшов… Іра стояла біля порога і дивилася на своїх чоловіків, і великі сльози котилися по її щоках

Ой, Лесю, — гукала Вікторія з коридору, — ми так поспішали, що навіть не пообідали. У тебе там залишилося щось у холодильнику? Ми не вибагливі, нам аби щось перекусити. «Аби щось» зазвичай перетворювалося на повноцінну вечерю з трьох страв, яку Леся мала готувати після восьми годин в офісі. Ванна кімната займалася на пів вечора — Вікторія обожнювала приймати довгі ванни з піною, яку Леся купувала для своїх рідкісних моментів відпочинку. Коли ж гості нарешті виходили з ванної, рушники лежали мокрою купою на підлозі, а полиці з косметикою виглядали так, ніби по них пройшовся буревій. — Я не проти гостей, Романе, — нарешті тихо сказала Леся, зупинивши руку з ганчіркою. — Але чому вони ніколи не питають? Просто ставлять перед фактом. Чому ми маємо підлаштовувати свої плани, скасовувати вечори, бігти в магазин за делікатесами, бо «гості на порозі»? Чоловік лише знизав плечима. Він мав на це одну універсальну відповідь, яка діяла на Лесю як червона ганчірка на бика: — Вони ж не зі зла. У Віки зараз важкий період. Кредит за машину, на роботі начальник прискіпується… Їм треба трохи розвіятися, змінити обстановку. Хіба тобі шкода тарілки супу? — Справа не в супі, Романе. Справа в повазі до нашого простору, — Леся відвернулася до вікна

Viktor
30 Квітня, 202630 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ой, Лесю, — гукала Вікторія з коридору, — ми так поспішали, що навіть не пообідали. У тебе там залишилося щось у холодильнику? Ми не вибагливі, нам аби щось перекусити. «Аби щось» зазвичай перетворювалося на повноцінну вечерю з трьох страв, яку Леся мала готувати після восьми годин в офісі. Ванна кімната займалася на пів вечора — Вікторія обожнювала приймати довгі ванни з піною, яку Леся купувала для своїх рідкісних моментів відпочинку. Коли ж гості нарешті виходили з ванної, рушники лежали мокрою купою на підлозі, а полиці з косметикою виглядали так, ніби по них пройшовся буревій. — Я не проти гостей, Романе, — нарешті тихо сказала Леся, зупинивши руку з ганчіркою. — Але чому вони ніколи не питають? Просто ставлять перед фактом. Чому ми маємо підлаштовувати свої плани, скасовувати вечори, бігти в магазин за делікатесами, бо «гості на порозі»? Чоловік лише знизав плечима. Він мав на це одну універсальну відповідь, яка діяла на Лесю як червона ганчірка на бика: — Вони ж не зі зла. У Віки зараз важкий період. Кредит за машину, на роботі начальник прискіпується… Їм треба трохи розвіятися, змінити обстановку. Хіба тобі шкода тарілки супу? — Справа не в супі, Романе. Справа в повазі до нашого простору, — Леся відвернулася до вікна

Цікаве за сьогодні

  • – Людину визначають не думки, а вчинки. А ваші вчинки сьогодні – це талант і небайдужість
  • – Знайшов, синку, знайшов… Іра стояла біля порога і дивилася на своїх чоловіків, і великі сльози котилися по її щоках
  • Ой, Лесю, — гукала Вікторія з коридору, — ми так поспішали, що навіть не пообідали. У тебе там залишилося щось у холодильнику? Ми не вибагливі, нам аби щось перекусити. «Аби щось» зазвичай перетворювалося на повноцінну вечерю з трьох страв, яку Леся мала готувати після восьми годин в офісі. Ванна кімната займалася на пів вечора — Вікторія обожнювала приймати довгі ванни з піною, яку Леся купувала для своїх рідкісних моментів відпочинку. Коли ж гості нарешті виходили з ванної, рушники лежали мокрою купою на підлозі, а полиці з косметикою виглядали так, ніби по них пройшовся буревій. — Я не проти гостей, Романе, — нарешті тихо сказала Леся, зупинивши руку з ганчіркою. — Але чому вони ніколи не питають? Просто ставлять перед фактом. Чому ми маємо підлаштовувати свої плани, скасовувати вечори, бігти в магазин за делікатесами, бо «гості на порозі»? Чоловік лише знизав плечима. Він мав на це одну універсальну відповідь, яка діяла на Лесю як червона ганчірка на бика: — Вони ж не зі зла. У Віки зараз важкий період. Кредит за машину, на роботі начальник прискіпується… Їм треба трохи розвіятися, змінити обстановку. Хіба тобі шкода тарілки супу? — Справа не в супі, Романе. Справа в повазі до нашого простору, — Леся відвернулася до вікна
  • Михайло зник із радарів. Знайомі казали, що він повернувся до будинку до батьків, потім багато пив, потім робив якийсь проект і прогорів… Потім знову багато пив… Потім лікувався від алкоголізму. За рік після пологів Аліса привела себе в порядок і почала воістину розкішно виглядати. Ще через півроку вона познайомилася з успішним підприємцем Сергієм та вийшла за нього заміж.
  • Баланс накопичувального рахунку дивився на неї з екрана: двісті двадцять тисяч гривень. Історія операцій показувала регулярні щомісячні надходження — рівно по дванадцять тисяч. Багато років… Вхідні двері грюкнули. Юлія Сергіївна впурхнула до кімнати, вже на ходу розповідаючи про жахливий смак сусідки Тамари. — Мамо, — прошепотіла Поліна, — у тебе є друга квартира?
  • Вона тоді подумала: «Погано в домі без господаря, та й хлопцям батько потрібен», — не стала його проганяти. Сашко був хорошим, добрим. І на роботі мав хорошу репутацію, його там вважали непитущим. А він прикладався до чарки з п’ятниці до понеділка. А як прийме на душу, то розпускає руки. Вона терпіла. Він почав ображати хлопчиків. Тоді-то вона його й вигнала. А вже потім дізналася, що чекає дитину.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes