Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Ігор з дружиною Оксаною закінчили будивати свій будинок, перевезли речі та переїхали. – Треба ж і новосілля відзначити! – сказав якось Ігор. – Я тільки «за»! – усміхнулася Оксана. – То давай, всіх наших зберемо в неділю, – вирішив Ігор і став обдзвонювати рідних та друзів. В неділю з самого ранку Оксана клопотала на кухні, накрутила голубців, запекла курочку, накришила різних салатів. Почали сходитися гості. Всі сіли за стіл, веселилися, розмовлояли. Але Ігор з Оксаною навіть уявити не могли, який «сюрприз» підготували їм їхні гості

Ігор з дружиною Оксаною закінчили будивати свій будинок, перевезли речі та переїхали. – Треба ж і новосілля відзначити! – сказав якось Ігор. – Я тільки «за»! – усміхнулася Оксана. – То давай, всіх наших зберемо в неділю, – вирішив Ігор і став обдзвонювати рідних та друзів. В неділю з самого ранку Оксана клопотала на кухні, накрутила голубців, запекла курочку, накришила різних салатів. Почали сходитися гості. Всі сіли за стіл, веселилися, розмовлояли. Але Ігор з Оксаною навіть уявити не могли, який «сюрприз» підготували їм їхні гості

Viktor
4 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ігор з дружиною Оксаною закінчили будивати свій будинок, перевезли речі та переїхали. – Треба ж і новосілля відзначити! – сказав якось Ігор. – Я тільки «за»! – усміхнулася Оксана. – То давай, всіх наших зберемо в неділю, – вирішив Ігор і став обдзвонювати рідних та друзів. В неділю з самого ранку Оксана клопотала на кухні, накрутила голубців, запекла курочку, накришила різних салатів. Почали сходитися гості. Всі сіли за стіл, веселилися, розмовлояли. Але Ігор з Оксаною навіть уявити не могли, який «сюрприз» підготували їм їхні гості

Ігор з дружиною Оксаною закінчили будивати свій будинок, перевезли речі та переїхали. – Треба ж і новосілля відзначити! – сказав якось Ігор. – Я тільки «за»! – усміхнулася Оксана. – То давай, всіх наших зберемо в неділю, – вирішив Ігор і став обдзвонювати рідних та друзів. В неділю з самого ранку Оксана клопотала на кухні, накрутила голубців, запекла курочку, накришила різних салатів. Почали сходитися гості. Всі сіли за стіл, веселилися, розмовлояли. Але Ігор з Оксаною навіть уявити не могли, який «сюрприз» підготували їм їхні гості

Оксана та Ігор жили в місті на орендованій квартирі. Ось вже сім років минуло після весілля. Два сини. Думали вже квартиру в іпотеку взяти, але тягнуло їх у село. Обидва виросли у сільській місцевості, та й часто їздили до батьків. То до тих, то до інших. Живуть батьки у різних сторонах від міста. Кому з них допомагати питанням не виникає – по черзі. Та й не одні вони у батьків. Оксана має брата з сестрою, Ігор має дві сестри. Так вийшло, що вони обоє у сім’ях молодші.

Тільки влітку проводити відпустку у величезній компанії родичів Оксані стало набридати. Та й Ігор теж не в захваті. Брат та сестра Оксани привозять своїх дітей на літо до батьків, а самі працюють. За всіма дітьми стежить бабуся. А за великим рахунком, це Оксана, у неї відпустка завжди влітку, педагог. А раніше взагалі в декреті була. Город, приготування, прання, прибирання, все на ній, тому що бабуся вже все не встигає, та й важко їй вже.

Сказати “ні” теж не могла, будинок не Оксани, вона не господиня.

Проводити відпустку у батьків Ігора також не вихід. Там дві його сестри теж привозять дітей та залишають. Вони тим часом відпочивають на морі, а потім працюють. Щоб допомогти своїм батькам у них навіть на думку не спадає.

– Що ж тут робити? Все саме росте, за дітьми дивитися не треба. Це ж село. Нехай гуляють.

Оксана з Ігорем начебто й хочуть відпочити в тиші без племінників, але ніколи не виходить. Родичі завжди уточнюють, коли мають відпустку. Ніхто із родичів відпустку у селі проводити не хоче. Так, якщо тільки іноді приїхати та шашликів поїсти.

Якось Ігор зі своїми сестрами заговорив про ремонт батьківського дому.

– Тобі треба, ти й ремонтуй. Нам цей будинок не потрібний.

– Але тут батьки живуть. Взимку вже холодно.

– Ремонтуй.

– Ну добре. Я все зроблю сам.

Цілий рік гроші збирали. Лише батьки не дочекалися. В першим пішов батько Ігора, а потім і матір. Будинок осиротів, як і вони. А сестри надумали будинок продати.

– Викуповуй наші частки. Нам будинок не потрібний, а відпочивати ми й так до тебе приїдемо. Дім то все ж таки батьківський.

Оксана з Ігором довго думали. Будинок наче й шкода, але він старий. Ремонт потрібний великий. Та й майбутнє з такими гостями їх не дуже тішило. По суті, їм пропонували замінити собою батьків.Стати безкоштовними няньками для їхніх дітей.

– Якщо вам будинок потрібний, то самі у мене частку викупайте. Я буду будувати свій.

– Чим ви молодь завжди думаєте? Є готовий будинок. А ви – будувати.

З боку Оксани родичі теж не схвалили їхньої ідеї.

– Хто ж батькам допомагатиме? Краще просто продали б.

– Ви й будете. Я не одна дитина.

Будинок батьків Ігоря продали. Вкладати гроші в будинок, де всі відпочиватимуть було безглуздо. Під дачу він ще годився б, але утримувати його ніхто не хотів.

Ігор з Оксаною обирали місце, щоб їм було зручно. Річка, ліс, школа, робота, щоби все було поруч. Знайшлася така ділянка і розпочалося будівництво. Плани трохи змінювалися у процесі роботи. До будинку додалося будівництво гаража для майбутньої машини, а також сарай. Сарай був побудований практично насамперед. Там вже жили кролики та курочки. Сім’я проводила на дільниці практично весь вільний час. А коли у хаті зробили опалення, вони переїхали. На місці зручніше все робити. Одразу влаштувалися працювати. Справи пішли швидше. Хоч і втомлювалися, але все для себе.

Батьків Оксана не забувала. Приїжджали з Ігором, їхнє село за 40 км. Тільки її брат із сестрою були незадоволені. Діти виявилися не прилаштовані. Бабуся за ними не встигала, та вони й не дуже слухалися, бігали на річку. А дід уже нездужав і не виходив із двору. Бабуся нарешті сказала дітям – “ні”.

– Приїжджайте та дивітся за ними самі.

Настало довгоочікуване всім новосілля. Оксана переживала, що після цього рідня скине своїх дітей їм на все літо. Так би воно й вийшло, але Ігор узяв усе до рук. Родичі зібралися. Захоплювалися завзятістю молодших у їх сім’ї. Будинок збудували, господарство та все інше. Співали дифирамби.

– Ну, тепер є, де нашим дітям відпочити. Добре у вас. Яйця, молоко, овочі. Все своє, все свіже. На все літо ми дітей до вас. Ми хоч грошей підзбираємо на море. Бо з ними одні витрати.

– І ми.

– І ми. – всі раділи.

Ігор та Оксана слухали та дивувалися. Усі хочуть своїх дітей до села до них відправити, а у дітей ніхто й не питає. Може, вони хочуть на море з батьками? Може у них друзі у місті? Діти дорослішають. Усі хочуть на дітях заощадити.

– Стоп! Про яку економію ви говорите? Годувати дітей, хто буде? Молоко, яйця, м’ясо добре. А найголовніше: дивитися хто за ними буде?

– Так у Оксани влітку відпустка, вона ж вчителька. Ось і хай дітьми займається.

– Відпустка не все літо. Вона влітку працює у шкільному таборі. А у відпустці ми й самі відпочиватимемо.

– Нуууу…

– Що, ну. Приїжджайте разом із дітьми та відпочивайте. Самі слідкуйте за ними та готуйте для них. А це та ще проблема. Усі у вас до різного привчені. І ще! По господарству допомагатимете, якщо вже приїдете. Грядки, курочки, кролики. Поливати город щодня. Води багато треба. Робота знайдеться. Ну а потім і на море можна.

– Що ти таке кажеш? Це ж через вас, наші діти відпочинок у бабусь втратили. Хто вирішив будувати будинок? Жили б спокійно, до села їздили б зі своїми дітьми. Та й наші б під наглядом були. А тепер ще й умови ставите.

– Ми вам не бабусі. До того ж у ваших чоловіків, сестрички, є батьки. До них можна звернутись. А в гості ми на вас завжди чекаємо.

Усі образилися. Вони розраховували дітей своїх одразу залишити, навіть із речами приїхали. Але не вийшло. Молодша родина категорично відмовила. Доведеться дітей у табір відправляти або з собою на море.

Навігація записів

У Юлі був день народження. Вона прокинулась, приготувала салатик, омлет і вони з її чоловіком сіли снідати. Раптом пролунав дзвінок у двері. – Гостям рано ще, – здивувалася Юля. Ігор пішов у коридор відкривати. Через п’ять хвилин він зайшов на кухню з букетом троянд. Ігор здивовано дивився то на дружину, то на квіти. Чоловік діставав з букета листівку. «Люба моя Юлечко! З Днем народження! Щастя, любові, здійснення всіх мрій! Твій Женя…» – прочитав він вголос. На кухні запала тиша. Ігор зиркнув на дружину. Він не розумів, що відбувається
Андрій тільки-но повернувся додому, коли в двері подзвонили. – Тату? Що ти тут робиш?! Чому не попередив, що зайдеш? – здивувався син. – Андрію, нам треба поговорити, – тихо сказав Михайло Анатолійович. – Пустиш? – Звісно. Проходь, – Андрій запросив батька на кухню. – Ну, що там у тебе сталося? – Андрію, я прийшов вручити тобі ось це, – Михайло Анатолійович дістав з пакета якусь папку і поклав її на стіл. – Що це? – не зрозумів син. – Це остання воля твоєї матері! – раптом сказав чоловік. Андрій обережно взяв папку, відкрив її і заціпенів від побаченого…

Related Articles

Анна Павлівна зніяковіла. Тридцять років вчила дітей, а попросити допомоги для себе так і не навчилася. Написала на листочку: курка, яблука, сир. Вечорами вона сідала біля вікна з чашкою чаю — тепер нормального, не з пакетика третьої заварки. У дворі гралися діти. Маші було вісім, Колі — шість. Може, вони якраз зараз роблять уроки. Або дивляться мультики. Телефон мовчав. Наталя не дзвонила. Фотографії онуків на холодильнику пожовкли по краях — старі, річної давності. Маша там ще без передніх зубів посміхається.

Viktor
4 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Анна Павлівна зніяковіла. Тридцять років вчила дітей, а попросити допомоги для себе так і не навчилася. Написала на листочку: курка, яблука, сир. Вечорами вона сідала біля вікна з чашкою чаю — тепер нормального, не з пакетика третьої заварки. У дворі гралися діти. Маші було вісім, Колі — шість. Може, вони якраз зараз роблять уроки. Або дивляться мультики. Телефон мовчав. Наталя не дзвонила. Фотографії онуків на холодильнику пожовкли по краях — старі, річної давності. Маша там ще без передніх зубів посміхається.

Андрій тільки-но повернувся додому, коли в двері подзвонили. – Тату? Що ти тут робиш?! Чому не попередив, що зайдеш? – здивувався син. – Андрію, нам треба поговорити, – тихо сказав Михайло Анатолійович. – Пустиш? – Звісно. Проходь, – Андрій запросив батька на кухню. – Ну, що там у тебе сталося? – Андрію, я прийшов вручити тобі ось це, – Михайло Анатолійович дістав з пакета якусь папку і поклав її на стіл. – Що це? – не зрозумів син. – Це остання воля твоєї матері! – раптом сказав чоловік. Андрій обережно взяв папку, відкрив її і заціпенів від побаченого…

Viktor
4 Березня, 20264 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Андрій тільки-но повернувся додому, коли в двері подзвонили. – Тату? Що ти тут робиш?! Чому не попередив, що зайдеш? – здивувався син. – Андрію, нам треба поговорити, – тихо сказав Михайло Анатолійович. – Пустиш? – Звісно. Проходь, – Андрій запросив батька на кухню. – Ну, що там у тебе сталося? – Андрію, я прийшов вручити тобі ось це, – Михайло Анатолійович дістав з пакета якусь папку і поклав її на стіл. – Що це? – не зрозумів син. – Це остання воля твоєї матері! – раптом сказав чоловік. Андрій обережно взяв папку, відкрив її і заціпенів від побаченого…

У Юлі був день народження. Вона прокинулась, приготувала салатик, омлет і вони з її чоловіком сіли снідати. Раптом пролунав дзвінок у двері. – Гостям рано ще, – здивувалася Юля. Ігор пішов у коридор відкривати. Через п’ять хвилин він зайшов на кухню з букетом троянд. Ігор здивовано дивився то на дружину, то на квіти. Чоловік діставав з букета листівку. «Люба моя Юлечко! З Днем народження! Щастя, любові, здійснення всіх мрій! Твій Женя…» – прочитав він вголос. На кухні запала тиша. Ігор зиркнув на дружину. Він не розумів, що відбувається

Viktor
4 Березня, 20264 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до У Юлі був день народження. Вона прокинулась, приготувала салатик, омлет і вони з її чоловіком сіли снідати. Раптом пролунав дзвінок у двері. – Гостям рано ще, – здивувалася Юля. Ігор пішов у коридор відкривати. Через п’ять хвилин він зайшов на кухню з букетом троянд. Ігор здивовано дивився то на дружину, то на квіти. Чоловік діставав з букета листівку. «Люба моя Юлечко! З Днем народження! Щастя, любові, здійснення всіх мрій! Твій Женя…» – прочитав він вголос. На кухні запала тиша. Ігор зиркнув на дружину. Він не розумів, що відбувається

Цікаве за сьогодні

  • Анна Павлівна зніяковіла. Тридцять років вчила дітей, а попросити допомоги для себе так і не навчилася. Написала на листочку: курка, яблука, сир. Вечорами вона сідала біля вікна з чашкою чаю — тепер нормального, не з пакетика третьої заварки. У дворі гралися діти. Маші було вісім, Колі — шість. Може, вони якраз зараз роблять уроки. Або дивляться мультики. Телефон мовчав. Наталя не дзвонила. Фотографії онуків на холодильнику пожовкли по краях — старі, річної давності. Маша там ще без передніх зубів посміхається.
  • Андрій тільки-но повернувся додому, коли в двері подзвонили. – Тату? Що ти тут робиш?! Чому не попередив, що зайдеш? – здивувався син. – Андрію, нам треба поговорити, – тихо сказав Михайло Анатолійович. – Пустиш? – Звісно. Проходь, – Андрій запросив батька на кухню. – Ну, що там у тебе сталося? – Андрію, я прийшов вручити тобі ось це, – Михайло Анатолійович дістав з пакета якусь папку і поклав її на стіл. – Що це? – не зрозумів син. – Це остання воля твоєї матері! – раптом сказав чоловік. Андрій обережно взяв папку, відкрив її і заціпенів від побаченого…
  • Ігор з дружиною Оксаною закінчили будивати свій будинок, перевезли речі та переїхали. – Треба ж і новосілля відзначити! – сказав якось Ігор. – Я тільки «за»! – усміхнулася Оксана. – То давай, всіх наших зберемо в неділю, – вирішив Ігор і став обдзвонювати рідних та друзів. В неділю з самого ранку Оксана клопотала на кухні, накрутила голубців, запекла курочку, накришила різних салатів. Почали сходитися гості. Всі сіли за стіл, веселилися, розмовлояли. Але Ігор з Оксаною навіть уявити не могли, який «сюрприз» підготували їм їхні гості
  • У Юлі був день народження. Вона прокинулась, приготувала салатик, омлет і вони з її чоловіком сіли снідати. Раптом пролунав дзвінок у двері. – Гостям рано ще, – здивувалася Юля. Ігор пішов у коридор відкривати. Через п’ять хвилин він зайшов на кухню з букетом троянд. Ігор здивовано дивився то на дружину, то на квіти. Чоловік діставав з букета листівку. «Люба моя Юлечко! З Днем народження! Щастя, любові, здійснення всіх мрій! Твій Женя…» – прочитав він вголос. На кухні запала тиша. Ігор зиркнув на дружину. Він не розумів, що відбувається
  • І це все, що я заслужила? Торт у пластиковій упаковці? Я не можу повірити, що власний син і невістка нічого мені не купили, не принесли бодай якоїсь дрібнички на пам’ять про таку дату! Ольга стояла посеред кухні, втупившись у стіл, і її плечі дрібно тремтіли. Хвилину тому зачинилися двері — Андрій з Оксаною та дітьми поїхали додому, бо малим завтра в садок, а синові рано на зміну. На білій святковій скатертині, яку Ольга ретельно крохмалила два дні, тепер панував хаос: липкі крихти, розлитий чай, кілька зім’ятих серветок і самотній букет хризантем у високій вазі — дарунок сусідки баби Галі. Шістдесят років. Ювілей. Дата, про яку Ольга мріяла, мабуть, останніх пів року. Вона уявляла, як прийдуть гості, як син урочисто вручить їй щось особливе, щось таке, що можна поставити на поличку або вдягнути на свято і з гордістю сказати подругам: «Це мій Андрійко подарував!». А натомість — оце. Порожня пластикова кришка від магазинного торта зі штампом «Свіжий»
  • Лесю, ти ж знаєш маму. Вона образиться. Вона вважає, що раз ділянка була їхня, то вони тут господарі. Давай просто перетерпимо це літо. Восени все приберемо. — «Восени приберемо»? — Леся гірко всміхнулася. — Ні, Павло. Ми приберемо все зараз. Або я зроблю те, що тобі дуже не сподобається. — Лесю, не починай! — Павло раптом зірвався на крик. — Ти завжди все ускладнюєш! Це просто грядки! Досить поводитися як королева! Він пройшов повз неї в будинок, залишивши дружину саму серед грядок і пластикових пляшок. Суботній ранок почався не з кави. Леся прокинулася від того, що хтось безцеремонно порпався у її шафі. Вона підхопилася і побачила Галину Петрівну, яка перебирала її речі. — Що ви тут робите? — вигукнула Леся
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes