– Серйозно? Ти серйозно хочеш одружитися з ним? – зневажливо спитала у сестри Оля. – За людину, яка старша за тебе на п’ятнадцять років? Ти що робиш?
– А що в цьому такого? Я не розумію, якщо чесно. Я його люблю, він любить мене – що ще потрібне для щасливого шлюбу?
Соня байдуже знизала плечима і продовжила збирати речі. Сьогодні вона переїжджає жити до свого нареченого, подалі від родичів, що “хвилюються”.
Ні, ну серйозно, вона вже не маленька дівчинка! Їй двадцять два, вона відучилася, працює, повністю себе забезпечує. І не розумних вчинків не помічено! На відміну від тієї самої сестри.
– За тобою такий хлопець бігає! Спортсмен, красень, а вже який дбайливий! І романтичний! – дівчина з придихом перераховувала переваги залицяльника сестри. Вона б такого ніколи не проґавила!
– Романтичний, – передражнила Соня. – Букет ромашок, купа солодкуватих повідомлень, прогулянки в парку… Пробач, але мені здається, що це мрія дівчинки-підлітка, а я ніби вже трохи старша. З Романом я, як за кам’яною стіною, розумієш? А головне – він налаштований цілком серйозно. Він готовий до сім’ї, готовий до дітей, може їх забезпечити. А на що здатний Славко? Та він досі живе в одній квартирі з мамою!
– Меркантильна душа ти! Гроші у житті не головне! – палко вигукнула Оля, чим переконала старшу сестру розсміятися.
– Так, ти маєш рацію, – трохи віддихавшись, сказала Соня. – Гроші в житті не головне, головне – їхня кількість! Ти зовсім дитина, якщо таких простих речей не розумієш!
– З милим рай і в курені…
– Якщо милий при грошах.
Оля образилася і вибігла з кімнати. Мабуть, побігла до мами, скаржитися. Ось як? У них різниця лише два роки, а таке відчуття, що всі десять! Як можна бути такою наївною? І вірити у казки?
Славко такий хороший… Так, можливо, він дійсно хороший, Соня цього й не заперечує. Ось тільки до серйозних відносин він ще не готовий. А вже до такої відповідальності як сім’я та діти й поготів. Він надто… легковажний. Не замислюється про майбутнє, не хоче шукати іншу роботу з більш стабільним та високим заробітком. І про своє житло теж думати не хоче. А навіщо? Зараз з ним постійно поряд мама, яка і приготує, і випере, і прибереться. Славко приходить із роботи і біжить до комп’ютера, його там іграшки зачекалися. А ще він кілька разів на тиждень ходить до спортзалу. Ось і всі захоплення цього парубка.
Роман – повна його протилежність. Він з дитинства знав, чим займатиметься і йшов до своєї мети. Він навчався на одні п’ятірки, ходив до репетиторів, закидав запитаннями вчителів… Те саме продовжилося і в інституті, який він закінчив із червоним дипломом. Вже у двадцять п’ять він був начальником відділу у великій фірмі, тридцять – заступником директора.
Чоловік володіє квартирою в новобудові, заміським додому, гарною машиною. Він, як то кажуть, нагулявся, і тепер хоче створити сім’ю. З нею, із Сонею.
– Аж надто він ідеальний, таких не буває, – зморщила ніс мама дівчини. – Твій Роман явно щось ховає! Може, він має купу позашлюбних дітей? Або він просто зовсім не вміє поводитися з дівчатами, от і самотній? Зустрічайся краще зі Славком. Чудовий хлопець! І тебе любить!
– Так любить, що за півроку не зробив жодного рішучого кроку? – з глузуванням поцікавилася Соня. – Ні, мамо, він не найкращий варіант, щоб ти не говорила. Я хочу сім’ю. Хочу дитину, а краще двох. Із зарплатою Славка про дітей навіть мріяти не доводиться! Я вже не говорю про те, що не збираюся жити в одній квартирі зі свекрухою!
– Я тебе не так виховувала, – підібгала губи жінка, всім своїм виглядом висловлюючи невдоволення. – Тамара просто чудова людина, вона б допомогла тобі у всьому! У тому числі і з дитиною! Ти могла б вийти працювати практично відразу після народження малюка та…
– Чому? – зупинила маму дівчина. – Чому я повинна виходити на роботу, залишивши немовля на бабусю? Хіба це не обов’язок чоловіка – утримувати дружину з дитиною у декреті? Я розумію, що ви з Тамарою Михайлівною подруги, але поріднитися через мене не вийде. Он, Олі запропонуй, вона буде на сьомому небі від щастя. Славко їй далеко не байдужий.
– Ти не хочеш переходити дорогу сестрі? Дуже благородний вчинок.
Більше Соня нічого говорити не стала, все одно мати почує тільки те, що хоче. Ось чому у них усіх світл клином на цьому Славку зійшлося? Звичайний хлопець, нічого особливого у ньому немає! Інша справа Роман…
– Дивись, кине тебе через рік, плакатися не приходь, – заявила під кінець розмови мама. – Ми тебе всією сім’єю попереджали! А Олі я скажу, хай справді зі Славком пофліртує…
*************************
Десять років по тому.
– Бабуся! – хором вигукнули близнюки, кидаючись жінці навперейми. Та засміялася і, присівши, міцно обняла хлопчаків. – Ми скучили!
– Я теж за вами скучила! Біжіть у будинок, там на вас дідусь чекає.
– Привіт, мамо, – Соня задоволено посміхнулася. Їй було приємно спостерігати за взаємодією найближчих людей. – А Оля де? Я думала, вона прийде.
– Ой, та в неї все не слава богу, – миттєво насупилась Людмила. – Знову з чоловіком посварилася, сидить тепер плаче…
– А ти ще хотіла, щоб це я за Славка вийшла заміж, – не втрималася і зачепила матір Соня. – Говорила, що з Романом я щаслива не буду.
– Помилувалася, з ким не буває, – важко зітхнула і на кілька хвилин замовчала мама. – Ти мала рацію, Славко був зовсім не готовий до ролі глави сімейства. Тільки й уміє, що дітей робити, а про те, як їх піднімати та думати не хоче. Тільки у нас із Тамарою за це спокою немає. Оля ще розлучатися не хоче, заявляє, що не зробить чоловікові такого подарунка.
– Високі стосунки, – прокоментував Роман, вручаючи тещі букет квітів. Чоловік чудово виглядав, ніхто не міг сказати, що він настільки старший за свою дружину. – Якщо буде потрібна допомога, наприклад, з адвокатами, звертайтесь. Знайдемо найкращих. І так, у мене є до вас пропозиція – може, відправимо діточок до табору на все літо? Чи краще вас разом з ними в санаторій? Олі не пропоную, надто легковажно вона ставиться до ролі матері.
– Це, мабуть, надто дорого…
– Для дітей мені нічого не шкода.
Соня з м’якою усмішкою дивилася, як мама тепло спілкується із зятем. Адже спочатку і зовсім його не сприймала. А згодом схвалила. Ідеального, каже, чоловіка собі знайшла…
