Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Нещодавно мої друзі встановили паркан по межі зі своєю сусідкою. Все цивілізовано: перед початком робіт спитали дозволу, вона дала «добро» на те, що паркан пройде по межі.

Нещодавно мої друзі встановили паркан по межі зі своєю сусідкою. Все цивілізовано: перед початком робіт спитали дозволу, вона дала «добро» на те, що паркан пройде по межі.

Viktor
25 Лютого, 202625 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Нещодавно мої друзі встановили паркан по межі зі своєю сусідкою. Все цивілізовано: перед початком робіт спитали дозволу, вона дала «добро» на те, що паркан пройде по межі.

Нещодавно мої друзі встановили паркан по межі зі своєю сусідкою. Все цивілізовано: перед початком робіт спитали дозволу, вона дала «добро» на те, що паркан пройде по межі.

Але як тільки робота була закінчена — почалося…

Тепер «сусідка-тітонька» вимагає все переробити. Причина: вона хоче, щоб «лицьова» (красива) сторона профнастилу була повернута до неї на подвір’я. А стовпи та лаги, відповідно, мають «милувати око» моїх друзів.

При цьому:

За паркан вона не платила ні копійки.

Всі витрати на матеріали та роботу взяли на себе друзі.

Її аргумент залізний: «Я і так багато зробила — дала згоду, щоб він тут стояв!».

Тепер сипле погрозами про «проблеми», якщо паркан не розгорнуть. Хоча по закону і по логіці: хто платить за банкет, той і обирає, з якого боку йому дивитися на каркас.

Як гадаєте, що робити в такій ситуації?

Ігнорувати погрози, бо закон на боці власника паркану?

Намагатися домовитися «по-миру» (але як)?

Запропонувати їй оплатити 50% вартості, якщо вона хоче встановлювати свої правила?

Пишіть у коментарях, чи були у вас подібні «пригоди» з сусідами!

Навігація записів

-Мамо, ти куди зібралася? – Поліна зайшла в коридор і з подивом дивилася на матір. – Це що за маскарад?
Валентина йшла на роботу, як раптом помітила, що забула вдома телефон. Вона вирішила повернутися, зайшла в ліфт і… Той зламався на восьмому поверсі! Валентина чекала, коли їй відкриють, як раптом почула голос свого чоловіка Григорія! Він говорив у коридорі з якоюсь жінкою. – Кохана моя, – лагідно казав він. – Як я чекаю не дочекаюся, коли ми знову будемо разом! – Сьогодні ввечері будемо, – відповіла жінка. – Чекаю тебе після десятої. – Сьогодні твій чоловік знову в нічну? – Він весь цей тиждень буде на нічній зміні, – ніжно відповіла жінка. Валя не вірила своїм вухам

Related Articles

Семен стояв біля вітрини дитячого магазину і рахував у голові. Пенсія — маленька. Мінус комунальні — півтори. Мінус ліки для серця — майже сімсот. Мінус їжа… А машинка коштувала тисячу триста. — Дідусю, ну ходімо подивимося! — Ігор тягнув його за руку. — Тільки подивимося! Семен зітхнув. П’ятирічний онук не розумів, чому не можна купити червону машинку на пульті управління. Ту саму, про яку він мріяв вже пів року. — Ходімо, онучку. Подивимося. У магазині було шумно. Діти тягнули батьків до полиць з іграшками, батьки відмахувалися або діставали гаманці.

Viktor
25 Лютого, 202625 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Семен стояв біля вітрини дитячого магазину і рахував у голові. Пенсія — маленька. Мінус комунальні — півтори. Мінус ліки для серця — майже сімсот. Мінус їжа… А машинка коштувала тисячу триста. — Дідусю, ну ходімо подивимося! — Ігор тягнув його за руку. — Тільки подивимося! Семен зітхнув. П’ятирічний онук не розумів, чому не можна купити червону машинку на пульті управління. Ту саму, про яку він мріяв вже пів року. — Ходімо, онучку. Подивимося. У магазині було шумно. Діти тягнули батьків до полиць з іграшками, батьки відмахувалися або діставали гаманці.

У двадцять три він одружився з Галиною. Вона була з сусіднього села, весела, моторна, з карими очима, що завжди сміялися. Люди казали, що вони не пара – надто різні. Але Іван любив її мовчки, щодня приносячи з лісу повні оберемки хмизу чи грибів, садив для неї квіти і лагодив усе в хаті. А вона… вона з часом почала нудьгувати. Місто тягнуло її до себе.

Viktor
25 Лютого, 202625 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до У двадцять три він одружився з Галиною. Вона була з сусіднього села, весела, моторна, з карими очима, що завжди сміялися. Люди казали, що вони не пара – надто різні. Але Іван любив її мовчки, щодня приносячи з лісу повні оберемки хмизу чи грибів, садив для неї квіти і лагодив усе в хаті. А вона… вона з часом почала нудьгувати. Місто тягнуло її до себе.

Андрій дивився телевізор, як раптом прийшло якесь смс: “Я пишу щодо будинку у селі Калинівка. Хочу його купити”. Андрій передзвонив. – Ви мені писали? – сказав чоловік. – Так! Я хочу купити цей будинок! – відповіла співрозмовниця. – З чого ви взяли, що він продається? – здивувався Андрій. – Ну, він стоїть занедбаний. Сусідка сказала, що там ніхто не живе, – пояснила жінка. – В сенсі ніхто не живе? – Андрій розгубився. – У ньому живе моя бабуся! – Хочете я вам фото скину. Самі все побачите, – сказала дівчина і відправила фото. Андрій глянув на них і застиг від побаченого

Viktor
25 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Андрій дивився телевізор, як раптом прийшло якесь смс: “Я пишу щодо будинку у селі Калинівка. Хочу його купити”. Андрій передзвонив. – Ви мені писали? – сказав чоловік. – Так! Я хочу купити цей будинок! – відповіла співрозмовниця. – З чого ви взяли, що він продається? – здивувався Андрій. – Ну, він стоїть занедбаний. Сусідка сказала, що там ніхто не живе, – пояснила жінка. – В сенсі ніхто не живе? – Андрій розгубився. – У ньому живе моя бабуся! – Хочете я вам фото скину. Самі все побачите, – сказала дівчина і відправила фото. Андрій глянув на них і застиг від побаченого

Цікаве за сьогодні

  • Семен стояв біля вітрини дитячого магазину і рахував у голові. Пенсія — маленька. Мінус комунальні — півтори. Мінус ліки для серця — майже сімсот. Мінус їжа… А машинка коштувала тисячу триста. — Дідусю, ну ходімо подивимося! — Ігор тягнув його за руку. — Тільки подивимося! Семен зітхнув. П’ятирічний онук не розумів, чому не можна купити червону машинку на пульті управління. Ту саму, про яку він мріяв вже пів року. — Ходімо, онучку. Подивимося. У магазині було шумно. Діти тягнули батьків до полиць з іграшками, батьки відмахувалися або діставали гаманці.
  • У двадцять три він одружився з Галиною. Вона була з сусіднього села, весела, моторна, з карими очима, що завжди сміялися. Люди казали, що вони не пара – надто різні. Але Іван любив її мовчки, щодня приносячи з лісу повні оберемки хмизу чи грибів, садив для неї квіти і лагодив усе в хаті. А вона… вона з часом почала нудьгувати. Місто тягнуло її до себе.
  • Андрій дивився телевізор, як раптом прийшло якесь смс: “Я пишу щодо будинку у селі Калинівка. Хочу його купити”. Андрій передзвонив. – Ви мені писали? – сказав чоловік. – Так! Я хочу купити цей будинок! – відповіла співрозмовниця. – З чого ви взяли, що він продається? – здивувався Андрій. – Ну, він стоїть занедбаний. Сусідка сказала, що там ніхто не живе, – пояснила жінка. – В сенсі ніхто не живе? – Андрій розгубився. – У ньому живе моя бабуся! – Хочете я вам фото скину. Самі все побачите, – сказала дівчина і відправила фото. Андрій глянув на них і застиг від побаченого
  • Ти думала, я закохався в тебе, в жінку п’ятдесяти п’яти років? У твою розумну голову? Я просто хочу нормально жити. І хочу, щоб мій син жив нормально, а не поневірявся по кутках Алла прожила п’ятдесят п’ять років і вважала, що знає про життя все. Лікар із тридцятирічним стажем, вона бачила людей наскрізь. Або так думала. Мами не стало у лютому. Квартира спорожніла. Трикімнатна, світла, у спальному районі, де Алла народилася та виросла. Тепер вона була зовсім одна.
  • А Марина тим часом кожних вихідних, поки він спав до обіду, або зустрічався з друзями, переносила в нове житло свої речі. По дві-три речі за раз. Улюблені книги. Фото батьків. Бабусину скриньку. Документи про освіту. Той четвер почався, як завжди. Андрій пішов на роботу в гарному настрої – свистів у душі, довго вибирав краватку. А повернувся раніше часу з обличчям людини, яка прийняла доленосне рішення.
  • Галина Василівна погуляла з подругами і пішла додому. По дорозі, вона заскочила в магазин. – Куплю курочку і запечу з картопелькою! – вирішила вона. Галина Василівна купила продукти, прихопила ще й рукав для запікання, і з двома важкими пакетами пішла додому. Біля підʼїзду вона зупинилася і тільки-но хотіла подзвонити своєму чоловікові в домофон, як раптом двері різко відчинилися. З підʼїзду вискочив її дорослий син Федір! Він глянув на матір і навіть не привітавшись пішов до машини… Галина Василівна, не розуміла, що відбувається
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes