Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Ніна поставила воду на вареники, коли пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв син з сумкою в руках. – Що сталося, Сергію? – вигукнула мама. – Все! З Оленою розлучаюся! – рішуче промовив він. – Чому? – захвилювалася Ніна. Сергій не відповів, і мовчки пішов на кухню. Коли син заснув, Ніна зібралася і поїхала до невістки. – Може хоч ти поясниш, що у вас сталося? – сказала свекруха, коли Олена відкрила двері. – Заходьте, залюбки поясню, – відповіла невістка. Ніна зайшла в квартиру і приготувалася слухати

Ніна поставила воду на вареники, коли пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв син з сумкою в руках. – Що сталося, Сергію? – вигукнула мама. – Все! З Оленою розлучаюся! – рішуче промовив він. – Чому? – захвилювалася Ніна. Сергій не відповів, і мовчки пішов на кухню. Коли син заснув, Ніна зібралася і поїхала до невістки. – Може хоч ти поясниш, що у вас сталося? – сказала свекруха, коли Олена відкрила двері. – Заходьте, залюбки поясню, – відповіла невістка. Ніна зайшла в квартиру і приготувалася слухати

Viktor
21 Лютого, 202621 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Ніна поставила воду на вареники, коли пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв син з сумкою в руках. – Що сталося, Сергію? – вигукнула мама. – Все! З Оленою розлучаюся! – рішуче промовив він. – Чому? – захвилювалася Ніна. Сергій не відповів, і мовчки пішов на кухню. Коли син заснув, Ніна зібралася і поїхала до невістки. – Може хоч ти поясниш, що у вас сталося? – сказала свекруха, коли Олена відкрила двері. – Заходьте, залюбки поясню, – відповіла невістка. Ніна зайшла в квартиру і приготувалася слухати

Ніна поставила воду на вареники, коли пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв син з сумкою в руках. – Що сталося, Сергію? – вигукнула мама. – Все! З Оленою розлучаюся! – рішуче промовив він. – Чому? – захвилювалася Ніна. Сергій не відповів, і мовчки пішов на кухню. Коли син заснув, Ніна зібралася і поїхала до невістки. – Може хоч ти поясниш, що у вас сталося? – сказала свекруха, коли Олена відкрила двері. – Заходьте, залюбки поясню, – відповіла невістка. Ніна зайшла в квартиру і приготувалася слухати

Мама та тато були здивовані. Їхній єдиний і улюблений Сергійко вирішив одружитися. І це добре, але наречена, яку він привів додому, зовсім не відповідала очікуванням. Судіть самі. Хлопець видний, закінчив на добре інститут, навчається в аспірантурі. Майбутній світило науки. Батьки купили йому квартиру в центрі міста та гарну машину. А наречена? Звичайна продавщиця. Та ще й приїхала невідомо звідки. Ні кола, ні двора.

– Не пара вона йому, – зітхала мама, – Ну, зовсім не пара.

Але син виявив, невластиву йому впертість. Весілля відбулося. Молода дружина переселилася до Сергієвих хоромів.

Неприємності від невістки почалися за кілька місяців. Вона почала ремонт.

– Ось. Хазяйка! – підібгавши губи, скаржилася свекруха подружкам, – Прекрасна, велика однокімнатна квартира. Найкращий дизайнер обставляв її. Але чи дизайнер для неї авторитет? Поставила перегородку. Дві маленькі кімнатки вийшли.

– Так, вагітна вона, – намагалися заспокоїти її подружки. – Кімнату для дитини готує.

– Подумаєш, вагітна. Подвиг якийсь, – ображено зітхала жінка. – Я теж була вагітна. Але поперек свекрухи не йшла. Порядки свої не встановлювала.

Минали роки. У сім’ї сина підростали двоє чудових малюків. Невістка кинула прилавок, відкрила міні-пекарню. Через рік – другу. Цілими днями пропадала на роботі.

– Зовсім діти без нагляду, – зітхала свекруха. – Мати зовсім не займається ними. Як так можна? Гроші тільки дає на гуртки, а ми водимо їх.

– Нехай Сергій їх на заняття водить, – пропонували подружки. – Не працює. Час є.

– Який час? – округливши очі, заступилася за сина мама. – Він шукає роботу. Йому ж пропонують бза копійки працбвати. А він закінчив аспірантуру.

– Ледар він, – не витримав чоловік, – П’ять років минуло, як його з останньої роботи звільнили. А він все у пошуках. А невістку не чіпай! Якби не вона, їсти б не мали б нічого. Чи до нас на шию сіли. А так, минулого року трикімнатну квартиру купила. Ремонт зробила. Машину купила.

– Ось саме, купила, – не здавалася жінка. – Сама їздить на новій, а Сергійко на старій. Сором. А навіщо їй нова машина? Щоб чоловіки увагу на неї звертали?

– Нехай спочатку заробить на нову, – пробурчав чоловік і вийшов з кімнати.

– Ось завжди так. Заступається за неї, – гірко хитала головою свекруха. – А, хлопчик, знайти себе не може. Хіба можна з такою освітою булками торгувати? Не його це рівень.

– Так, так, – підтакували їй подружки.

Через кілька років, одного вечора, син зайшов до квартири батьків.

– Все! Розлучаюся! – рішуче промовив Сергій. – Сил моїх немає. Права ти була, мамо. Не пара вона мені. Виселяй із моєї квартири квартирантів. Я туди переїду.

– А на що житимеш? – застигла свекруха, – У нас пенсія невелика. Гроші від здачі квартири, велика підмога. Роботи не маєш. А про дітей ти подумав? Як хлопчакам без батька?

– Що? Виставила? – єхидно сказав батько. – Догрався. Не хоче ледаря годувати?

– Ну, що ти таке кажеш? – вигукнула до чоловіка жінка. – Хлопчику не пощастило. Одружився не на рівні. Про що з нею говорити? Окрім своїх булок, нічого не бачить. А ще казала, що кохає. Жити без мого Сергійка не може. Все обманювала. Ніколи його не любила. Вдавала. Звісно, ​​такого хлопця відхопила. Їй щастя привалило, а вона ніс верне. Нічого синку, все зрозуміє. Вона ж не витримає сама з дітьми на руках і сама прийде, проситиме, щоб повернувся. А ми ще подумаємо. Вибачати чи ні.

Але час минав, а норовлива невістка на уклін і не збиралася. Вибачення не просила. Назад чоловіка не кликала. Під час розлучення за телевізор та інше барахло не трималася.

На початку, Сергій жив у своїй квартирі, але гроші, належні йому при розлученні, скоро закінчилися. Він переїхав до квартири до батьків.

Мама трохи поплакала, набралася хоробрості і вирушила до невістки.

– Ну, всяке в житті буває, – обережно почала розмова колишня свекруха. – Посварилися. А діти? Як їм без батька?

– Ні, – невістка була непохитна. – Не можу більше. Я насамперед про дітей і думаю. Хлопчики ростуть. Вони у майбутньому свої сім’ї створять. А на прикладі батька які вони виростуть? Зараз вони навчаються і мені допомагають. І знаєте, коли попрацювали у пекарні, зрозуміли мене. А від батька я їх не відлучаю. Можуть бачитись, коли він захоче. Тільки він не приходить. А вони чекають.

– А кохання? Ти ж казала, що дуже любиш його, – не витримала свекруха.

– Любила, – сумно промовила колишня невістка. – Мабуть, дуже любила. Чекала все. Сподівалася. А потім любов зникла.

– Куди зникла? – не зрозуміла жінка.

Колишня невістка сумно посміхнулася і знизала плечима.

Навігація записів

Світлана прокинулася рано з якимось тривожним передчуттям. Жінка вийшла на кухню, свекруха вже стояла біля плити і готувала сніданок. – Привіт, вже прокинулася? – весело запитала Віра Павлівна. – А я ось деруни смажу. – Та щось, якесь переживання не давало спокійно спати майже всю ніч, – відповіла невістка. – Нічого, таке буває. Ну, йди буди Стаса, будемо снідати, – сказала свекруха. Світлана пішла у спальню, розбудити чоловіка. Жінка відкрила двері і застигла. – Мамо, ходіть сюди! – тільки й вигукнула до свекрухи жінка
– Маринко, зайди до мене, – подзвонив Марині її начальник – Андрій Михайлович. Дівчина поправила комірець блузки, обсмикнула спідницю і пішла до директора. У його кабінеті пахло дорогими жіночими парфумами. За столом сиділа Інна – дружина начальника і недобре дивилася на Марину. Сам Андрій Михайлович стояв біля вікна, поклавши руки в кишені штанів. Він навіть не обернувся, коли Марина зайшла. – Сідай, – сказав він. Марина обережно сіла на стілець. – Ну що, голубонько, – раптом сказала Інна. Знаєш, я ж бачу, як ти на мого чоловіка дивишся! Як крутишся тут постійно! – Інно Володимирівно, про що ви? – Марина не розуміла, що відбувається

Related Articles

– А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

– І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Viktor
23 Травня, 202623 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes