Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Мені 48. Прожила стільки років та хочу розповісти одну історію про свого чоловіка Данила. Коли я була на 8 місяці вагітності, сталося велике горе. На будові Данило впав з 3 поверху, ще й на ноги прилетіла велика брила цементу. Вирок лікарів був геть не втішним – прикутий до ліжка. Та я молилася Богові, аби те горе минуло і всіляко підтримувала чоловіка. Але, на жаль, дива не сталося. Ще й родичі почали нарікати, що з таким чоловіком погублю своє життя…

Мені 48. Прожила стільки років та хочу розповісти одну історію про свого чоловіка Данила. Коли я була на 8 місяці вагітності, сталося велике горе. На будові Данило впав з 3 поверху, ще й на ноги прилетіла велика брила цементу. Вирок лікарів був геть не втішним – прикутий до ліжка. Та я молилася Богові, аби те горе минуло і всіляко підтримувала чоловіка. Але, на жаль, дива не сталося. Ще й родичі почали нарікати, що з таким чоловіком погублю своє життя…

Viktor
20 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Мені 48. Прожила стільки років та хочу розповісти одну історію про свого чоловіка Данила. Коли я була на 8 місяці вагітності, сталося велике горе. На будові Данило впав з 3 поверху, ще й на ноги прилетіла велика брила цементу. Вирок лікарів був геть не втішним – прикутий до ліжка. Та я молилася Богові, аби те горе минуло і всіляко підтримувала чоловіка. Але, на жаль, дива не сталося. Ще й родичі почали нарікати, що з таким чоловіком погублю своє життя…

Мені 48. Прожила стільки років та хочу розповісти одну історію про свого чоловіка Данила.

Ми з одного села, знайомі купу років. Так росли разом, товаришували, гуляли. Потім його забрали в армію, а я залишилася батькам допомагати. Так він прослужив рік (чи більше), повернувся додому. Я сама за стільки часу змінилася, як він сам казав – розквітла, наче та квіточка.

То ми вже почали гуляти не як друзі, а пара. Кращого кавалера, ніж Данило, я уявити не могла. Дуже турботливий, розумний, сильний, працьовитий, спортсмен. І коли мені виповнилося 18, то коханий покликав до РАЦСу. Весілля гуляли декілька днів.

Ми спершу жили у свекрів, але помалу будували власну хату неподалік. Данило сам підганяв майстрів, адже ми чекали на поповнення у родині. Тому хотіли встигнути до народження сина та переїхати у своє гніздечко. Чоловік працював без вихідних, навіть у неділю щось там робив біля хати.

Однак, коли я була на 8 місяці вагітності, сталося велике горе. На будові Данило впав з 3 поверху, ще й на ноги прилетіла велика брила цементу. Його одразу відвезли до лікарні, я декілька годин стояла під дверима лікаря. Всі казали, аби я відпочила, поспала, адже треба думати ще за малюка. Раптом, через такий стрес у мене стануться передчасні пологи?

Але я зі всіх сил трималася. Ночами та днями чергувала біля ліжка чоловіка, носила йому їсти, читала газети. На жаль, лікарі сказали, що ноги неможливо врятувати, що врятує тільки ампутація. Стільки я сліз виплакала, а стільки молитов прочитала…

Тільки от найгірше мене чекало попереду – осуд родичів та сусідів. Знайшлися люди, які намовляли мене проти Данила. Навіть рідні батьки казали “ну нащо тобі такий неповноцінний чоловік?”. Всі вже заочно поховали мого Данилка, називали його тягарем, просили написати заяву на розлучення.

– Що тобі такий чоловік потім дасть? Він навіть з ліжка самотужки не підійметься! – кричала бабуся.

Але я нікого не хотіла слухати. Навіть батьків. Забрали Данила додому, я ще на 9 місяці вагітності за ним доглядала. Добре, що свекруха була поруч. Коли я народила, то пані Стефа допомагала з онуком, а я за той час возила Данила на різні процедури, робила масажі, давала ліки.

Всі в селі жартували, що у мене з’явилася ще одна дитина. Але я не сприймала ці насмішки серйозно. Тільки молилася Богові та просила, аби він нарешті поставив чоловіка на ноги.

Через декілька років ми назбирали гроші Данилові на протези. Спершу було важко, адже ця операція була тільки закордоном. І він мав навчитися ними користуватися, ходити, бігати, стояти.

І зараз Данилові 50. Він добудував нашу хату, синам ще звів будинки в селі. Хвацько грає у футбол, тренує місцевих дітей. Повірте, в селі не знайти такого роботягу, як мій чоловік.

Щоранку та щовечора він дякує за те, що я його не кинула, вірила і молилася за його одужання:

– Ти біля мене крутилася, як та мала дитина. Твоє кохання поставило мене на ноги.

Та і я інакше не могла вчинити. Це людина, яку кохала більше, ніж життя. Давала обіцянку перед Богом бути і в радості, і в горі.

Тому хочу сказати всім молодим парам – пройдіть разом та гідно всі випробування на міцність. Ваші негаразди скоро закінчаться, а кохання стане ще міцнішим. Повірте, я точно знаю, що кажу.

Ви погоджуєтеся з думкою нашої читачки?

Навігація записів

– Мені така невістка не потрібна! Син прибирає, син готує! А вона відео знімає і красується! – Довелося мені все свасі розповісти. Нехай робить щось зі своєю донькою
— Ти занадто скромна, Настя. Давай зробимо тобі прайс? Досить ґарувати безкоштовно! У тебе вже пів шафи завалено чужим одягом. Кому ґудзик перешити, кому штани підшити! Це все здається, легко і швидко, а насправді? Ти коли востаннє висипалася? — Юрко, ну не лай мене. Я не можу з подруг гроші брати. — Вони тебе експлуатують!

Related Articles

– Все ти знаєш, дівчинко, все ти маєш … – недобре подивилася на Світлану сусідка. – Мені твоя свекруха сказала так: “Ось як не стане мене, ти до моєї Світланки звернися, вона тобі цей рецепт і покаже. Він у мене записаний. А зараз я тобі нічого говорити не буду”. Пошкодувала вона для сусідки, значить, свій рецепт. Але я дочекалася.

Viktor
19 Квітня, 202619 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Все ти знаєш, дівчинко, все ти маєш … – недобре подивилася на Світлану сусідка. – Мені твоя свекруха сказала так: “Ось як не стане мене, ти до моєї Світланки звернися, вона тобі цей рецепт і покаже. Він у мене записаний. А зараз я тобі нічого говорити не буду”. Пошкодувала вона для сусідки, значить, свій рецепт. Але я дочекалася.

У мами завжди хтось винен. То батьки, то чоловік, то співмешканець. Тепер черга дійшла і до мене. Я теж виявилася винною

Viktor
19 Квітня, 202619 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до У мами завжди хтось винен. То батьки, то чоловік, то співмешканець. Тепер черга дійшла і до мене. Я теж виявилася винною

— Моя тобі порада. Поки у вас немає спільних іпотек, дітей і зтертих до пилу нервів — тікай. Або залишайся. Тепер ти знаєш інструкцію з експлуатації. Будеш матусею, спонсором, вдячним глядачем у його театрі одного актора. Вибір за тобою

Viktor
19 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Моя тобі порада. Поки у вас немає спільних іпотек, дітей і зтертих до пилу нервів — тікай. Або залишайся. Тепер ти знаєш інструкцію з експлуатації. Будеш матусею, спонсором, вдячним глядачем у його театрі одного актора. Вибір за тобою

Цікаве за сьогодні

  • – Все ти знаєш, дівчинко, все ти маєш … – недобре подивилася на Світлану сусідка. – Мені твоя свекруха сказала так: “Ось як не стане мене, ти до моєї Світланки звернися, вона тобі цей рецепт і покаже. Він у мене записаний. А зараз я тобі нічого говорити не буду”. Пошкодувала вона для сусідки, значить, свій рецепт. Але я дочекалася.
  • У мами завжди хтось винен. То батьки, то чоловік, то співмешканець. Тепер черга дійшла і до мене. Я теж виявилася винною
  • — Моя тобі порада. Поки у вас немає спільних іпотек, дітей і зтертих до пилу нервів — тікай. Або залишайся. Тепер ти знаєш інструкцію з експлуатації. Будеш матусею, спонсором, вдячним глядачем у його театрі одного актора. Вибір за тобою
  • Коротше, мамо. Забери це кудись подалі. Якщо справді хочеш допомогти — краще додай мені на нові процедури у косметолога, мені там якраз трохи не вистачає. А своє в’язання залиш для дачі. Там тебе ніхто не бачить, крім сусідів і котів. Діана різко розвернулася, її підбори сухо зацокотіли по паркету. Двері за нею зачинилися з легким клацанням. Я залишилася у тиші, яка раптом стала занадто просторою. Я підійшла до дзеркала. У ньому я побачила жінку, яку власна дитина щойно списала в тираж. Сивина, яку я все ніяк не зберуся зафарбувати, звичайний домашній одяг — стара байкова сорочка та зручні штани. Мої руки, колись швидкі та вправні, тепер здавалися мені просто інструментом, який більше не мав замовника. А колись я керувала цілим відділом у великій проектній фірмі. Я розбиралася в таких складних схемах, що колеги за порадою в чергу ставали. Мої звіти були бездоганними, а логіка — незламною. Тоді мене поважали. Тоді я була “Катериною Петрівною”, жінкою, чия думка мала вагу. А тепер я — просто «мама», яка заважає молодій жінці будувати кар’єру своїми недоречними подарунками. Я стала «ретро»
  • Донька приїхала з дітьми. Я, як завжди, метушилася на кухні, вирішила хоч щось домашнє на стіл поставити. Зварила картопельки, запекла рибу, нарізала салатик. Стою біля мийки — і мене знову хапає так, що я просто вперлася руками в стільницю і заклякла. Внучка смикає за рукав
  • Надія Леонідівна зненацька заслабла. Жодна з її доньок не відвідали матір, поки вона лежала. Доглядала за нею тільки онучка Наталя. З’явилися ж доньки ближче до Великодня. Як завжди по смаколики сільські, які мама наготувала приїхали! Надія Леонідівна вийшла до хвіртки зустрічати дочок. – Чого приїхали? – холодно сказала вона. Старша донька Світлана застигла від здивування. – Мамо, ти чого це?! – ахнула вона. – Та нічого! Все, мої любі! Я все хазяйство продала… – Як? А ми? – дочки не розуміли, що відбувається
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes