До Німеччини я поїхала ще давно, вісім років тому. Подруга мені роботу запропонувала. А далі вже й сенсу не бачила повертатись, доньку до себе забрала, а син залишився жити в нашій квартирі. А потім, навіть мене не спитавши туди привів свою дівчину.

Мене відразу це насторожило. Хто ж погодиться жити з хлопцем, навіть не розписавшись. Олексій познайомив мене з Інною. Доволі гарна, навчалась на економічному, та працювати по професії не збиралась.

– А що ж ти робитимеш?

– Хочу блогером бути!

 – Що це таке? 

– Буду іншим різні поради давати, про своє життя розповідати!

– І що це комусь треба?

– Так! А як розкрутитися ще й за рекламу платитимуть.

Я не розуміла про що вона. Подумала, що дитина ще грається. Та й взагалі сподівалась, що в Олексія з нею не серйозно. Та минуло кілька років і син заявив, що зробив коханій пропозицію. Вони розписались, та весілля нормальне не схотіли робити. Погуляли десь з друзями і все. Мені навіть прикро було. Адже родичі важливіші за друзів. Та врешті змирилась.

І ось нещодавно я вперше за багато років приїхала додому. Увійшла і від подиву мало не впала. Такого безладу в моїй квартирі не було ніколи. Вже в коридорі стояли якісь коробки, на полицях лежав всілякий непотріб, всюди пил і бруд. В кімнатах те саме. А от на кухні – взагалі біда. Всі каструлі зіпсовані, аж чорні, плитка покрита товстим шаром старого жиру. Мені було просто гидко там знаходитись. В голові не вкладалося, як молода дівчина до такого довела.

Нарешті додому повернулись молоді. Увійшла Інна. В шикарному одязі, з нігтями і зачіскою. Такий контраст з усім, що довкола.

– То он чого так брудно. З такими манікюрами жир не відмити!

– А я й не маю це робити!

– Як це?

– У нас такі правила. На кухні Льоша прибирає.

Я аж вдавилась від подиву. Та минуло кілька днів і на власні очі побачила, як живуть голуб’ята. Невістка весь час в телефоні, або перед дзеркалом красується, а мій син, наче прислуга, готує й прибирає. 

– І що, тебе це влаштовує? – спитала я Олексія.

– Я кохаю Інну. А в неї робота така, ти маєш звикнути.

– До чого? ДО бруду? До того, що жінки в цій хаті нема.

Два тижні я все вимивала. Ледве навела лад. А перед від’їздом вирішила подзвонити свасі. Бо не знала, в кого ще благати про допомогу. 

– Мені така невістка не потрібна! Син прибирає, син готує! А вона відео знімає і красується!

– Ну, Інна теж могла б кращого знайти! Заможного, успішного! Тож нехай ваш син старається, бо втратить її!

Мене наче брудом облили. Не чекала такого. Понад усе, хочу, щоб мій Олексій звільнився від цього рабства і знайшов собі нормальну дружину. Та як це зробити? Порадьте мені! Ви б змирилися з таким?