— Я готовий повернутися! Але тільки на своїх умовах. Ти двічі на день почнеш готувати свіжу їжу, все одно з дому працюєш.

Кота цього, пилозбірника нещасного, виженеш. Він мене дратує!

І, найголовніше, ти повинна вибачитися перед моєю матусею. Хто тобі дав право мамусю з квартири виганяти? Вона досі ображена!…

…Ліка вийшла заміж 3 роки тому. Роман на той момент був перспективним молодим чоловіком, давав великі надії, йому пророкували велике майбутнє.

Принаймні, його мама Юлія Семенівна так говорила:

— Мій Ромочка, Ліка, обов’язково досягне запаморочливого успіху! Він у мене хлопчик з особливим складом розуму! Я вірю, що рано чи пізно син стане великим вченим-біологом. Потрібен тільки час.

Роман працював лаборантом у приватній установі. Доглядав за Лікою красиво: влаштовував романтичні вечори, ходив разом з нею на виставки фотографів — Ліка захоплювалася фотографією.

Нареченою 24-річна дівчина була багатою. Батьків Ліка ще до знайомства з Романом, на жаль, втратила. У спадок їй дісталися дві квартири: двокімнатна і однокімнатна.

У двушці дівчина жила, а однушку здавала. Заробляла вона більш, ніж пристойно: створювала сайти, монтувала весільні відео, підробляла фотографом на різних заходах.

Спочатку Юлія Семенівна до нареченої сина ставилася добре. Вони цілком мило спілкувалися при зустрічі, щось обговорювали. Свекруха в справи сина і його другої половинки до певної пори не лізла.

А проблеми у відносинах почалися приблизно рік тому. Ліка провела паралелі, коли вона стала гідно заробляти.

Рома чомусь загордився і став вимагати до себе особливого ставлення, хоча сам при цьому ьак і продовжував працювати лаборантом за скромну зарплату:

— Як довго, Ліка, ми будемо харчуватися булками з котлетою і сосискою? Ти хочеш, щоб я шлунок занапастив? На столі завжди має бути свіжа їжа!

Мама, між іншим, у мене теж працювала, але годувала нас, як належить: на обід супчик, на вечерю котлетки з пюрешкою і все свіжоприготоване. Ніяких магазинних вареників і пельменів.

Ліка, не відволікаючись від роботи, чоловікові пояснювала:

— Рома, я можу, звичайно, готувати тобі двічі на день, хоча ти і сам прекрасно знаєш, що заняття це я не люблю.

Я згодна, але дохід тоді значно зменшиться. Я щодня втрачатиму приблизно 4 години — за цей час я оброблю один весільний фільм або два фотоальбоми повністю.

Роману, звичайно, не хотілося, щоб дружина заробляла менше, але й харчуватися чим попало набридло.

Як тільки мова заходила про гроші, Рома замовкав і далі конфлікт не провокував.

До речі, претензії у чоловіка до дружини були ще й з приводу прибирання — він не розумів, чому Ліка періодично змушує і його мити посуд і пилососити.

Ліка і на це знаходила пояснення:

— Рома, дивись, ти працюєш до п’ятої вечора, повертаєшся додому і лягаєш відпочивати.

Встаєш о восьмій вечора, плавно перетікаєш на диван, вмикаєш телевізор і проводиш перед ним решту вечора.

Я в цей час працюю. У мене банально немає часу на прибирання: я намагаюся взяти побільше замовлень, щоб гроші були.

Наприклад, на машину відкласти, щоб додому щось купити — пральну машину вже давно потрібно міняти, вона стара.

Я не розумію, невже тобі самому складно ополоснути дві тарілки і дві кружки? Справа ж двох хвилин.

Я не змушую тебе килими у вітальні та спальні чистити щіткою — достатньо просто пройтись пилососом. Від Васі залишається шерсть, її ж прибирати потрібно.

Улюблений кіт Ліки — Вася, теж був предметом суперечок подружжя. Роман від щирого серця його ненавидів.

Кіт за кілька років так і не прийняв нового господаря. Романа Васька ігнорував, робив вигляд, що його не існує.

І на додачу до цього, часто пустував: то кігтями по шкіряному портфелю пройдеться, то в черевики гостинця підкине.

Рома багато разів просив дружину віддати вовняного хулігана в добрі руки, але Ліка категорично відмовлялася:

— Це мамин кіт, — пояснювала вона чоловікові. — Він, можна сказати, єдина пам’ять, яка мені від батьків залишилася. Я його люблю і позбавлятися від нього не збираюся.

Ти просто припини його шпигувати потайки, тоді він тобі і так мститися перестане. Він же все розуміє, він розумний кіт.

Рома за звичкою постійно скаржився мамі на норовливу дружину. Юлія Семенівна жахалася, коли слухала розповіді сина:

— Ромочко! Що собі дозволяє твоя Ліка?! Це куди годиться — молодий чоловік у повному розквіті сил і голодує?

Потрібно негайно виправляти ситуацію! Може, ти, синку, будеш приходити до мене на обід і на вечерю? Я сама тебе годуватиму!

— Ні, мамо, це не вихід! — відмовлявся Роман. — Я так буду на роботу спізнюватися, ти ж живеш за півтори години від лабораторії. Ліку треба якось напоумити, може, ти з нею поговориш?

Юлія Семенівна розмовляла з невісткою і не раз. Тільки Ліка на ниття свекрухи не звертала уваги:

— Мене все влаштовує. — відповідала Ліка матері чоловіка. — Я не розумію, чим Роман незадоволений? Продукти я завжди купую свіжі, доставку замовляю в перевірених місцях.

Я йому запропонувала вихід із ситуації, але він його не влаштував. Рома хоче, щоб я і заробляла пристойно, як зараз, і побут на собі повністю тягла, а так не вийде.

Юлія Семенівна, у мене просто часу на все це не вистачить фізично, а по господарству Рома мені допомагати відмовляється. Тому все залишиться так, як є.

Мені ні вам, ні вашому синові більше запропонувати нічого. Ну, або нехай просто сам собі готує.

— Але так не можна, Ліка! — лаяла невістку Юлія Семенівна. — Ти що, не розумієш? Він чоловік, твій чоловік! Ти повинна стежити за його харчуванням. Що він собі приготує? Він же навіть не вміє!

Ліка, я тебе прошу, припини знущатися над моїм сином. Він такий молодий, а вже, напевно, проблеми з травною системою має. Звичайно, чи це жарт — другий рік поспіль харчуватися як завгодно?

— Нехай до вас тоді їздить, і ви його годуйте. Мені здається, це чудовий варіант — як то кажуть: і вовки ситі, і вівці цілі.

— Так я пропонувала. Він не хоче. Каже, що на дорогу туди-назад буде багато часу витрачати і постійно спізнюватися на роботу.

Домовитися не вийшло. Ліка втрачати заробітки і йти на поводу у чоловіка не збиралася.

Останнім часом їй почало здаватися, що Роман надто нахабніє, заробляє в рази менше, а гордості має стільки, ніби повністю її утримує.

Через постійні конфлікти шлюб перестав бути щасливим. Ліка почала втомлюватися від чоловіка.

А два місяці тому Ліці випало вигідне замовлення. Потрібно було 2 дні поспіль знімати весільну церемонію — заміж виходила дочка дуже заможної людини, тому урочистостей планувалося дві.

Сума за весь пакет (зйомка плюс обробка фотографій і відео, створення кліпів і фотоальбомів) виходила більш ніж пристойною — Ліці обіцяли заплатити дев’яносто тисяч.

Вона, не роздумуючи, погодилася.

Чоловіка попередила:

— Рома, я на 2 дні поїду. Спочатку весілля буде в місті, потім у котеджному селищі. Гроші у тебе є, продукти теж. Голодним не залишишся.

— А чому так довго? — обурився Роман. — Що я один два дні буду робити? Ти, якщо їдеш, будь ласкава їжі приготувати хоча б. Ти ж прекрасно знаєш, що я не довіряю цим доставкам.

І взагалі, Ліка, я проти — ти дві ночі будеш ночувати невідомо де, невідомо з ким, а я тут переживати за тебе буду.

— Рома, припини! — розлютилася Ліка. — За ті гроші, що я отримаю за це замовлення, тобі потрібно буде працювати мінімум пів року. Що за витівки?! Я не розумію, з якого дива ти став ревнивим?

Готувати я не буду — мені потрібно встигнути вже наявні замовлення доробити і роздати замовникам. Ти доросла людина, що ти питання з харчуванням самостійно вирішити не можеш?

Рома вирішив…

І коли Ліка втомлена, але задоволена, повернулася додому, в квартирі застала свекруху.

У передпокої з ніг буквально збивав нудотний запах тушкованої квашеної капусти, в квартирі дихати було нічим.

Ліка роззулася і пройшла в спальню — вона вирішила спочатку переодягнутися, а потім вже дізнатися у дорогої свекрухи, що вона тут робить.

У кутку спальні невеликою гіркою лежала її дорога апаратура, недбало звалена в купу, а один об’єктив, зовсім нещодавно куплений за пристойні гроші, був розбитий.

У Ліки зашуміло в голові. Вона акуратно поклала рюкзак з фотоапаратом на ліжко і кинулася на кухню.

Юлія Семенівна виглядала незворушно:

— О, з’явилася вже наша трудівниця! Ну і безлад ти тут розвела, я тобі скажу! Я вчора весь день на прибирання витратила.

Пил по кутах. Клубочками валяється шерсть від цього поганого кота абсолютно всюди: на кріслах, і на дивані, і на ліжках.

Холодильник порожній, їжі нормальної немає. Я взагалі не розумію, як з тобою живе мій син?

— Техніка… Чому моя техніка валяється на підлозі?!

— Я її по кімнаті позбирала і все в одному місці поклала, щоб тобі простіше було шукати, щоб ти потім не носилася і свої детальки не шукала. Дякую, між іншим, могла б сказати.

— Об’єктив… Розбитий дорогий об’єктив! — ледве стримуючись, вимовила Ліка. — Хто мені відшкодує збитки?

— Рома, Ромочка! Іди сюди! — одразу покликала сина Юлія Семенівна! — Ти чуєш, що вона каже?! Щось я їй там нібито розбила, і вона тепер з мене гроші вимагає!

— Ти хоч межу бачиш! — докірливо похитав головою Роман. — Не нахабній! Менше потрібно було розкидати свої скельця, тоді, дивись, нічого не розбивалося б. Мама, між іншим, від учорашнього ранку тут порядок наводить. Де твоя вдячність?

Ліка розлютилася. Їжа, любовно приготована Юлією Семенівною, відправилася в смітник.

Свекруху невістка, не церемонячись, схопила за комір і виштовхнула геть з квартири, не звертаючи уваги на крики. І Роман, зрозуміло, пішов слідом за матір’ю.

— Щоб ноги більше тут вашої не було! — кричала Ліка. — До неможливості ти мені набрид, мамин синочок! Живи зі своєю мамою і не смій сюди навіть носа показувати! Іди геть!

Вигнавши чоловіка і свекруху, Ліка прийняла душ і завалилася спати. Прокинулася рано вранці, навела в квартирі порядок і, несподівано, відчула себе щасливою.

Нікому тепер вона нічим не зобов’язана — з чоловіком розлучиться і стане нарешті вільною.

Ліка вибирала в додатку сніданок, коли їй зателефонував Роман. Жінка спочатку сумнівалася, чи варто брати трубку, але потім все ж відповіла на дзвінок:

— Я, Ліка, готовий тебе пробачити, — почав Роман. — Тільки для цього ти повинна виконати кілька моїх умов. Відсьогодні ти стаєш справжньою господинею.

Підтримуєш чистоту в квартирі, готуєш мені нормальну їжу зі свіжих продуктів, нарешті вчишся правильно прасувати речі і позбавляєшся від свого кота.

Мені байдуже, куди ти його подінеш. А ще ти прямо зараз приїжджаєш до моєї мами і особисто приносиш їй вибачення за свою негідну поведінку. Мама готова їх прийняти, тільки вибачитися потрібно щиро, від усієї душі.

Ліка застигла з телефоном. Хвилину вона перетравлювала почуте, а потім запитала:

— Я стаю домогосподаркою? А ти у нас, нарешті, починаєш заробляти гроші? Я правильно розумію? Якщо я домогосподарка, то ти береш на себе забезпечення нашої сім’ї?

— Ні. Звичайно, ти продовжуєш працювати — замовлення можна і вночі робити. Ти все одно допізна не спиш. Загалом, я зараз приїду за тобою — збирайся, мама на тебе чекає.

Ліка відкрила рот і на Романа полився потік добірної лайки. Жінка раніше й не підозрювала, що знає такі слова:

— … Своїй матусі те саме передай, зрозумів?! Катіться ви разом зі своїми умовами! Я на розлучення прямо зараз подам, щоб за кілометр мене обходив!

Дивись ти, пробачити він мене готовий! Та кому ти потрібен, … ?! Забудь цей номер телефону і зникни з мого життя!

Ліка подала на розлучення. Роман через кілька днів після розмови з’явився до тепер уже практично колишньої дружини під приводом забрати речі і спробував залишитися.

Ліка його ледве виставила. Життя у жінки налагодилося — тепер вона насправді цінує свою свободу!